Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 914/1138/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Львівське лісове господарство"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014у справі№ 914/1138/14за позовомПрокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській областідоДержавного підприємства "Львівське лісове господарство"провідшкодування збитків завданих державіза участю представників сторін

від прокуратури: Збарих С.М. - посв.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Коваль Р.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Прокурор Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Львівське лісове господарство" про відшкодування збитків завданих державі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.2014 року у справі №914/1138/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Львівське лісове господарство" 7992,07 грн. що становить 30% грошових стягнень за шкоду, до Державного бюджету України, 13320,12 грн., що становить 50% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету м. Винники та 5328,05 грн., що становить 20% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду обласного бюджету Львівської області. Стягнути з Державного підприємства "Львівське лісове господарство" в дохід Державного бюджету України - 2740,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2014 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевіркою Державної екологічної інспекції у Львівській області щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Львівське лісове господарство", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №61 від 13.07.2011, встановлено, що при обстеженні території Винниківського лісництва кв.11, виділ 12 площею 8,2 га виявлено самовільну порубку лісових дерев породи граб та бук в кількості 11 штук. Крім того, виявлено пошкодження двох дерев, діаметрами 24 см породи граб до ступеня неприпинення росту.

На підставі даного Акту, відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року, державним інспектором проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 24983 грн., а також розрахунок шкоди, заподіяної пошкодженням дерев до ступеня неприпинення росту, згідно якого заподіяна шкода становить 1657,24 грн.

Судами встановлено, що земельна ділянка Винниківського лісництва кв. 11 виділ 12 знаходиться у користуванні ДП "Львівського лісового господарства".

У зв'язку з зафіксованими порушеннями природоохоронного законодавства, Прокурор Личаківського району міста Львова звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 26640,24 грн., заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачем не доведено належними доказами факту завдання шкоди державі відповідачем, а отже відсутні правові підстави для покладення цивільно-правової відповідальності саме на відповідача.

Скасовуючи рішення суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що земельна ділянка, на якій зафіксовано порушення природоохоронного законодавства перебуває у постійному користуванні відповідача, а отже відповідно до норм чинного законодавства, саме він повинен нести відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок незаконної прорубки дерев.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновку суду апеляційної інстанції правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіянні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природоохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутності вини у такій бездіяльності його працівників.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки апеляційного суду про те, що за шкоду, заподіяну державі внаслідок незаконної вирубки дерев на підвідомчій лісовому господарству території, відповідач повинен нести в повному обсязі деліктну відповідальність, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у справі №914/1138/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова