ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 15/76-б-43/624-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалу та постанову у справігосподарського суду міста Києва від 01.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 № 15/76-б-43/624-б господарського суду міста Києваза заявою Державного підприємства "Ровенькиантрацит"доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"провизнання банкрутом,за участю представників сторін: представник Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - Гаврись Я.Б.; розпорядник майна Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - арбітражний керуючий Луговський Є.В.; представник Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" - Купрієнко В.І.; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова" - Карнаухова І.М.; представник Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2015, зокрема пунктом 7, заяви суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10, товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000", компанії "Itera Inetrnational Energy LLC", державного підприємства "Первомайськвугілля", товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничій компанії "Аріста" залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" та ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року у справі № 15/76-б-43/624-б залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2016 в оскаржуваних частинах залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 20.02.2017 на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі №15/76-б-43/624-б, з проханням скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_4 від 25.07.2015 про заміну кредитора суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10 (первісний кредитор) на ОСОБА_4 (новий кредитор); скасувати ухвалу місцевого суду в частині відмови суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_10 в задоволенні заявлених до боржника грошових вимог в сумі 32170, 51 грн. та прийняти нове рішення про заміну первісного кредитора - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10 на нового кредитора - ОСОБА_4 з грошовими вимогами в сумі 32170, 51 грн. та 78078,59 грн. згідно заяви від 25.07.2015 та включити їх до реєстру вимог кредиторів; посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання ПАТ "Центренерго" - боржник, надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якій просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі №15/76-б-43/624-ббез змін, а скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі № 15/76-б за заявами ДП "Ровенькиантрацит" Міністерства палива та енергетики України та Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" про визнання банкрутом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2005 визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів, призначено розпорядника майна.

Ухвалою за результатами попереднього засідання господарського суду міста Києва від 17.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Судом першої інстанції в ухвалі від 01.12.2015 з матеріалів справи встановлено, що до господарського суду міста Києва із заявою про заміну кредитора, звернувся зокрема, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_10 (далі - СПД ФО ОСОБА_10.)

СПД ФО ОСОБА_10 звернувся як конкурсний кредитор у справі №15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ "Центренерго", що підтверджується заявою про грошові вимоги до боржника від 05 травня 2006 року.

19.02.2010 між СПД ФО ОСОБА_10 та ТОВ "Фрегат" укладений договір відступлення права вимоги на суму 32.170,00 грн., що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва у справі №42/19 від 10 лютого 2004 року.

22.06.2015 між ТОВ "Фрегат" та ФО ОСОБА_11 укладено договір відступлення права вимоги на суму 32170,51 грн. по справі № 15/76-б-43/624-б та на суму 78.078,59 грн. по справі №910/2234/15-г господарського суду міста Києва.

Разом з тим, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі також встановлено, що ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 17.11.15 зазначено, що вимоги компанії "Itera Inetrnatinal Energy LLC" не підлягають розгляду, а отже і задоволенню, вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_10, Товариства з обмежєенеою відповідальністю "Граніт-2000" не розглядаються і вважаються погашеними, а також було відмовлено державному підприємству "Первомайськвугілля" та товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничій компанії "Аріста" у визнанні кредиторами публічного акціонерного товариства "Центренерго".

З огляду на дану обставину, господарський суд міста Києва в ухвалі від 01.12.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б дійшов висновку, що не підлягають задоволенню заяви даних кредиторів у зв'язку з поданням ними заяви про заміну кредитора ( т.33, а.с.160).

Як встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не погоджуючись із ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати останню в частині відмови суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_10 у задоволенні заявлених ним вимог до боржника та прийняти нове рішення, яким задовольнити подану ОСОБА_4 заяву від 25.07.2015 про заміну кредитора.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також встановлено, що СПД ФО ОСОБА_10 звернувся до суду як конкурсний кредитор з вимогами до боржника на суму 32 170,51 грн., які підтверджені рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2004 року у справі № 42/19.

19.02.2010 між СПД ФО ОСОБА_10 (кредитор) та ТОВ "Фрегат" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги до боржника на суму 32 170,51 грн.

15.05.2015 ТОВ "Фрегат" звернулось до суду із заявою про збільшення грошових вимог до боржника на 78 078,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та просило розглянути та включити їх, окрім заявлених СПД ФО ОСОБА_10 у сумі 32 170,51 грн., до реєстру вимог кредиторів боржника.

22.06.2015 між ТОВ "Фрегат" та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги на суму 32 170,51 грн. та на суму 78 078,59 грн.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 26.01.2017 встановлено, що 29.07.2015 до суду надійшла заява ОСОБА_4 про заміну кредитора ТОВ "Фрегат", яке в свою чергу є правонаступником СПД ФО ОСОБА_10 Заявлені вимоги обґрунтовані укладенням договорів відступлення права вимоги від 19.02.2010 між СПД ФО ОСОБА_10 та ТОВ "Фрегат" та в подальшому від 22.06.2015 року між ТОВ "Фрегат" та ОСОБА_4

Київським апеляційним господарським судом також встановлено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання господарського суду міста Києва від 17.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів, та, зокрема, зазначено, що вимоги СПД ФО ОСОБА_10 вважаються погашеними та не розглядаються.

Також, встановлено, що оскаржуваною ухвалою суду від 01.12.2015 у даній справі, зокрема, заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення з мотивів відсутності правових підстав для здійснення відповідної заміни.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваної постанові зазначено, що ОСОБА_4 не погоджується із не включенням його кредиторських вимог у розмірі 32 170,51 грн. до реєстру вимог кредиторів та вважає, що ОСОБА_10, кінцевим правонаступником якого вважає себе скаржник, не було пропущено 30-ти денний строк, встановлений ст.14 Закону про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що публікація про порушення провадження у справі про банкрутство відбулась 08.04.2006 в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур'єр" № 67.

Відповідно до вимог ч. 1. ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Таким чином,судом апеляційної інстанції встановлено, що останнім днем звернення конкурсних кредиторів із вимогами до боржника є 08.05.2006.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, СПД-ФО ОСОБА_10 (Первісний Кредитор) подав заяву про визнання кредиторських вимог після закінчення 30-ти денного строку встановленого для їх подання, а саме 13.05.2006, про що свідчить відбиток календарного штампу поштового відділення на конверті, в якому заява направлялась в суд.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ,враховуючи, що СПД ФО ОСОБА_10 подав заяву про визнання кредитором після закінчення строку визначеного для подання таких заяв, вимоги ОСОБА_10 вважаються погашеними і не підлягають включенню в реєстр кредиторів.

Ухвалою суду від 17.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, при цьому вимоги СПД ФО ОСОБА_10 до нього не включені та вважаються погашеними, про що зазначено у мотивувальній частині вказаної ухвали.

Таким чином, судом апеляційної дійшов висновку, що СПД ФО ОСОБА_10 не набув статусу кредитора у даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 26.01.2017 також погодилась з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 від 25.07.2015 про заміну кредитора ОСОБА_10 (Первісний Кредитор) на ОСОБА_4 (Новий Кредитор), оскільки, як вірно було зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_10 подав заяву про визнання кредиторських вимог після закінчення строку звернення з відповідною заявою і такі вимоги в сули закону не розглядаються і вважаються погашеними, внаслідок чого не підлягають задоволенню і заяви про заміну первісного кредитора на підставі укладених в подальшому договорів відступлення права вимоги, оскільки саме зобов'язання є відсутнім, а вимоги є погашеними.

Таким чином, перевіривши в апеляційному порядку законність винесення ухвали господарського суду першої інстанції від 01.12.2015 в оскаржуваній частині, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення, зокрема, апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б в оскаржуваній частині - без змін.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно бути мотивованим, прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини першої статті 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст.25 ГПК України, являє собою перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи, до якої переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство, господарський суд може здійснити заміну особи, яка має статус кредитора у справі про банкрутство її правонаступником.

Як вбачається з матеріалів справи, в тексті апеляційної скарги ОСОБА_4 в обґрунтування свого правонаступництва у справі в порядку статті 25 ГПК України та спростовуючи доводи суду першої інстанції щодо правомірності відхилення кредиторських вимог СПД ФО ОСОБА_10 (як первісного кредитора) послався на те, що СПД ФО ОСОБА_10 звернувся з грошовими вимогами до боржника в установлений Законом строк, що підтверджується почтовим штемпелем із датою 06.05.2006 на реєстрі відправки заяви про грошові вимоги в порядку ст. 51 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на вказані обставини взагалі не звернув уваги, не надав їм належної правової оцінки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 86 ГПК України, ухвала господарського суду, зокрема, має містити стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваної ухвали від 01.12.2015 суд першої інстанції зазначив, що саме СПД ФО ОСОБА_10 звернувся із заявою про заміну кредитора у справі про банкрутство , але, в порушення вимог ст.ст.43, 86 ГПК України господарський суд м. Києва не встановив та не описав в ухвалі від 01.12.2015 зміст заяви СПД ФО ОСОБА_10, а також не встановив дату звернення останнього з вказаною заявою.

Однак, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові від 26.01.2017 встановив, що 29.07.2015 до суду надійшла заява ОСОБА_4 про заміну кредитора ТОВ "Фрегат", яке в свою чергу є правонаступником СПД ФО ОСОБА_10

Також в мотивувальній частині зазначеної постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 від 25.07.2015 про заміну кредитора ОСОБА_10 (Первісний Кредитор) на ОСОБА_4 (Новий Кредитор), оскільки, як вірно було зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_10 подав заяву про визнання кредиторських вимог після закінчення строку звернення з відповідною заявою і такі вимоги в силу закону не розглядаються і вважаються погашеними, внаслідок чого не підлягають задоволенню і заяви про заміну первісного кредитора на підставі укладених в подальшому договорів відступлення права вимоги, оскільки саме зобов'язання є відсутнім, а вимоги є погашеними.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій такими, що ґрунтуються на неповному та неналежному дослідженні усіх обставин справи, зокрема, в даному випадку на підставі встановлених судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові обставин неможливо зробити висновок, яка саме особа звернулася із заявою про заміну кредитора у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді питання правонаступництва ОСОБА_4 у даній справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не дали належної правової оцінки усім обставинам справи та наведеним доводам , а також в порушення ст. 86 ГПК України не з'ясували належним чином зміст, дату та підстави поданої заяви про заміну кредитора, не зазначили в оскаржуваних судових рішеннях доводи та вимоги заявника.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повного з'ясування всіх обставин справи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала в частині відмови СПД ФО ОСОБА_10 у задоволенні його заяви про заміну кредитора та постанова, якою залишено без змін зазначену ухвалу в оскаржуваній частині, у справі №15/76-б-43/624-б підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2015 в частині залишення без задоволення заяви суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 15/76-б-43/624-б в частині залишення без змін ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2015 в оскаржуваній частині у справі № 15/76-б-43/624-б - скасувати.

Справу № 15/76-б-43/624-б в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.М.Коваленко

В.Я. Погребняк