Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 910/1062/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерова Н.О., Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 18.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015у справі№ 910/1062/15-гза позовом до проПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" зобов'язання вчинити дії за участю представників:позивача:Печерний С.Л.відповідача:Дяденко Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - ПАТ "Укртрансгаз") звернувся до господарського суду з позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (надалі - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку") та просив суд, виконати умови Договору банківського поточного рахунку № ТF.201670.001 від 10.12.2013 - на виконання платіжного доручення № 16415 від 10.12.2014 списати з поточного рахунку Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 26008188718189 в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський банк розвитку" грошові кошти в розмірі 2 700 000,00 грн та перерахувати ці кошти на рахунок Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" № 37398124872261 в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський банк розвитку".

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2015 (суддя - Трофименко Т.Ю.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (судді: Сухового В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення господарського суду залишено без змін.

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди виходили з факту, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в період запровадження в банку тимчасової адміністрації перерахування коштів заборонено.

Не погоджуючись з рішенням першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/1062/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначено, що при винесенні оскаржуваного рішення та постанови суди неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для справи, порушили та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ", ч.1 ст. 2, ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч.1 ст. 321, ст. 526, ст. 629, ч. 1 ст. 1066, ч. 1 ст. 1068, ч. 1 ст. 1071, ч. 1 ст. 1072, ст. 1074, ч. 1 ст. 1089 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 41 Конституції України та статей 107, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - "Банк", відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - "клієнт", позивач) укладено договір банківського поточного рахунку №201670.001 (далі - договір, т. 1, а.с. 55-58), відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок (в національній та/або іноземній валюті та банківських металах) для приймання та зарахування на розрахунковий рахунок клієнта грошових коштів, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього договору та законодавства України.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку (рахунках) з дотриманням вимог чинного законодавства, за винятком примусового списання коштів та накладення арешту (тимчасового призупинення операцій) уповноваженими органами у випадках, передбачених законами України.

Згідно з п. 2.1 договору клієнт банку для здійснення розрахунків може використовувати всі, крім меморіального договору, платіжні інструменти, передбачені чинним законодавством.

Переказ коштів з рахунків клієнта банк виконує відповідно до черговості надходження розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. Банк може виконати перекази з урахуванням поточних надходжень коштів протягом операційного дня у разі технічної можливості (п. 2.3 договору).

Положенням пункту 2.4 договору сторони погодили, що Банк виконує доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, у строки: - у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; - після операційного часу банк виконує: наступного операційного дня або в день їх надходження за умови технічної можливості згідно тарифів банку.

Відповідно до п. 4.1 договору банк має право на договірне списання грошових коштів, а клієнт доручає Банку самостійно, згідно тарифів банку та договірних умов, що діють на день проведення операції (-ій) чи надання послуги, утримувати плату за обслуговування рахунку (-ів) та плату за виконані операції і надані послуги за цим договором та іншої заборгованості клієнта перед банком.

На виконання умов договору, з метою перерахування 2 700 000,00 грн, які знаходяться на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку, на часткове погашення кредитної лінії згідно кредитного договору № KKPOSKG.201670.002 від 11.12.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, позивачем надіслано відповідачу платіжне доручення за № 16415 від 10.12.2014 на суму 2 700 000,00 грн. Проте зазначене платіжне доручення виконане не було, кошти не перераховано.

Банк повідомив позивачу про неможливість перерахунку коштів з поточного рахунку, оскільки на підставі постанови НБУ від 27.11.2014 №743 Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 №132 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський банк розвитку", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку, тому вимога позивача про перерахування коштів не може бути задоволена.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до пункту 1.15 глави ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, під час тимчасової адміністрації не здійснюються: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/1062/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

Н. Мележик