Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 917/251/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Глос О.І., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Еквівес"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014у справі№917/251/14 господарського суду Полтавської областіза позовомТОВ "Еквівес"доПриватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод"простягнення 107 937,70грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Мамедова О.Л. (дов. №3591 від 08.09.2014);

від відповідача : Строгов Ю.Д. (дов. б/н від 08.09.2014)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 у справі №917/251/14 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" на користь ТОВ "Еквівес" 50032,43грн. штрафу, 1634,92грн. три проценти річних та 2033,40грн. витрат по сплаті судового збору; в частині позовних ТОВ "Еквівес" щодо стягнення з ПрАТ "Полтавський вентиляторний завод" 55619,63грн. штрафу та 650,72грн. трьох процентів річних у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі №917/251/14 (судді: Слободін М.М., Барбашова С.В., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 у справі №917/251/14 скасовано частково в частині стягнення 26,41грн. 3% річних та в частині стягнення 42510,00грн. штрафних санкцій, 1673,48 грн. судового збору та в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 у справі № 917/251/14 залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Еквівес" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі №917/251/14 та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 у справі №917/251/14, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.3 ст.6, ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 199, ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки сторони є вільними в укладенні договору, у зв'язку з чим підлягають застосуванню визначені в договорі штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати продукції без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 08.09.2014 №03-05/1642 у зв'язку з виходом з відпустки судді Грейц К.В. та завантаженістю судді Бакуліної С.В. для розгляду касаційної скарги у справі №917/251/14 господарського суду Полтавської області сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Мачульського Г.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

02.07.2012 між ТОВ "Еквівес" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський вентиляторний завод" (покупець) було укладено договір поставки №020712, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставляти покупцеві товари відповідно до рахунків (специфікацій), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та розрахуватися за товар взаємозаліком (якщо є замовлення у продавця) або грошовими коштами (у випадку відсутності таких замовлень) у відповідності до положень цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору найменування товарів, ціна, асортимент, кількість та якісні характеристики товарів, місце поставки та строки поставки вказуються у рахунках (специфікаціях).

Згідно з п.2.2 договору рахунки (специфікації) додаються до цього договору та є його невід'ємною частинами. Рахунки (специфікації), оформлені належним чином та передані за допомогою факсимільного зв'язку, мають таку ж юридичну силу, як і оригінальні примірники рахунків (специфікацій).

Відповідно до п.2.3 договору покупець зобов'язується загальну вартість товарів, визначену рахунком (специфікацією) закрити взаємозаліком у випадку наявності заявки на виготовлення продукції від продавця або сплатити на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, до 29 числа поточного місяця шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок продавця. При цьому датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно з п.3.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 календарних місяців. Якщо не пізніше ніж 1 календарний місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить іншу сторону про припинення цього договору у письмовій формі, цей договір вважається продовженим на наступні 12 календарних місяців на таких самих умовах.

Відповідно до п.4.3 договору у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.

Позивачем було поставлено товар покупцю, а останнім отримано товар на загальну суму 305935,62грн.

На виконання умов договору позивачем були пред'явлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманого ним товару, однак відповідач здійснив розрахунки за отриманий товар з порушенням строків його оплати, встановлених договором.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №020712 від 02.07.2012 в частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий товар ТОВ "Еквівес" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" про стягнення з останнього на користь ТОВ "Еквівес" штрафу в сумі 105652,06грн. за несвоєчасну оплату товару, 2285,64грн. 3% річних (всього 107937,70грн.).

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, факт оплати одержаного товару з порушенням встановлених договором строків підтверджено матеріалами справи і відповідачем не заперечується; по-друге, оскільки відповідно до ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору і договір є обов'язковим для виконання, узгоджені сторонами умови договору щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення є обов'язковими до виконання; по-третє, оскільки дії відповідача щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, вимога про нарахування та сплату штрафу у встановленому договором розмірі є явно завищеною, у зв'язку з чим відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд зменшує розмір штрафу на 50%.

Частково скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення 42510,00грн. штрафних санкцій, 26,41грн. 3% річних, 1673,48грн. судового збору та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що: по-перше, при розрахунку 3% річних позивачем було допущено помилки (арифметичні помилки, невірне зазначення дати та розмірів проведених відповідачем платежів), у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 1608,51грн.; по-друге, передбачена пунктом 4.3 договору неустойка за своєю правовою природою є пенею в розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України, а відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 7522,63грн.; по-третє, вимоги відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 50% задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження винятковості обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого товару та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами п.4.3 договору поставки №020712 від 02.07.2012 передбачено, що у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт порушення відповідачем встановлених договором строків оплати товару, у зв'язку з чим висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару і 3% річних є законними і обґрунтованими.

Що стосується розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень ч.ч.2,3 ст.549 Цивільного кодексу України та ч.ч.4,6 ст.231, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, законодавцем розмежовуються штраф та пеня як різні види неустойки. Зокрема, штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно. Водночас, на відміну від штрафу, пеня є господарською санкцією (неустойкою), яка носить триваючий характер, тобто нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судами, згідно п.4.3 договору поставки від 02.07.2012 у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.

З огляду на викладене, законними і обґрунтованими є висновки апеляційного господарського суду про те, що визначений у п.4.3 договору штраф, який нараховується у відсотках за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за своєю правовою природою є пенею, яка може бути стягнута лише у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанови Верховного суду України від 07.11.2011 у справі №5002-2/5109-2010, від 24.10.2011 у справі №25/187).

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі №917/251/14 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Еквівес" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі №917/251/14 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі №917/251/14 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді: О. Глос

Г. Мачульський