Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 910/3766/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 17.06.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/3766/15-гза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000"простягнення 54 020,06 грну судове засідання прибув представникпозивачаОСОБА_5 (дов. від 22.09.2014),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" про стягнення 54 020,06 грн заборгованості за договором від 07.04.2014, зокрема 52250,00 грн основного боргу, 150,31 грн 3 % річних та 1619,75 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 (суддя: С. Чебикіна), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 (колегія суддів: Є. Шаптала, С. Гончаров, В. Куксов), у задоволенні позовну відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та ТОВ "Ліра-2000" (замовник) 07.04.2014 укладений договір № б/н (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з обслуговування території ДЮРКа по вул. Дніпровський узвіз, 1, а саме: стриження газонів, прополка бур'янів, удобрення газонів, прибирання території газону від опалого листя, аерацію газону, підсів газонів, мульчування, стриження живоплоту та кустарників, прополка клумб, вивіз бур'янів та зкошеної трави, а замовник прийняти та оплатити їх (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору вартість робіт та матеріалів за один місяць становить 9500,00 грн, без ПДВ, згідно з переліком робіт п.1.1 Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата виконаних робіт проводиться замовником в два етапи:

1) перший етап авансу у розмірі 50% від вартості робіт за місяць, що складає 4750 грн, до 5 числа поточного місяця;

2) другий етап остаточного розрахунку після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п. 4.1 Договору строк виконання робіт складається з:

1) початок виконання робіт - травень 2014 року;

2) закінчення виконання робіт - листопад 2014 року.

Згідно з п. 5.8 Договору підрядник зобов'язаний після виконання робіт надати замовнику всю необхідну виробничу та виконавчу документацію, а також документи, які свідчать про відповідність нормативним вимогам матеріалів, конструкцій, виробів та устаткування, що були виконані у роботі.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання виконаних робіт, які підписуються сторонами щомісяця.

Відповідачем на виконання п. 3.1 Договору перераховано на рахунок позивача 13.05.2014 - 4 750,00 грн, 24.06.2014 - 4 750,00 грн та 13.08.2014 - 4 750,00 грн авансу.

Предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 52 250,00 грн за період з травня 2014 по листопад 2014 року.

Разом з тим, позивач не надав доказів направлення щомісяця на адресу відповідача вказаних в п. 8.1 Договору актів приймання виконаних робіт.

Проте, в порушення умов Договору позивач направив відповідачу акти виконаних робіт: №3 від 31.05.2014; №4 від 30.06.2014; №5 від 31.07.2014; №6 від 31.08.2014; №7 від 30.09.2014; №8 від 31.10.2014 та №9 від 30.11.2014 усі разом лише 24.12.2014, які були отримані відповідачем 09.01.2015, що в свою чергу унеможливило прийняття вищевказаних робіт відповідачем.

Згідно з ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом при зустрічному зобов'язанні сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Позивачем не доведено факту належного виконання своїх зобов'язань з виконання робіт передбачених Договором та факту направлення щомісяця відповідачу актів приймання виконаних робіт на виконання п. 8.1 Договору.

Отже, неналежне виконання позивачем свого обов'язку з направлення щомісяця відповідачу актів приймання виконаних робіт, надає право відповідачу в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що підрядник (позивач) зобов'язаний виконати роботи у обсягах та строки, що визначені у Договорі, а також здати виконанні роботи замовнику у стані, що дозволяє нормальну експлуатацію результату виконаних робіт. Водночас, відповідно до п.8.1 Договору здача-приймання робіт оформлюється актами приймання виконаних робіт, які підписуються сторонами щомісяця.

Неналежне виконання підрядником зобов'язань щодо здачі робіт (направлення актів приймання виконаних робіт за травень-листопад 2014 року лише 24.12.2014) унеможливлює визначення робіт, як таких, що дозволяють нормальну експлуатацію їх результату (належно виконаних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи те, що позивачем не доведений факт виконання ним робіт за Договором, відмова судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог є правомірною.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 910/3766/15-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил