ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 5021/321/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської областіна ухвалувід 29.01.2013 господарського суду Сумської області та постановувід 12.06.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/321/12 господарського суду Сумської областіпро банкрутствопублічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка Сумської областіліквідаторПересадько Р.І., м. Сумиу судовому засіданні взяв участь представник

боржникаТкаченко Д.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.2012 порушено провадження у справі № 5021/321/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Сумської області від 20.09.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Протягом грудня 2013-січня 2014 років Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (далі - УПФУ в Охтирському районі, кредитор) звернулось до суду з трьома заявами про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 987 116,86 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.01.2013 (суддя Спиридонова Н.О.) зокрема, заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (далі - УПФУ в Охтирському районі, кредитор) про визнання поточних грошових вимог до боржника задоволено частково. Визнано поточні грошові вимоги у сумі 961 861,29 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги. У визнанні решти вимог відмовлено.

Постановою Харківського господарського суду від 12.06.2013 (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) вказану ухвалу скасовано. Прийнято нове рішення, яким частково визнано поточні грошові вимоги кредитора в сумі 750 156, 95 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, у визнанні решти поточних грошових вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора у сумі 987 116,86 грн. з включенням їх у реєстр до другої черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ч.9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 4-9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". На думку кредитора, заявлені ним поточні грошові вимоги є зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги УПФУ в Охтирському районі до боржника у загальній сумі 987 116,86 грн. становлять заборгованість: із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій, а також з фінансування частини наукової пенсії. Зазначені вимоги нараховані за період лютий-грудень 2012 року.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 14, 23 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано визнано та включено до реєстру вимог кредиторів лише ті вимоги кредитора, які виникли у період до визнання боржника банкрутом, тобто з лютого по вересень 2012 року у загальній сумі 750 156, 95 грн. Відповідно, нарахування боржнику решти заборгованості у якості поточної є безпідставним.

У зв'язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції у частині визнання поточних грошових вимог кредитора, які виникли вже після визнання боржника банкрутом, є правомірними та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 23, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 (про перегляд ухвали господарського суду Сумської області від 29.01.2013) у справі № 5021/321/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич