Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 908/356/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПідприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"на постановувід 15.10.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 908/356/14за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"доПідприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаЧопська митниця Міндоходів, Запорізька митниця Міндоходівпростягнення 334 794,52 грн.В судове засідання представники сторін не з'явились.Заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" про стягнення зборів у сумі 334794,52 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.08.2014 (колегія суддів: О.Смірнов, А.Науменко, Л. Сушко) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача збору за переміщення вантажів у сумі 271 044,58 грн, збору за зберігання вантажу в сумі 44 067,36 грн, збору за телеграфне повідомлення у сумі 237,24 грн; у решті у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

Між Закритим акціонерним товариством "Запорізький залізорудний комбінат", як продавцем, та Фірмою "Minerfin, a.s.", як покупцем, укладений контракт № 20/263 від 14.03.2013 (далі-Контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав, починаючи з 01.04.2013 по 31.03.2014 року, включно, 848000 тон руди залізної не агломерованої агломераційної (а-1) з базовим вмістом заліза 61 % на умовах FCA ст. Дніпрорудна.

09.04.2013 на виконання умов Контракту продавець завантажив та відправив Покупцю Товар - руду у кількості 54 вагони. Станція призначення: ЖСР Чиерна над Тисоу ЧД, Тринец. Погранична станція переходу на Україні - станція Чоп.

Вказані вагони були затримані 12.05.2013 та 14.05.2013 на станції Чоп з метою проведення митного контролю на підставі заявок Запорізької митниці Міндоходів № 12/62-479 В1-4 від 12.05.2013, № 12/62-471 В1-4 від 12.05.2013 та № 12/62-480 В1-4 від 14.05.2013, про що складені акти загальної форми № 7651, № 7654, № 7655.

За результатами огляду інспекторами митниці складені акти проведення огляду (переогляду) товарів, згідно з якими сторонніх вкладень у вантажі "руда залізна" не виявлено. Залізницею складені акти загальної форми на випуск вагонів та нараховано відповідні збори, зокрема акти:

- № 7027 відповідно до якого нарахований збір за користування вагонами № № 61518478, 56715030, 61518502, 56685407, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення, за маневрову роботу на загальну суму 5145, 80 грн.

- № 7028 відповідно до якого нарахований збір за користування вагоном № 53772745, за телеграфне повідомлення, за маневрову роботу на загальну суму 966,00 грн.

- № 7029 відповідно до якого нарахований збір за користування вагонами № № 56685266, 61086633, 65330086, 61518536, 53772687, 53772752, 56754112, 56192883, 61086971, 56457187, 66646787, 66647462, 61086476, 66646803, 56685282, 56754443, 56684947, 56492879, 56755234, 56600448, 53773305, 52864493, 56492945, 52864824, 56600810, 61086732, 61086930, 61518650, 61518619, 56754310, 65330110, 65330136, 65330011, 53773347, 61086625, 66647082, 66521113, 66521337, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення на загальну суму 45873,18 грн;

- № 7030 відповідно до яких нараховані збори за користування вагонами № № 53772794, 56754385, 66647447, 66647454, 52864675, 56754534, 56754120, 53772968, 56685373, 56685472, за зберігання вантажу на загальну суму 11763, 96 грн.

У подальшому, оскільки вагони знаходилися під митним оглядом та здійснювався огляд вантажу, складені акти загальної форми:

- № 47 від 14.05.2013, відповідно до якого нараховано збір за переміщення вантажу у кількості 3065 тон на суму 220827,12 грн;

- № 48 від 14.05.2013, відповідно до якого нараховано збір за переміщення вантажу у кількості 697 тон на суму 50217,46 грн.

На підставі відповідних актів, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості.

Встановивши вказані вище обставини, місцевий господарський суд зазначив про наступне.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено що, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, з аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

При цьому, з п.1.1 Контракту вбачається, що продавець продав, а покупець придбав 0848000 тон руди залізної не агломерованої агломераційної на умовах FCA ст. Дніпрорудна. Пунктом 1.3 Контракту, сторони погодили, що термін "FCA ст. Дніпрорудна" розуміється у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з ІНКОТЕРМС 2010 термін FCA - FREE CARRIER/Франко перевізник свідчить, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій Покупцем, у своїх приміщеннях або в іншому обумовленому пункті.

При здійсненні митного оформлення 08.05.2013 за ПМД 112020000/2013/000211 власником товару, з урахуванням умов поставки терміну FCA правил ІНКОТЕРМС 2010 була фірма "Minerfin a.s.".

Пунктом 4.2 Контракту сторони дійшли згоди, що продавець здійснює всі необхідні митні процедури для прикордонних переходів Україна-Словаччина або Україна-Польща.

Таким чином, відповідач, виходячи з умов Контракту, в розумінні ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, є уповноваженою особою власника товару.

З посиланням на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість покладення на відповідача зобов'язання з оплати здійснених під час митного огляду робіт, однак, при цьому, вказав на таке.

Згідно з п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Позивачем в підтвердження обліку часу користування вагонами та розрахунків платежів за користування вагонами надано лише акти загальної форми ГУ-23 № 7651, № 7654, № 7655. Однак, позивачем до матеріалів справи не надано Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі зазначених актів і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами та які, виходячи з умов абз. 2 п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами, повинні підписуватися начальником станції та вантажовласником. В даному випадку затримка вагонів мала місце на станції Чоп Львівської залізниці, яка не є ані станцією відправлення ані станцією призначення, а тому, враховуючи що Відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, не складалися, нарахування плати за користування вагонами у сумі 16 826,70 грн разом з ПДВ здійснено не у відповідності до ст. 119 Статуту залізниць та Правил користування вагонами та контейнерами.

Крім того, пунктом 4 Правил користування вагонів та контейнерів визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.

Так, у матеріалах справи наявні пам'ятки про Подавання вагонів за формою ГУ-45 № 685 та № 691, а також пам'ятки про забирання вагонів № 688 та № 693 в яких не зазначено тривалість виконання залізницею маневрової роботи, що суперечить п. 1.8. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у стягненні збору за маневрені роботи, мотивуючи це відсутністю даних щодо тривалості виконання залізницею маневрової роботи, що суперечить п. 1.8. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 р. № 317, та тим, що дана маневрова робота повинна була бути виконана виключно на вимогу вантажовласника, згідно з п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги".

Враховуючи вказане, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення збору за переміщення вантажів у сумі 271 044,58 грн, збору за зберігання вантажу в сумі 44 067,36 грн, збору за телеграфне повідомлення у сумі 237,24 грн, та відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення збору за користування вагонами у сумі 16 826,70 грн та збору за маневрені роботи у сумі 2618,64 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 (колегія суддів: В.Бондаренко, В. Рассолов, П. Тихий) рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2014 скасоване у частині відмови у задоволенні позову та прийняте в цій частині нове рішення, яким позов задоволений. У решті рішення залишене без зміни.

Постанова в частині прийняття нового рішення мотивована наступним.

Нормативне регулювання питання здійснення розрахунків за користування вагонами реалізується на підставі форми ГУ-46, яка складаються на підставі актів загальної форми і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. В той же час пунктами 9-12 абз. 3 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що облік затриманих вагонів, причини та загальний облік часу такої затримки відображається в акті затримки.

При прийняття законного рішення щодо стягнення коштів за користування вагонами, суд повинен виявити факт затримки вагонів, загальний час їх простою, та виявити наявність розрахунків за дану затримку.

При цьому, оцінюючи належність поданого доказу, суд повинен виходити не з назви акту, а з фактичної інформації, яка в ньому міститься.

Акти загальної форми ГУ-23 № 7651, № 7654, № 7655, які надані позивачем, містять інформацію щодо затримки вагонів митницею з метою митного огляду. У той же час акти загальної форми ГУ-23 № 7027, № 7028, № 7029, № 7030 містять інформацію про час затримки. Крім того, дані акти містять відомості щодо розрахунку суми за простоювання вагонів.

А тому, зазначені акти прийняті судом апеляційної інстанції як належна підстава для задоволення позовних вимог у частині стягнення збору за користування вагонами у сумі 16826,70 грн.

Водночас, апеляційний господарський суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення збору за маневрову роботу в сумі 2618,64 грн, з огляду на те, що пам'ятки про подавання вагонів за формою ГУ-45 № 685 та № 691, а також пам'ятки про забирання вагонів № 688 та № 693 які хоча і не містять відомості про тривалість виконання залізницею маневрової роботи, проте дана інформація (про початок та кінець даної роботи) відображена в актах загальної форми. Також судом зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Положення даної правової норми регулюють й "інші операції", які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів. Дана обставина дає підстави вважати, що проведення маневрової роботи охоплюється терміном "інших робіт". Таким чином стягнення коштів за виконання маневрової роботи, вбачається за можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди на проведення таких дій вантажовласником, а й у інших випадках передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів.

У частині залишення без зміни рішення місцевого господарського суду, постанова мотивована правомірністю такого рішення у відповідній частині.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог засноване на застосуванні до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, відповідно до якої операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб. Зазначена норма, як така що регулює здійснення митних формальностей саме на залізничному транспорті, визначена судами спеціальною по відношенню до норми ч.5 ст.338 Митного кодексу України, якою визначений загальний (для всіх видів транспорту) порядок здійснення митного контролю та відповідно до якої митний огляд у випадках не виявлення факту незаконного переміщення товарів проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує зазначену вище позицію так як главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п.29 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення Чопською митницею Міндоходів митного огляду після митного оформлення, завершеного Запорізькою митницею Міндоходів, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

У частині скасування рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 16826,70 збору за затримку вагонів і 2618,64 грн збору за маневрену роботу, та прийняття нового рішення про задоволення відповідних вимог, постанова суду апеляційної інстанції є правомірною, з огляду на викладені у ній мотиви.

Заявником касаційної скарги розмір нарахованих позивачем зборів не спростований.

З огляду на зазначене, постанову слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 у справі № 908/356/14 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил