ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/17235/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Рогач Л.І.суддів :Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Метіда"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.02.2017у справі№ 910/17235/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" Публічне акціонерне товариство "Азот"простягнення 211427915,72 грн.за участю представників: позивача відповідача третьої особиПушко І.О.- предст. дов. від 03.01.2017; Волосяна Я.О. - предст. дов. від 09.12.2016; Боксер І.Ю.- предст. дов. від 30.12.2016;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" боргу в сумі 670204 грн., посилаючись на правонаступництво відповідача як нового боржника за договором переведення боргу за зобов'язаннями первісного боржника за умовами договору та приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, статтями 610, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що договір переведення боргу є не укладеним, тобто, правові підстави для виникнення у нього грошового зобов'язання відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 (суддя Трофименко Т.Ю.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 191708840,69 грн основного боргу, 548190,69 грн річних, 19170884,07 грн пені, розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням апеляційним судом норм процесуального права, а саме: всупереч приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України суд визнав встановленими обставини справи щодо переведення боргу на відповідача, які не підтверджуються належними доказами, дослідженими в судовому засіданні, взявши до уваги, натомість, докази, які не є належними; суд безпідставно надав перевагу перед іншими доказами висновку експерта в кримінальній справі, надавши йому заздалегідь встановленої сили та порушивши при цьому положення статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідач та третя особа підтримали доводи касаційної скарги, а також повідомили, що позивач вчинив дії, з яких вбачається визнання ним обов'язку третьої особи у спірних правовідносинах.

Позивач у судовому засіданні не заперечував проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За частинами першою та другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 19.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" (постачальник) та Публічне акціонерне товариство "Азот" (Споживач) уклали договір від 19.04.16 за № 82-16/ГК постачання природного газу (далі - Основний договір). 19.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" та Публічне акціонерне товариство "Азот" уклали Додаткову угоду № 1 до Основного Договору, у якій пункти 2.1., 5.1., 6.1., та 11.1. Основного договору викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Основного Договору ТОВ "ГК "Інвестсервіс" передає ПАТ "Азот" у період з 19 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року газ обсягом до 52189,292 тис. куб.м., у тому числі по місяцях квітень - 19530,205тис.куб.м., травень - 32 659,087 тис.куб.м.

Ціна за 1000,00 куб.м. (однієї тисячі кубічних метрів) природного газу, що поставлявся у квітні 2016 року складає 4 850,00 грн, ПДВ - 970,00 грн, усього з ПДВ - 5820,00грн.

Ціна за 1000,00 куб.м. (однієї тисячі кубічних метрів) природного газу, що поставлявся у травні 2016 року складає 4 891,67 грн, ПДВ - 978,33 грн, усього з ПДВ - 5870,00грн.

Оплата переданого Споживачу в квітні 2016 року природного газу здійснюється грошовими коштами до 30.05.2016.

Оплата переданого Споживачу в травні 2016 року природного газу здійснюється грошовими коштами до 30.06.2016.

За доводами позовної заяви 20.07.2016 Публічне акціонерне товариство "Азот" (надалі - первісний боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда" (далі - новий боржник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" (далі - кредитор, позивач) уклали договір про переведення боргу (у подальшому - Договір), яким, відповідно до пункту 1 Договору, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору № 82-16/ГК від 19.04.2016, укладеного між Первісним кредитором та кредитором (надалі - Основний договір) та додаткової угоди № 1 до даного Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 191708840,69 грн, що виник на підставі пункту 5.1 Додаткової угоди № 1 до Основного договору № 82-16/ГК від 19.04.2016, укладеного кредитором та первісним боржником, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором виключно на реквізити кредитора, вказані в даному договорі згідно такого графіку: 22 07.2016 на суму 95073000,00 грн; 30.07.2016 на - на суму 95073000,00 грн; 10.08.2016 - на суму 1562840,69 грн.

За порушення новим боржником грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків), встановлених цим пунктом (пункт 2) договору, новий боржник сплачує на користь кредитора, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 10 % від суми невиконаних зобов'язань по кожному з 3-х платежів.

Згідно з пунктом 4 Договору з моменту укладання цього Договору у нового боржника виникає право вимоги до первісного боржника в сумі, зазначеній в пункті 2 цього Договору первісний боржник зобов'язаний сплатити цю суму новому боржнику протягом 5 банківських днів із дати отримання письмової вимоги нового боржника.

За твердженням позивача в порушення умов пункту 2 Договору від 20.07.2016 відповідач на користь позивача жодної суми за договором про переведення боргу не перерахувало, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що позивач не довів укладення договору переведення боргу, як підстави виникнення відповідного обов'язку у відповідача.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, встановив, що статус відповідача як боржника у спірному зобов'язанні підтверджується договором про переведення боргу від 20.07.2016, примірник якого, підписаний всіма сторонами, досліджено в межах кримінального провадження № 12161020060007913, та за висновком експерта від 09.02.2017 № 252/тдд підписи виконані уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда", відбитки печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда", Публічного акціонерного товариства "Азот" нанесені відповідним кліше; виконання спірного договору підтверджено додатковим договором, укладеним з банківською установою.

Судова колегія відзначає, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини справи, на які вони покликаються, як на підставу Господарського процесуального кодексу України своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами. За статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч викладеному місцевий господарський суд, не виконавши вимоги положень процесуальних норм, обмежився дослідженням копії договору про переведення боргу від 20.07.2016 та наданого позивачем оригіналу договору про переведення боргу від 20.07.2016 з відсутніми підписом та печаткою уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства "Азот"; натомість, не з'ясував, чи існував примірник договору переведення боргу, який містить усі необхідні реквізити.

Також суд апеляційної інстанції порушив принцип безпосереднього дослідження доказів у судовому засіданні та зробив висновок про задоволення позовних вимог за відсутності в матеріалах справи оригіналу чи належним чином засвідченої копії договору про переведення боргу, передчасно дійшовши висновку про задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилося питання застосування норм процесуального права, з якими пов'язане законне вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшли помилкових висновків щодо повноти встановлених ними обставин справи, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими.

За таких обставин судові рішення, прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, слід скасувати, а справу направити на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 910/17235/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук