ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 907/638/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі №907/638/15 за позовом приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Полянської сільської ради від 30 липня 2014 року №313, -

Встановив:

У червні 2015 року приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось із позовом до Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Полянської сільської ради від 30 липня 2014 року №313 "Про згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади села Поляна та села Уклин системи водогону та водовідведення", посилаючись на те, що це рішення порушує його права як власника цього майна.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12 червня 2015 року за цією позовною заявою порушено позовне провадження у справі №907/638/15.

Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області звернулась до господарського суду Закарпатської області із зустрічним позовом до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Свалявського державного виробничого підприємства технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області, про визнання недійсним акту державної реєстрації об'єкта нерухомого майна - водопроводу "Луг", здійсненого 8 жовтня 2001 року Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації із проведенням запису в реєстрову книгу №30 за реєстровим №13, з видачею Реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам.

Ухвалою від 26 червня 2015 року господарським судом Закарпатської області відмовлено у прийнятті зустрічного позову з підстав передбачених п. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року ухвалу місцевого господарського суду від 26 червня 2015 року скасовано, матеріали справи передано до суду першої інстанції для розгляду зустрічного позову.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі №907/638/15 скасувати, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2015 року - залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом первісного позову у справі №907/638/15 є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Полянської сільської ради "Про згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади села Поляна та села Уклин системи водогону та водовідведення".

Предметом зустрічного позову є вимога Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, заявлена до ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Свалявського державного виробничого підприємства технічної інвентаризації, про визнання недійсною державної реєстрації спірного об'єкту нерухомості - водопроводу "Луг" за ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відмовляючи у прийняті зустрічного позову, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 41, 12, 60, п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що зустрічний позов, крім ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" поданий і до Свалявського державного виробничого підприємства технічної інвентаризації, а його предметом є вимога про визнання недійсною державної реєстрації спірного нерухомого майна, а тому даний позов не підлягає розгляду у господарському суді, якому не підвідомчі справи про оскарження суб'єктом дій органу державної влади, чи органу місцевого самоврядування, чи іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, а також між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління.

Не погодившись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний господарський суд вказав на те, що місцевий господарський суд, надаючи оцінку спірним відносинам, помилково виходив з того, що такі відносини носять публічно-правовий характер та не врахував, що господарським судам підвідомчі справи, пов'язані із захистом права власності не залежно від того, у який спосіб сформульована відповідна позовна вимога.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд посилався на те, що зустрічний позов підлягає розгляду саме у господарському суді, оскільки поданий для визнання незаконності заволодіння майном відповідача у спосіб державної реєстрації права власності за іншим суб'єктом, тобто, спірні відносини не пов'язані із процедурою реалізації Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації владних повноважень, а пов'язані із самим фактом реєстрації права власності на водогін за іншим суб'єктом, тобто ставиться питання про визнання недійсним оскаржуваного рішення як способу захисту права власності.

З висновком апеляційного господарського суду про підвідомчість спору за зустрічним позовом господарським судам не можна погодитись з огляду на наступне.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України ). При цьому, підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК). З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарським судам не підвідомчі справи про оскарження суб'єктом дій органу державної влади, чи органу місцевого самоврядування, чи іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, та також між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління.

При цьому, згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом зустрічного позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсною державної реєстрації спірного об'єкту нерухомості, проведеної Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації 8 жовтня 2001 року з видачею реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам.

Як вбачається з матеріалів справи вказана реєстрація та видача реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомо майна здійснені на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2000 року згідно діючої на той час Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121.

Даною інструкцією, а також Тимчасовими положеннями про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №6/5 визначено, що державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Виходячи з цього, БТІ, в розумінні п. 7 ст. З КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що справа за зустрічним позовом є справою адміністративної юрисдикції і суд першої інстанції з підстав, передбачених п. 1 ст. 62 ГПК України, правильно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви, а апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про підсудність справи господарським судам та без достатніх правових підстав скасував ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову, передавши справу для розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі №907/638/15, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2015 року - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області на користь ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року у справі №907/638/15 скасувати, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2015 року у справі №907/638/15 залишити в силі.

Стягнути з Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (89313, с. Поляна, вул. Духовнича, 63, код ЄДРПОУ 04351587) на користь приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко