ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 912/2294/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2016у справі№912/2294/15Господарського судуКіровоградської областіза заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1.Седнівської сільської ради; 2.Устинівської районної державної адміністраціїпровизнання договору оренди землі поновленимв судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідачів:ОСОБА_5 (довіреність №507 від 29.04.2014) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 у справі №912/2294/15 в позові відмовлено.

29.08.2016 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 №1/08/16 від 29.08.2016 про перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2016 за нововиявленими обставинами у справі №912/2294/15.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2015 у справі №912/2294/15 (суддя Макаренко Т.В.) заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 по справі №912/2294/15 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 по справі №912/2294/15 скасовано; позовні вимоги відносно Седнівської сільської ради Устинівського району задоволено повністю; визнано поновленим договір оренди землі строком на 10 років, укладений 24.09.2002 між Седнівською сільською радою Устинівського району Кіровоградської області, в особі сільського голови Орлова Олександра Івановича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 143,7га, посвідченого державним нотаріусом Устинівської державної нотаріальної контори 24.09.2002 за №1490, зареєстрованого в Устинівському районному відділі земельних ресурсів за №8 від 25.09.2002, що розташована на землях резерву Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області; стягнуто з Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1339,80грн витрат по сплаті судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; в задоволенні позовних вимог відносно Устинівської районної державної адміністрації відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (головуючий - Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Коваль Л.А.), рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2015 скасовано; заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 по справі №912/2294/15 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.33 Закону України "Про оренду землі", ст.112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями приписів законодавства, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

29.08.2016 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), від 29.08.2016 №1/08/16 про перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2016 по справі №912/2294/15 за нововиявленими обставинами.

Зазначена заява мотивована тим, що при ухваленні рішення по справі суд відмовив у позові на підставі того, що 11.04.2011 між ФОП ОСОБА_4 та Устинівською районною державною адміністрацією (далі - Устинівською РДА) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 24.09.2002, якою строк дії договору оренди землі продовжено до 24.09.2021. Суд дійшов висновку, що позивач використовує земельну ділянку на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, а тому позивачем не доведено порушення його прав.

Судами встановлено таке.

18.06.2015 ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Седнівської сільської ради, Устинівської РДА, в якій просив: визнати поновленим договір оренди землі площею 143,7га, укладений ним 24.09.2002 із Седнівською сільською радою строком на 10 років, посвідчений державним нотаріусом Устинівської державної нотаріальної контори 24.09.2002 за №1490, зареєстрований в Устинівському районному відділі земельних ресурсів за №8 від 25.09.2002 (далі по тексту - Договір); стягнути з відповідача 1218,00грн судового збору. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких після закінчення строку дії Договору Седнівська сільська рада не направляла на адресу позивача листа-повідомлення про заперечення у поновленні Договору, а тому, відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі", він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах; керівник Седнівської сільської ради безпідставно не з'являється до нотаріуса з метою укладення додаткової угоди.

03.02.2011 розпорядженням голови Устинівської РДА №36-р "Про продовження терміну дії договору оренди землі" (далі - розпорядження №36-р) продовжено до 24.09.2021 термін дії Договору. Як зазначено в розпорядженні №36-р, воно видане враховуючи, зокрема, клопотання Седнівської сільської ради від 13.01.2011 року №02-14-4 та на підставі заяви позивача.

На підставі виданого Устинівською РДА розпорядження №36-р між Устинівською РДА та ФОП ОСОБА_4 11.04.2011 укладено додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода). Згідно з умовами цієї угоди сторони змінили термін договору оренди землі від 24.09.2002 та розмір орендної плати.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 по справі №912/2294/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з підстав: 1) недоведення того, що станом на день прийняття рішення, Договір в редакції з урахуванням Додаткової угоди не є укладеним та нечинним, і не виконується сторонами, що засвідчує відсутність порушених прав позивача; 2) порушення позивачем порядку звернення до відповідача щодо поновлення Договору, що передбачено ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2016 по справі №912/1059/14 частково задоволено позов керівника Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Седнівська сільська рада до ФОП ОСОБА_4 про визнання Додаткової угоди недійсною, скасування її державної реєстрації, визнання Договору припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Вказаним рішенням визнано недійсною Додаткову угоду до Договору; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути Седнівській територіальній громаді Устинівського району Кіровоградської області в особі Седнівської сільської ради земельну ділянку площею 143,7га, вартістю 2818100,00грн, яка розташована на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області; в частині вимоги про визнання припиненим з 24.09.2012 договору оренди землі, укладеного між Седнівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4, зареєстрованого в Устинівському райвідділі КРФ Центру ДЗК 24.09.2002 за №27, провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Позивач вважає нововиявленою обставиною юридичний факт визнання недійсною Додаткової угоди, про який йому не було відомо до набрання чинності рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2016 по справі №912/1059/14, що стало підставою для звернення до господарського суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2015 в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що факт визнання рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2016 по справі №912/1059/14 Додаткової угоди до Договору недісною є нововиявленою обставиною в розумінні норм ст.112 ГПК України, оскільки така обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду справи та не була предметом дослідження по справі.

Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився та, залишаючи подану позивачем заяву без задоволення, правомірно виходив з такого.

Відповідно до ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Обставини недійсності Додаткової угоди у зв'язку з відсутністю її нотаріального посвідчення помилково були визнані нововиявленими судом першої інстанції по факту їх існування на час прийняття 20.07.2015 рішення у даній справі, із одночасним висновком про неможливість про них дізнатися раніше набуття чинності рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2016 по справі №912/1059/14, яким Додаткову угоду визнано недійсною.

Втім, вказана обставина не може вважатися нововиявленою, з огляду на таке.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначені вище приписи закону, а також те, що Договір було посвідчено нотаріально, Додаткова угода до такого правочину, за формою підлягала обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з приписів статті 215 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) законодавець розмежовувує недійсні правочин на: нікчемні, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, і які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, ч.1 ст.227, ч.1 ст.229, ч.1 ст.230, ч.1 ст.232 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України).

Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (ч.2 ст.218, ч.2 ст.220 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Враховуючи, що при укладення додаткової угоди її сторонами не було дотримано вимог про нотаріальне посвідчення правочину, останній є нікчемним правочином, який на відміну від оспорюваного, є недійсним з моменту його вчинення незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду, а отже наслідком вирішення судом спору в справі № 912/1059/14, є лише констатація обставин, які виникають та існують безпосередньо з приписів законодавства, та відповідно, існували та мали бути відомі сторонам на момент прийняття рішення від 20.07.2015 у справі №912/2294/15.

Крім того, зміст рішення від 20.07.2015 у справі №912/2294/15 свідчить, що підставою відмові позивачу у позові при первісному розгляді справи було, зокрема, порушення позивачем звернення до відповідача щодо поновлення Договору в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (аналогічна позиція викладена в п.8.7. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 17).

Всупереч вищенаведеному суд першої інстанції помилково поклав в основу перегляду рішення за нововиявленими обставинами факт визнання недійсним нікчемної Додаткової угоди у судовому порядку, тоді як відсутність її нотаріального посвідчення, на що посилався позивач в позові, та було встановлено судом в рішенні, вимагало відповідних правових висновків суду під час розгляду справи, неправомірність/відсутність яких є підставою для оскарження рішення в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що вказана обставина ніяким чином не впливає на висновок суду у переглянутому ним рішенні про порушення позивачем порядку звернення до орендодавця із пропозицією про поновлення договору, на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Суд касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції під час перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду від 20.07.2015, не вправі був ревізіювати всі викладені в ньому правові висновки, оскільки оцінені судом першої інстанції в якості нововиявлених обставини, не стосуються висновків суду щодо порушення позивачем встановленого законом порядку звернення про поновлення договору, про що йшлося вище.

Крім того, за змістом ст.33 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до висновків Верховного Суду України (постанови від 25.02.2015 по справах №6-219цс14 та №6-10цс15, постанови від 18.03.2015 по справах №6-3цс15 та №6-4цс15) поновлення договору оренди землі, як в порядку ч.ч.1-5 вказаної норми, так і згідно її приписів, унормованих в ч.6, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, оскільки оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

В такий спосіб право, на захист якого подано позов, може бути відновлене судом, в іншому ж випадку, саме лише встановлення підстав для реалізації прав орендаря визначених ст.33 Закону України "Про оренду землі", не буде мати наслідком поновлення договору та не призведе до фактичної зміни обсягу прав позивача.

Втім, позовна заява позивача не містить вимоги про укладення додаткової угоди щодо продовження строку дії договору.

З урахуванням викладеного постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 по справі №912/2294/15 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі №912/2294/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

О. Яценко