ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 907/623/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СпецАгроТехн" на рішення господарського суду Закарпатської області від 16 липня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року у справі № 907/623/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" до товариства з обмеженою відповідальністю "СпецАгроТехн" про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СпецАгроТехн" про стягнення 763200 грн. подвійного розміру завдатку, на підставі положень ч. 2 ст. 571 Цивільного кодексу України, сплаченого позивачем за товар, який, всупереч умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 3 від 16 травня 2012 року, не було поставлено відповідачем, а також 3 % річних в розмірі 21766,88 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 381600 грн. основного боргу, 10834 грн. 3 % річних, 7849 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність викладених в касаційній скарзі доводів, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 16 травня 2012 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 3, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати комбайн силосозбиральний Claas Jaguar 870, 2003 року випуску, в комплекті з жаткою RU 600 та підбирачем PU 300, загальною вартістю 1272000 грн., а покупець - прийняти у власність (купити) та оплатити товар на умовах договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що після підписання договору покупець здійснює оплату товару у вигляді попередньої оплати, що становить 30 % загальної вартості товару, а саме - 381600 грн., наступну частину оплати вартості товару, що становить 70 % від загальної вартості, а саме - 890400 грн., здійснює не пізніше 3-х банківських днів після надходження товару на склад.

На виконання умов договору позивач перерахував суму передоплати в розмірі 381600 грн., що підтверджується рахунком № 4 від 16 травня 2012 року та платіжним дорученням № 1544 від 16 травня 2012 року, проте, відповідач обумовлений договором товар не поставив, відповідні претензії позивача про поставку товару або повернення сплачених грошових коштів залишив без належного реагування.

Встановивши зазначене, керуючись нормами ст.ст. 526, 693 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми сплаченої передоплати в розмірі 381600 грн., а також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольнив позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 10834 грн. за період з 6 червня 2012 року по 18 травня 2013 року, зважаючи на правильність відповідних розрахунків позивача.

Разом з тим, судом відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача суми у розмірі завдатку - за порушення зобов'язання з вини кредитора відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 571 Цивільного кодексу України, в зв'язку з відсутністю доказів відповідної вини відповідача.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу та 3 % річних, а також щодо відмови в позові стосовно стягнення суми в розмірі завдатку, є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СпецАгроТехн" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 16 липня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року у справі № 907/623/13 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.