Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 01/650

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів:Міщенка П.К., Коваленка В.М., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу та на постанову Ліквідатора Кредитної спілки "Експресія" арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року у справі№01/650 господарського суду за заявою Черкаської області Кравець-Чернової Наталії ОлексіївнидоКредитної спілки "Експресія" провизнання банкрутом За участю представників: КС "Експресія" - Богомазова П.С.

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Кредитної спілки "Експресія" звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року (Суддя Чевгуз О.В) заяву ліквідатора банкрута про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №Б08/76 від 19.04.2008 року, укладений між кредитною спілкою "Експресія" та ОСОБА_7, з моменту його вчинення.

Зобов'язано ОСОБА_7 повернути Кредитній спілці "Експресія" 197 297,98 грн.

Зобов'язано кредитну спілку "Експресія" повернути ОСОБА_7 28 682,98 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Шапран В.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року у справі №01/650 про задоволення заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року - скасовано. Матеріали оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року у справі №01/650 повернуто до господарського суду Черкаської області.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, ліквідатор Кредитної спілки "Експресія" арбітражний керуючий Левченко Василь Миколайович звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 9, ч. 4 ст. 10, ст. 20, ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (Далі по тексту - Закон про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями встановлено наступні її обставини.

Постановою господарського суду Черкаської області від 12.02.2013 року Кредитну спілку "Експресія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича.

10.12.2013 року ліквідатор банкрута звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року.

В обґрунтування заяви ліквідатор банкрута зазначав, що в ході виконання своїх повноважень було встановлено, що 19.04.2008 року кредитною спілкою "Експресія" та ОСОБА_7 (далі - відповідач) укладено кредитний договір №Б08/76 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитна спілка "Експресія" передала у власність відповідачу грошові кошти на умовах кредитної лінії у розмірі 204 000,00 грн. на строк до 19.04.2011 року зі сплатою 0,1233 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 45 процентів річних. З даних коштів повернуто було 6 702 грн. 02 коп. - тіло кредиту, та 28 682 грн. 98 коп. - сплата відсотків. Таким чином, заборгованість з повернення тіла кредиту становить 197 297 грн. 98 коп.

Відповідно до умов кредитного договору, графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, відповідач зобов'язаний був протягом строку, на який надавався кредит, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та по закінченню цього строку повернути кредит.

Проте, відповідач умов кредитного договору не виконав, відсотки за користування кредитом не сплачував, суму кредиту не повернув.

Відповідно до п.п. 10.1 кредитний договір діє до повного виконання відповідачем своїх обов'язків.

Згідно із п. 2.1. Статуту кредитна спілка "Експресія" - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до п. 5.1.б Статуту кредитна спілка "Експресія" надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості.

Всупереч даній вимозі кредит було видано особі, яка не являється членом кредитної спілки, та без його забезпечення на випадок невиконання.

Кредитний договір від імені КС "Експресія" було підписано головою правління Тертицею Л.Ф., що діяв на підставі Статуту.

Судом першої інстанції встановлено, що головною умовою отримання кредиту, відповідно і укладання договору, є членство фізичної особи (відповідача) в кредитній спілці, отже, всупереч п. 5.1.б Статуту кредит було видано особі, яка не є членом кредитної спілки, та без його забезпечення на випадок невиконання.

Суд першої інстанції вважає, що оскільки відповідач не є членом кредитної спілки "Експресія", відтак, посадова особа, що підписала договір діяла з перевищенням наданих їй повноважень, оскільки не мала права укладати жоден з договорів, предметом якого є передача коштів на будь-яких підставах, порушуючи п.2.1. Статуту.

Так приймаючи рішення про задоволення заяви ліквідатора КС "Експресія", суд першої інстанції виходив з того, що в силу наведених обставин, спірний правочин укладений з відповідачем є недійсним, в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України отже, з урахуванням вимог ст. 216 Цивільного кодексу України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а саме грошові кошти.

Здійснюючи, на підставі ст. 101 ГПК України, апеляційний перегляд у даній справі, суд другої інстанції встановив, що у апеляційній скарзі ОСОБА_7 просила застосувати наслідки пропуску ліквідатором Кредитної спілки "Експресія" строку позовної давності для звернення з вимогою про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року, оскільки остання була позбавлена права заявити про пропуск заявником строку позовної давності в суді першої інстанції через неповідомлення судом першої інстанції про час та місце розгляду даної справи.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд погодився із рішенням місцевого господарського суду щодо висновку про недійсність оспорюваного ліквідатором правочину, однак, встановив що заявником, тобто ліквідатором КС "Експресія", було пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про визнання недійсним договору №Б08/76 від 19.04.2008 року.

Врахувавши, що пропуск ліквідатором КС "Експресія" строку позовної давності для звернення з вимогою про визнання недійсним спірного договору є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог заявника, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із такими висновками та вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно зі ст. 9 Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Таким чином, господарський суд правомірно розглядав заяву ліквідатора про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року, відповідно до Закону про банкрутство, в межах справи про банкрутство КС "Експресія".

Відповідно до ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів боржника).

Відповідно до ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав того, що даними діями боржник фактично безоплатно здійснив відчуження майна; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Судами встановлено, що спірний кредитний договір укладений сторонами менше ніж за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство.

У ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного господарського суду щодо спливу строку позовної давності, у даному випадку, оскільки:

- по-перше, у спірному договорі визначено строк дії договору до 19.04.2011 року, отже строк позовної давності мав сплинути 19.04.2014 року, тоді як ліквідатор банкрута звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання недійсним кредитного договору №Б08/76 від 19.04.2008 року ще 10.12.2013 року;

- по-друге, ліквідатор звернувся із заявою про недійсність спірного договору до суду в межах справи про банкрутство, за спеціальними підставами визначеними у ст. 20 Закону про банкрутство, що регулює особливості провадження у справі про банкрутство, як то, укладення оспорюваного правочину у "підозрілий період", тобто, протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Проте, із висновком суду першої інстанції щодо підставності визнання оспорюваного договору недійсним, також погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. ст. 32-36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Задовольняючи заяву ліквідатора та посилаючись при цьому на відповідні пункти Статуту КС "Експресія", судами першої та апеляційної інстанцій грубо порушено наведені вимоги норм процесуального права, оскільки у матеріалах справи відсутній такий письмовий доказ, як Статут КС "Експресія" або належним чином його завірена копія.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При прийнятті ухвали, судом першої інстанції було зазначено, що головною умовою отримання кредиту, відповідно і укладання договору, є членство фізичної особи (відповідача) в кредитній спілці, а також встановлено, що відповідач не є членом кредитної спілки.

Проте, будь-які посилання на підставі яких доказів суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_7 не є членом КС "Експресія", в порушення ст. 32-36, 43 ГПК України, відсутні.

Отже, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, в мотивувальній частині жодним чином не досліджується питання членства відповідача, із посиланням на відповідні докази, що містяться у матеріалах справи №01/650.

На викладені обставини суд апеляційної інстанції, також, увагу не звернув та не дав цим обставинам відповідної правової оцінки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами обох попередніх інстанцій рішення прийняті неправомірно та з неповним з'ясуванням обставин справи.

За таких обставин ухвала господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Кредитної спілки "Експресія" арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.01.2014 року у справі №01/650 скасувати.

Справу №01/650, в частині розгляду заяви ліквідатора Кредитної спілки "Експресія" арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича про визнання недійсним кредитного договору від 19.04.2008 року, направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий: П. К. Міщенко

Судді: В.М. Коваленко В.Ю. Поліщук