Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 906/667/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомирна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№ 906/667/15 Господарського суду Житомирської областіза позовомВійськового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: - Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомирдо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЖитомирської міської ради Управління Держземагентства в Житомирському районі Житомирської області Житомирське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції провизнання недійсним рішення щодо подання заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018 площею 2,4125га за територіальною громадою м. Житомира, про припинення права комунальної власності на вказану земельну ділянку,

за участю представників: прокуратури Коркішко В.М. - посвід. № 027484позивачів - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - Каменська В.В. - представ., дов. від 11.04.2016відповідача третьої особи на стороні позивачів третьої особи на стороні відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир з позовом про визнання недійсним рішення Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а, площею 2,4125 га, кадастровий номер 1810136600:04:009:0018, та про припинення права комунальної власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Житомирі по вул. Вітрука, 3-а, кадастровий номер 1810136600:04:009:0018, площею 2,4125 га. Позовні вимоги вмотивовано тим, що за наслідком подачі заяви відповідача землі оборони, які є виключно державною власністю, віднесено до земель комунальної власності та зареєстровано за відповідачем всупереч статтям 77, 78, 84, 116, 117 Земельного кодексу України.

Під час провадження у справі прокурор також подав заяву від 15.06.2015 про вихід за межі позовних вимог відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України та просив суд прийняти рішення про визнання протиправними дій Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень на спірну земельну ділянку.

Відповідач не висловив у суді першої інстанції власної позиції щодо позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.08.2015 (суддя Машевська О.П.) у позові відмовлено; розподілено судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (судді: Бучинська Г.Б. - головуючий, Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, оскільки приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони вбачається зі змісту статті 77 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", а за наслідками оспорюваних дій відповідача відбулася державна реєстрація земель оборони за територіальною громадою, обраний у позовній заяві спосіб захисту відповідає приписам статті 152 Земельного кодексу України, розгляд даної справи стосується спору про право, а, відтак, належить до юрисдикції господарських судів.

Представник квартирно-експлуатаційного відділу у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Міністерство оборони України, відповідач та треті особи не скористались правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представника скаржника, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 4 жовтня 1979 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів № 605 "Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира" підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, в тому числі і земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3, та закріплена відповідно за квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир (військове містечко № 160). 10.11.1994 виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв рішення № 603 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України", яким підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, зокрема, земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3.

На підставі Директиви МО України № Д322/1/010 від 20.04.2005 Житомирська квартирно-експлуатаційна частина району переформована в квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир з 10.11.2005.

За відомістю (форма № 405) та індивідуальною карткою (форма № 403) КЕВ м. Житомир обліковує на праві постійного користування земельну ділянку військового містечка № 160 (м. Житомир, вул. Вітрука,3) загальною площею 2, 5 га, на якій дислокується паливний склад КЕВ м. Житомир на підставі рішень МВК №№ 605 та 603, а також рішення МВК № 1040 від 24.12.1952.

Рішенням 23-ї сесії 5 скликання від 28.03.2008 № 590 Житомирської міської ради "Про припинення права користування, надання у користування, надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (додаток № 16) КЕВ м. Житомир надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3. На виконання пункту 7 рішення міської ради № 590 КЕВ м. Житомир замовило у комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України площею 2,4125 га по вул. Вітрука, 3-А (військове містечко №160) в м. Житомирі.

Житомирським міським відділом Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" земельній ділянці за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-А присвоєно кадастровий номер земельної ділянки №1810136600:04:009:0018.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.10.2013 у справі №906/1197/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2014, встановлено, що технічна документація, розроблена спеціалістами КП "Житомирський міський центр земельних відносин" згідно рішення №590, повністю відповідає вимогам земельного законодавства України та погоджена відповідними органами виконавчої влади. КЕВ м. Житомира подано технічну документацію у встановленому порядку до Житомирської міської ради для затвердження.

Водночас суди встановили, що пунктом 3.3 рішення 24-ї сесії 6-го скликання Житомирської міської ради від 11.07.2013 № 579 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" КЕВ м. Житомир відмовлено в затвердженні технічної документації у зв'язку з невиконанням попередніх умов договорів.

Рішенням господарського суду від 10.10.2013 у справі № 906/1197/13, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.01.2014, визнано недійсним пункт 3.3 рішення № 579 та зобов'язано Житомирську міську раду розглянути встановленим порядком питання затвердження технічної документації. Вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що 20.03.2013 на підставі заяви КЕВ м. Житомир та незатвердженої в установленому порядку технічної документації, Державний кадастровий реєстратор Управління Держземагентства у Житомирському районі зареєстрував, як об'єкт цивільних прав, спірну земельну ділянку без внесення відомостей про форму власності цієї земельної ділянки.

На підставі листа першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Г.В. Семенець № 15/3055 від 12.04.2013, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -1800161482013 від 20.03.2013, Державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області 21.06.2013 прийняв рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку (з відкриттям розділу), індексний номер 3358387 та 26.06.2013 видав територіальній громаді м. Житомира в особі Житомирської міської ради Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, номер 5349458, яким підтверджено комунальну форму власності спірної земельної ділянки. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3358387 від 21.06.2013 та про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3445074 від 26.06.2013 в установленому законом порядку не оскаржувались.

