Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 907/471/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаКолотуха О.М., представник, прокуратуриКлюге Л.М., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014у справі№ 907/471/14 Господарського суду Закарпатської областіза позовомЗаступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду доПриватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Аграрного фонду до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" про стягнення 1800000 грн суми неповернутого авансового платежу, 414709,20 грн пені за непоставлений товар, 244800 грн боргу за користування коштами, 588240 грн 20% штрафу та 205882,60 грн 7% штрафу за невиконання контракту.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2014 (суддя Івашкович І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (судді: Кравчук Н.М. - головуючий, Гнатюк Г.М., Якімець Г.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" на користь Аграрного фонду суму 1800000 грн повернення авансового платежу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПСП "Ласточка" в доход Державного бюджету України 35998,20 грн судового збору; стягнуто з Аграрного фонду в доход Державного бюджету України 29074,46 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, боргу за користування коштами та штрафу (20% та 7%), Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в зазначеній частині скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову за вказаними вимогами. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, безпідставно, на думку прокурора, застосовано до спірних правовідносин ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не застосовано вимоги ст.ст.526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 14.02.2013 між Аграрним фондом (покупець) та сільськогосподарським товаровиробником зерна Приватним сільськогосподарським підприємством "Ласточка" (продавець), в особі брокера-продавця ОСОБА_8 брокерської контори №200 ТОВ "Електронні технології ЕТП" укладено Форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна №190 Ф, за умовами якого продавець передає покупцю у власність товар: пшениця 3 кл., що відповідає ДСТУ 3768:2010, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість товару складає 2000,00 тонн.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 контракту брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки Франко-склад Берегівський КХП, в термін - до 01.10.2013. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту.

Додатковим договором №1 від 10.10.2013 сторонами внесено зміни до Форвардного біржового контракту в частині умов п.1.3 розділу 1 та п.2.1 розділу 2 та термін поставки визначено до 01.12.2013.

Згідно з умовами п.п.1.8, 1.10, 5.1 контракту покупець упродовж п'яти робочих днів з моменту укладення контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) у розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення контракту на поточний рахунок продавця. Розмір авансового платежу складає 1800000 грн.

На виконання умов п.5.1 Аграрним фондом перераховано ПСП "Ласточка" авансовий платіж в розмірі 1800000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №760 від 21.02.2013.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо передачі покупцю у встановлений термін товару - пшениці м'якої 3 класу в кількості 2000 тонн не виконав.

У п.7.2 контракту сторони передбачили, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару.

За умовами п.7.6 контракту у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 цього контракту з продавця стягується пеня в розмірі 0,1 відсотків від вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Аграрний фонд надіслав ПСП "Ласточка" претензію №41-03/2857 від 21.11.2013 і повідомив відповідача, що в зв'язку з неналежним виконання умов контракту, будуть нараховані штрафні санкції.

Прокурор, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна №190 Ф від 14.02.2013, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 1800000 грн в повернення авансового платежу, пені в сумі 414709,20 грн, нарахованої за порушення строку та обсягу поставки, 794118,60 грн штрафу, а також 244800 грн боргу за користування чужими коштами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких Аграрний фонд перерахував ПСП "Ласточка" авансовий платіж в розмірі 1800000,00 грн, а відповідач свої зобов'язання щодо передачі покупцю у встановлений термін товару не виконав, що сторонами не заперечується, суди дійшли правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 1800000 грн авансового платежу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано виходив з їх безпідставності, зважаючи на наявність доказів неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці пшениці внаслідок виникнення незалежних від нього обставин непереборної сили, зокрема, повені, що призвело до загибелі врожаю.

Домовленість сторін щодо звільнення відповідача від відповідальності у такому випадку викладена сторонами у пп. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. контракту, в яких передбачено, що сторони звільняються від відповідності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини. Якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, під час з'ясування наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за контрактом у вигляді стягнення з нього штрафних санкцій, судами попередніх інстанцій враховано Висновок про форс-мажорні обставини №1915/05-4 від 20.08.2013, наданий Торгово-промисловою палатою України. Згідно з вказаним Висновком Торгово-промислова палата України підтверджує, що погодні умови, які спричинили пошкодження і загибель посівів сільськогосподарських культур на площах ПСП "Ласточка" в період березень-квітень 2013, є форс-мажорними обставинами.

На виконання умов п.п.8.2, 8.4 контракту відповідач після отримання Висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини листом №146 від 02.09.2013 повідомив Аграрний фонд про виникнення обставин непереборної сили (загибель урожаю пшениці внаслідок несприятливих погодних умов), що призвело до неможливості виконання умов Форвардного біржового контракту №190Ф від 14.02.2013, та просив пролонгувати термін виконання контракту на майбутній рік під урожай 2014 року.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підстави господарсько-правової відповідальності наведені у сатті 218 цього ж Кодексу.

Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Непереборна сила має місце за наявності ознак надзвичайності та невідворотності.

Ознака невідворотності відноситься до події в цілому, тобто містить у собі невідворотність не тільки самого явища, але і його наслідків. У метеорології стихійне лихо розуміється як природне явище, поєднане з його матеріальними та іншими природними і соціальними наслідками. Невідворотність, як ознака непереборної сили, відсутня якщо причиною невідворотності стали винні дії самого боржника, його працівників або контрагентів за договорами.

Відтак, якщо внаслідок стихійного лиха загинув урожай, постачальник пшениці звільняється від відповідальності за його непостачання, оскільки відсутня вина останнього (невиконання зобов'язання стало наслідком стихійного лиха, тобто, непереборної сили).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 цього ж Кодексу).

Відтак, зважаючи на наведені вище приписи законодавства, умови спірного контракту, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку, що наявність обставин, які зумовлені обставинами непереборної сили, звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань за спірним контрактом.

Що стосується заявленої на підставі ст.536 ЦК України до стягнення суми 244800 грн, яку визначено як борг за користування чужими коштами, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3 ст. 693 ЦК України).

Частиною 3 ст.693 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами

Зі змісту цих статей вбачається, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Суди встановили, що вказана в п.1.6 контракту №190 Ф від 14.02.2013 вартість користування коштами (авансовим платежем) для окремих об'єктів державного цінового регулювання на відповідний маркетинговий період в сумі 244800 грн визначена у твердому розмірі як складова ціни для визначення вартості товару.

Колегія погоджується з висновком судів про те, що нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст.536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором. Враховуючи, що контрактом №190 Ф від 14.02.2013 розмір відсотків за користування чужими коштами не встановлений, а обумовлена у контракті сума 244800 грн вартості користування коштами не підпадає під дію приписів ст.536 ЦК України, суди правомірно відмовили у стягненні цієї суми.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі №907/471/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда