Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 912/1234/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Данилової Т.Б., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Левченка О.Є. дов. №34/10 від 30.12.13,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014

у справі №912/1234/14 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"

про стягнення 467 101,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2014 (суддя Глушков М.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (судді: Чередко А.Є., Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.), позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення 467101,78 грн. (суми 3% річних) задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто з 452543,21 грн. 3% річних за порушення зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу відповідно до договору №06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року, а також 9050,86 грн. судового збору. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних нараховуються на грошову суму основного боргу, що в даному випадку становить 452543,21 грн., тому решта суми 3% річних на суму пені, нарахована позивачем безпідставно.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні 14 558,57грн. 3% річних та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги, заявник, зокрема зазначає , що в силу ст. 534 Цивільного кодексу України сума пені є грошовим зобов'язанням, тому позивач правомірно нарахував на суму пені 3% річних; вважає неправомірним посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного суду України щодо нарахування річних на суму штрафу (штрафних санкцій), викладену у відповідних постановах.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Між позивачем та відповідачем 20.12.2010 року було укладено договір №06/10-2553БО-18 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2012 року у справі №5013/2580/11 позов Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 6539123,92 грн. основного боргу, 256124,73 грн. пені, 312905,82 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період: лютий 2011 року - червень 2011 року), 162378,22 грн. 3 % річних (нарахованих за період з 11.02.2011 року по 21.12.2011 року) та 56460,00 грн. судового збору. Назване судове рішення мотивоване встановленням факту прострочення виконання відповідачем та неналежним виконанням умов договору №06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року щодо оплати отриманого природного газу. Рішення набрало законної сили 02.03.2012 року.

На час звернення позивача до господарського суду з даним позовом, відповідачем не сплачено вищезазначену заборгованість, зокрема, 6539123,92грн. основного боргу та 256124,73грн. пені, у зв'язку з чим позивачем на вказані суми основного боргу та пені нараховано 3 % річних наступним чином:

- за період з 22.12.2011 року по 02.03.2012 року на суму основної заборгованості в розмірі 6539123,92 грн. та складає - 38606,99 грн.;

- за період з 03.03.2012 року по 11.04.2014 року на суму 6795248,65 грн. (до суми на яку нараховуються 3% річних додано суму пені в розмірі 256124,73 грн., у зв'язку з набранням рішенням від 14.02.2012 року у справі №5013/2580/11 законної сили) та складає - 428494,79 грн.

Загальна сума нарахованих позивачем 3% річних складає 467101,78 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами частин 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вимог вищенаведеного законодавства, зобов'язанням відповідача в даному випадку є сплата коштів (грошове зобов'язання) за отриманий за договором природний газ, а пеня є способом забезпечення цього зобов'язання у грошовій формі.

А відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність нарахування позивачем 3% річних на суму пені та відповідно, здійснивши перерахунок, стягнули з відповідача на користь позивача 452543,21 грн. - 3% річних, нарахованих на основну частину боргу.

Щодо посилань касаційної скарги на неправомірне посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного суду України щодо нарахування річних на суму штрафу, викладену у відповідних постановах, то з огляду на положення ст. 11128 Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє ці доводи.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі №912/1234/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Данилова Т.Б. Шаргало В.І.