02.04.2014 КЕВ м. Житомира подало технічну документацію до Житомирської міської ради для затвердження. Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження № 44256318 від 21.04.2015 з примусового виконання наказу господарського суду № 906/1197/13 від 25.07.2014 про зобов'язання Житомирської міської ради розглянути встановленим порядком питання затвердження технічної документації вбачається, що остання листом за № 15/8237 від 21.10.2014 повідомила державного виконавця про розгляд цього питання на засіданні 36 сесії Житомирської міської ради, яке відбулось 18.06.2014. Разом з тим, рішення 36 сесії Житомирської міської ради від 18.06.2014 з питання затвердження технічної документації КЕВ м.Житомир на право постійного користування спірною земельною ділянкою відсутнє.

Рішенням 39-ї сесії 6-го скликання Житомирської міської ради № 763 від 24.09.2014 "Про звернення до Міністерства оборони України" вирішено звернутися до Міністерства оборони України з клопотанням про розгляд питання передачі в комунальну власність територіальної громади міста Житомира земельних ділянок з об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на території міста Житомира, зокрема, за адресою: вул. Вітрука, 3-а площею 2, 4125 га; однак, в матеріалах справи відсутні докази розгляду Міністерством оборони України клопотання Житомирської міської ради.

З Єдиного реєстру об'єктів державної власності, вбачається, що з 2010 року та на дату винесення рішення у справі обліковується нерухоме державне майно військового містечка № 160 за місцезнаходженням: м. Житомир, вул. Вітрука, 3, яке перебуває на балансі КЕНВ м. Житомир, суб'єкт управління: Міністерство оборони України. Однак, з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 39092389 від 15.06.2015 вбачається відсутність державної реєстрації права державної власності в особі Міністерства оборони України або речового права КЕВ м. Житомир на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вулиці Вітрука , будинок 3- а у місті Житомирі.

Відомості про право комунальної власності на спірну земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру на підставі проведеної державної реєстрації цього права у Державному реєстрі прав Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області.

Суд з'ясував, що прокурор також звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а, площею 2,4125 га, кадастровий номер 1810136600:04:009:0018.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Житомирської міської ради про подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень (щодо права власності) на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 3-а, площею 2,4125 га, кадастровий номер № 1810136600:04:009:0018, місцевий господарський суд вказав, що відповідач не приймав рішення щодо подання заяви до реєстраційної служби у встановленому законодавством порядку, відтак, відсутній предмет оскарження в розумінні частин одинадцятої та дванадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Також суд вказав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, а підстави для примусового припинення права комунальної власності за змістом статей 140, 143 Земельного кодексу України відсутні.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.

Судова колегія зазначає, що за статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів; таким чином, за наслідками прийняття судового рішення у разі задоволення позовних вимог має бути захищено та відновлено порушене право позивача.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позов подано на захист права державної власності на спірну земельну ділянку та права користування позивача спірною земельною ділянкою, а порушенням цих прав визначено прийняття відповідачем рішення про подання заяви щодо здійснення державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та подальше набуття відповідачем цього права з підстав здійснення державної реєстрації.

За приписами частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких його прав на землю; захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушенню прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів; статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, такий спосіб захисту порушеного права, як припинення дії, яка порушує право, зміна чи припинення правовідношення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 144 Конституції, України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення ради (як нормативні, так і ненормативні акти) приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 зазначеного вище Закону.

Також відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, частини другої статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

З наведеного вище вбачається, що акт державного чи іншого органу, який може бути оскаржено в межах судового захисту права, - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Рішення (чи дії) Житомирської міської ради щодо подання заяви до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обмежень щодо права власності на земельну ділянку за територіальною громадою м. Житомира не спрямовані на встановлення обов'язкових правил поведінки для інших осіб, мають внутрішній характер, а відтак, наведеним вище ознакам акта індивідуальної дії чи акта нормативно-правового характеру (чи діям, які створюють, змінюють чи припиняють права сторін спору) не відповідають.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові в цій частині, правильно врахували положення статей 55, 124 Конституції України, пункту 6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо законодавчого визначення права особи на судовий захист її порушених прав та інтересів, ефективним засобом захисту.

Судова колегія, враховуючи положення пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій, щодо непідвідомчості господарським судам спору, у разі звернення особи в межах спору, який має приватноправовий характер, за захистом порушеного права шляхом визнання неправомірними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 по справі № 6/181/11).

Разом з тим, вихід за межі позовних вимог є правом суду, яке застосовується у разі необхідності захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб, чого з обраного прокурором способу не вбачається.

Також судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що положення статті 140 Земельного кодексу України про припинення права на земельну ділянку застосовуються до випадків, коли припиняється право, щодо якого існують докази набуття відповідно до підстав та порядку, встановлених законодавством (розділ ІІІ та ІV Земельного кодексу України). Норми Земельного кодексу України передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі 6-267цс15).

Суди вірно зазначили, що особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, а у разі неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав, на що посилається позивач, особа не набуває права власності на неї; не набуте право власності не може бути припинено відповідно до статті 140 Земельного кодексу України (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

За термінами, наведеними у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; натомість, доказів та доводів, з яких вбачався б сам факт припинення права державної власності на спірну земельну ділянку та набуття такого права територіальною громадою, матеріали справи не містять.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи; підстав для скасування постанови та рішення з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі №906/667/15 Господарського суду Житомирської області та рішення Господарського суду Житомирської області від 03.08.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова