Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 916/1242/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко"на постанову від 01.12.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1242/15-г господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Дочірнього підприємства "Маккенлі", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс",прозастосування наслідків недійсності нікчемного договору та визначення способу виконання рішенняВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;третьої особи-1не з'явились;третьої особи-2не з'явились;ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Порто-Франко" (надалі - ПАТ АБ "Порто-Франко") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Красюка І.І. звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест" (надалі - ТОВ "Нотлексінвест") про застосування наслідків недійсності нікчемного договору та визначення способу виконання рішення суду встановивши, що зазначене рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження у виді заборони на наступний об'єкт: майнові права, які випливають з Договору купівлі-продажу майнових прав № 6/М від 03.04.2012, укладеного між Дочірнім підприємством "Маккенлі" та Іпотекодавцем, згідно якого Іпотекодавець за рахунок своїх коштів фінансує, а Дочірнє підприємство "Маккенлі" здійснює будівництво житлового приміщення (квартири) під будівельним № 6 на мансардному поверсі, орієнтованою загальною площею 31,9 кв. м, у житловому будинку за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, 25, корпус 4.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 16.04.2015 та від 16.07.2015 залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Маккенлі" (надалі - ДП "Маккенлі") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" (надалі - ТОВ "Блек Сі Партнерс").

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2015 у справі № 916/1242/15-г (колегія суддів: Степанова Л.В. - головуючий , судді - Літвінов С.В., Гут С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів: Ліпчанська Н.В. - головуючий, судді - Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.), у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, позивач - ПАТ АБ "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки невірно застосовано положення ст. 37, пункту 1 та 3 частини 3, пункту 1 частини 4, частини 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіб", надано невірну юридичну оцінку нікчемному договору, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Учасники судового процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.

Обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.12.2011 між ПАТ АБ "Порто-Франко" (Банк) та ТОВ "Нотлексінвест" (Позичальник) укладений Кредитний договір (відзивна реверсна кредитна лінія) № 573/1-11 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит з лімітом у сумі 8285000,00 грн. на строк з 20.12.2011 по 19.12.2012 зі сплатою 20 % річних для здійснення поточної діяльності, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, комісію у відповідності з умовами Договору і тарифами Банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку і строки, визначені Договором (п. 1.1. Кредитного договору).

Додатковими угодами від 23.04.2012 № 1, від 13.07.2012 № 2, від 19.07.2012 № 3, від 24.07.2012 № 4, від 19.12.2012 № 5, від 17.05.2013 № 6, від 10.06.2013 № 7, від 01.07.2013 № 8, від 18.11.2013 № 9, від 30.12.2013 № 10, від 18.03.2014 № 11, від 18.06.2014 № 12, від 17.072014 № 13 сторони вносили зміни до Кредитного договору щодо збільшення суми ліміту відзивної реверсивної лінії, строків виконання зобов'язання, порядку та строків сплати процентів за Договором.

В забезпечення належного виконання Позичальником кредитних зобов'язань, 28.04.2012 між ПАТ АБ "Порто-Франко" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Нотлексінвест" (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, за умовами якого предмет іпотеки за цим Договором складається зі всіх майнових прав Іпотекодавця, а саме: майнові права, які випливають з Договору купівлі-продажу майнових прав № 6/М від 03.04.2012, укладеного між Дочірнім підприємством "Маккенлі" та Іпотекодавцем (ТОВ "Нотлексінвест"), згідно якого останній за рахунок своїх коштів фінансує, а ДП "Маккенлі" здійснює будівництво нежитлового приміщення під будівельним № 6 на мансардному поверсі, орієнтовною загальною площею 31,9 кв. м, у житловому будинку за адресою: 67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, будинок під № 25, корпус 4, що стане власністю Іпотекодавця після відбудування будинку (п. 1.2. Іпотечного договору).

Разом з тим, 14.03.2014 ПАТ АБ "Порто-Франко" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Нотлексінвест" (Іпотекодавець) уклали Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 28.04.2012 за реєстровим №1034 (надалі - Спірний договір), за умовами якого Сторони, з посиланням на частину 2 ст. 214 Цивільного кодексу України, дійшли згоди розірвати (відмовитись) від Іпотечного договору від 28.04.2012, у зв'язку з чим сторони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним Іпотечним договором.

Також, 16.08.2014 між ПАТ АБ "Порто-Франко" (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (надалі - ТОВ "ФК "ТОП ФІНАНС") (Фактор), укладено Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язався передати Фактора, а останній прийняти Права Вимоги (термін визначений у Договорі факторингу) та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ПАТ АБ "Порто-Франко") на умовах, визначених цим Договором.

Крім цього, 26.08.2014 між ТОВ "ФК "ТОП ФІНАНС" (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ПАРТНЕРС" (надалі - ТОВ "БЛЕК СІ ПАРТНЕРС") (Сторона-2) укладений Договір про відступлення права, за умовами якого ТОВ "ФК "ТОП ФІНАНС" передає, а ТОВ "БЛЕК СІ ПАРТНЕРС" приймає на себе Права Вимоги (термін визначений у Договорі про відступлення права вимоги) та здійснює оплату грошових коштів на умовах, визначених цим Договором.

За даним договором, ТОВ "БЛЕК СІ ПАРТНЕРС" одержало право (замість ТОВ "ФК "ТОП ФІНАНС") вимагати від Боржників належного виконання зобов'язань за Первинними договорами та Договорами забезпечення, набуває усіх прав за основним договором та Договорами забезпечення (терміни визначені у Договорі про відступлення права вимоги).

На підставі постанови правління Національного банку України від 30.01.2015 № 67 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.01.2015 № 19 "Про початок процедури ліквідації АБ "Порто-Франко" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ АБ "Порто-Франко" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко" Красюка І.І. строком на 1 рік з 30.01.2015 по 29.01.2016 включно. До цього в Банку з 29.09.2014 існувала тимчасова адміністрація.

Під час здійснення тимчасової адміністрації, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ АБ "Порто-Франко" від 17.11.2014 № 52, винесеним на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визнано нікчемним Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 28.04.2012 за реєстровим № 1034.

Позивач, вказуючи на нікчемність Договору про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, укладеного сторонами 14.03.2014, звернувся до суду з позовною вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину повернувши сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину шляхом визначення способу виконання рішення, встановивши, що зазначене рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження у виді заборони на майнові права, які випливають з Договору купівлі-продажу майнових прав № 6/М від 03.04.2012.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахуванням способів захисту встановлених ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, вирішуючи даний спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, оскільки відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Так, спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI) на уповноважену особу Фонду покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку, тому протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону (частина 1 та 2 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Судам встановлено, що позивач визнав нікчемним Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору від 14.03.2014 своїм наказом, на підставі ст. 38 Закону № 4452-VI та пунктів 1.18., 1.20. Розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладі фізичних осіб від 05.07.2012, з посиланням на те, що договір неплатоспроможного банку є нікчемним, зокрема, у випадку, коли банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог (пункт 1 частини 3 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.

З урахуванням вищенаведених законодавчих положень, суди не погодились з доводами позивача, що уклавши Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору від 14.03.2014, банк відмовився від власних майнових вимог по цьому договору, що на думку останнього, свідчить про нікчемність такого правочину, відповідно до пункту 1 частини 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, оскільки забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов'язання (ст. ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 546, 575 ЦК України). Отже, виходячи з правової природи забезпечувальних договорів, суд дійшов висновку, що Договір про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, укладений сторонами 14.03.2014 є оспорюваним, і позивач має довести його нікчемність та/або недійсність на момент вчинення, тобто є спір про наявність або відсутність такого факту.

При цьому судами правомірно зауважено, що як нормами Закону № 4452-VI, так і пунктами Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, не передбачено оформлення результатів проведеної перевірки щодо нікчемності правочинів наказом, а, навпаки, законодавчі приписи містять обов'язок Фонду направити письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності, вжити заходи для витребування (повернення) майна (коштів) банку та у разі неповернення майна застосувати наслідки недійсності нікчемного договору в судовому порядку.

При цьому судом встановлено, що станом на час укладання спірного договору позивач не заявляв претензій до відповідача, не ставив питання щодо задоволення своїх майнових вимог по погашенню кредиту та процентів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, суду не надано доказів направлення відповідного письмового повідомлення, а також повідомлення про нікчемність такого правочину.

Таким чином, станом на дату укладення між сторонами спірного договору від 14.03.2014 у банку за іпотечним договором існувало лише право, тому банк, укладаючи спірний договір не міг відмовитися від власних майнових вимог.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує на нікчемність Договору про розірвання (відмову) від Іпотечного договору, який укладений сторонами 14.03.2014, у зв'язку із невідповідність його положенням, визначеним у пункті 1 частини 3 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону № 1586VII від 04.07.2014.

Проте, на дату укладення спірного договору ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містила положення, яке вказувало на нікчемність такого договору, тому дана норма не може бути застосована для визнання нікчемним спірного договору.

Отже, на час укладення Договору про розірвання (відмову) від Іпотечного договору від 14.03.2014, діяла інша редакція ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка не передбачала визнання такого договору нікчемним в силу вимог закону, як передбачено означеною статтею в редакції закону, на яку посилається позивач при визнанні даного договору нікчемним, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Крім того, з урахуванням долучених до матеріалів справи Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 та Договору про відступлення права від 26.08.2014 судом вказано на те, що на момент звернення з позовною заявою Банк не довів належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, хто є власником майнових прав за спірним договором.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеним в касаційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що матеріали даної справи свідчать про те, що оскаржене позивачем рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті за результатами повного і всебічного розгляду всіх обставин справи на підставі наданих обома сторонами доказів, сукупність яких свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими та додатково перевіряти докази, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що винесені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АБ "Порто-Франко" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 у справі № 916/1242/15-г залишитти без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук