ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 906/915/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників: позивачаОСОБА_4. (дов. від 04.06.2011)відповідачів1)Шевчук В.О. (дов. від 02.07.2016 №438/105/01/26-2015) 2) не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) 3) не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)за участю прокуратуриТомчук М.О. (посв. Від 01.08.2012 №000606)третіх осібне з'явились (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиГоловного управління Національної поліції в Житомирській області на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017у справі№906/915/16 господарського суду Житомирської областіза позовомФермерського господарства "Нона" до1. Головного управління Національної поліції в Житомирській області 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області 3. Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівПриватного акціонерного товариства "Тако" простягнення 77 921,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Нона" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирській області, за участю третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Тако" про стягнення 77921,87 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.11.2016 (суддя Тимошенко О.М.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (головуючий суддя Саврій В.А., судді Мамченко Ю.А., Тимошенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на користь Фермерського господарства "Нона" 71074,92 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Брусилівським районним відділом УМВС України в Житомирській області. Стягнуто з Брусилівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь Фермерського господарства "Нона" 1378,00 грн. судового збору. В позові до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та до Головного управління Національної поліції в Житомирській області відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції в Житомирській області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У клопотанні від 12.04.2017 зазначено про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 12.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно Державного Акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 16.09.1999, земельну ділянку площею 50,00 га, яка знаходиться на території Озерської сільської ради, за рішенням Брусилівської районної ради від 03.06.1999 було передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4, який є засновником та керівником Фермерського господарства "Нона", що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який діяв на час надання ОСОБА_4 земельної ділянки) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

З огляду на матеріали справи, Фермерське господарство "Нона" є користувачем вищевказаної земельної ділянки.

В ході розслідування Брусилівським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області кримінального провадження №12014060130000346 встановлено наступні обставини.

23.10.2014 до Брусилівського районного відділу надійшло повідомлення від працівника Приватного акціонерного товариства "Тако", в якому останній повідомив про те, що невідомі особи збирають належний товариству врожай кукурудзи на полі, яке знаходиться за с. Долинівка Брусилівського району.

В протоколі огляду місця події від 23.10.2014, який складений начальником Брусилівського районного відділу, зафіксовано, що під час огляду місця події, виявлено зерно кукурудзи, яке вилучене і передане на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" в кількості 17740 кг.

Постановою слідчого Брусилівського районного відділу від 26.11.2014 вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину. В даній постанові слідчим зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка належить на праві постійного користування ОСОБА_4, а Приватне акціонерне товариство "Тако" не представило документи, які б надавали право користуватись даною земельною ділянкою.

Постановою слідчого Брусилівського районного відділу від 26.11.2014 вирішено вилучене зерно кукурудзи повернути товариству "Тако". Постанова слідчого була мотивована тим, що в ході досудового розслідування факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджений не був, оскільки Приватне акціонерне товариство "Тако" не надало підтверджуючих документів на право користування вищевказаною земельною ділянкою, в той же час надало документи на підтвердження засіву земельної ділянки кукурудзою. В свою чергу, ОСОБА_4 надав лише свідоцтво на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

З викладеної постанови вбачається, що слідчий Брусилівського районного відділу, пославшись на документи, зробив висновок, що кукурудза була посіяна саме Приватним акціонерним товариством "Тако".

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні і документи, і перелік документів на які послався слідчий Брусилівського районного відділу.

24.12.2014 представник Приватного акціонерного товариства "Тако" отримав вказану кукурудзу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське", про що склав розписку.

Судами попередніх інстанцій вказано, що з пояснень громадян, які давались в ході кримінального провадження, з листа Приватного акціонерного товариства "Тако" від 30.04.2014 вбачається, що збір кукурудзи здійснювало Фермерське господарство "Нона".

При цьому, засновник Фермерського господарства "Нона" ОСОБА_4 вказує на те, що посів зерна кукурудзи здійснено цим господарством.

Представники Приватного акціонерного товариства "Тако" в свою чергу в листі від 30.04.2014 №276/1 вказують, що товариством випадково було здійснено посів кукурудзи на землях площею 29,05 га, які належать ОСОБА_4. Приватне акціонерне товариство "Тако" права користування цією землею не має.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Як встановлено статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази права власності чи права користування Приватного акціонерного товариства "Тако" земельною ділянкою, на якій позивачем було зібрано врожай кукурудзи.

Таким чином, право на врожай належать виключно законному землекористувачу земельної ділянки, отже, як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, кукурудза, яка була вилучена Брусилівським районним відділом, належить Фермерському господарству "Нона".

Згідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Отже, відповідальність органів державної влади, яким є Брусилівський районний відділ, за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності Брусилівського районного відділу УМВС України в Житомирської області; наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв'язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою.

Законним власником вилученого врожаю кукурудзи в кількості 17740 кг і переданого у власність Приватного акціонерного товариства "Тако" є Фермерське господарство "Нона".

Як вбачається з викладеного, неправомірні дії Брусилівського районного відділу щодо вилучення у позивача у визначеному законодавством порядку майна та прийняття незаконного рішення про передачу його у власність третій особі без достатньої правової підстави призвели до втрати позивачем належного йому на праві власності майна.

Такими діями Брусилівський районний відділ в порушення норм статті 19 Конституції України фактично взяв на себе функції суду та перевищивши свої повноваження прийняв рішення про вилучення майна у однієї особи та передачу іншій. Ці дії перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з втратою належного позивачу майна.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суди попередніх інстанцій з'ясувавши всі обставини справи вірно зазначили про те, що порядок визначення розміру шкоди як вартість втраченого врожаю кукурудзи 2014 року є правомірним, адже розрахунок шкоди позивачем здійснено у відповідності до інформаційної довідки Житомирської товарної агропромислової біржі від 11.11.2016 (арк. справи 79), згідно якої вартість кукурудзи станом на 15.09.2016 становить 4011 - 4234 грн. за тону. Розрахунок позивачем здійснено виходячи з мінімальної ціни 4011 грн./т., отже, 17740 кг х 4011,00 грн. = 71074,92 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує і про наступне.

Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приписами статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Статтею 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до частини 17 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до частини 12 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи вищевказане зауважує, що слідчий Брусилівського районного відділу УМВС України, всупереч діючого законодавства, фактично передав у власність Приватного акціонерного товариства "Тако" спірну кукурудзу.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Також, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.

При цьому, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України не перебуває в будь-яких стосунках з позивачем, тому в позові до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області суди попередніх інстанцій відмовили правомірно.

Враховуючи вищезазначене, Фермерським господарством "Нона" належним чином доведене порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди Брусилівським районним відділом УМВС України в Житомирській області, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шкоди в сумі 71074,92 грн. правомірно визнані судами попередніх інстанцій обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, оскільки державна реєстрація Брусилівського районного відділу не припинена, - відсутні підстави вважати Головне управління Національної поліції в Житомирській області правонаступником останнього, а тому суди попередніх інстанцій вірно відмовили в позові до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника про відсутність доказів неправомірних дій Брусилівського районного відділу УМВС України спростовується вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами, а тому враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вказує, що ухвалу Вищого господарського суду України від 27.03.2017 про зупинення виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2016 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 по справі №906/915/16 необхідно вважати такою, що втратила чинність.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі №906/915/16 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В. Корсак

О.Сибіга