Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.12.2016 року у справі №910/7197/14
Постанова ВГСУ від 08.04.2015 року у справі №910/7197/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 910/7197/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Експрес-2" - не з'яв.,

ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" - Шевченко О.Г., Войтка О.С.,

прокурора - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014

та на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014

у справі № 910/7197/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2"

до Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 4 487 136,00 грн. упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 4 487 136,00 грн. упущеної вигоди та зобов'язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" згідно з договором від 29.10.2010 № ГІОЦ-15-2/10 про надання інформаційних послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Ільєнок Т.В. - головуючий, судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" 4 487 136,00 грн. упущеної вигоди та зобов'язано відповідача відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" згідно з договором від 29.10.2010 № ГІОЦ-15-2/10 про надання інформаційних послуг.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 16.10.2014, постанову апеляційного суду від 17.12.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 7 ГПК України, ст. 22 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 29.10.2010 ТОВ "Експрес-2" (позивач, замовник) та ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" (відповідач, виконавець) укладено договір № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з організації та забезпечення інформаційної взаємодії автоматизованої системи самообслуговування з оформлення електронних залізничних проїзних (перевізних) документів (далі - АСС "е-Квиток") та Єдиної автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями Укрзалізниці (далі - АСК ПП УЗ);

- відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги і оплатити їх згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 1 до договору);

- п. 2.5. договору передбачено, що на підставі акта наданих послуг замовник щомісячно здійснює оплату послуг протягом 5-ти банківських днів після підписання акта сторонами, у розмірі зазначеному у акті наданих послуг;

- згідно з п. 3.2.1. договору виконавець зобов'язаний надавати послуги якісно, відповідно до умов договору;

- відповідно до п. 3.2.2. договору виконавець зобов'язаний усувати відзначені недоліки в 3-денний строк з моменту отримання повідомлення, або інший найкоротший технічно можливий строк, узгоджений обома сторонами цього договору, про що складається акт;

- згідно з п. 3.2.3. договору виконавець зобов'язаний у випадку припинення інформаційної взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" в цілому, або її окремих компонентів (збоїв або зупинок в роботі системи), надавати необхідні рекомендації замовнику засобами телефонного зв'язку, або іншим способом (факс, електронна пошта), вживати заходів щодо усунення проблеми та, в разі необхідності, з повідомленням відповідальних представників замовника (додаток 3 до договору) забезпечувати участь фахівців у їх ліквідації в оперативному режимі;

- відповідно до п. 3.2.4. договору виконавець зобов'язаний забезпечувати замовнику надання консультацій кваліфікованих фахівців;

- згідно з п. 8.1. договору договір діє з дня його підписання сторонами до 31.12.2010, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором;

- відповідно до п. 8.2. договору договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік за домовленістю сторін, якщо за один місяць (30 календарних днів) до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить письмово про його припинення;

- згідно з п. 8.3. договору дострокове розірвання договору може мати місце за згодою замовника та виконавця, або на підставах, передбачених діючим на території України цивільним законодавством. При цьому, замовник та виконавець зобов'язуються повідомити в письмовому вигляді про свій намір із вказівкою причин розірвання договору, таке повідомлення повинно бути надіслано іншій стороні не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору;

- з 06.04.2014 відповідач в односторонньому порядку відключив взаємодію між АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток";

- 07.04.2014 листом позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання пояснення з факту припинення взаємодії АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток" та з вимогою про поновлення підключення АСК ПП УЗ та АСС "е-Квиток", однак відповіді на цей лист позивач не отримав.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачем порушено умови договору в частині забезпечення інформаційної взаємодії, доступу до АСК ПП УЗ з 06.04.2014, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості отримати прибуток з продажу залізничних квитків, що призвело до збитків позивача у вигляді упущеної вигоди в розмірі 4 487 136,00 грн. за період з 06.04.2014 по 19.08.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено належними доказами завдання збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди в розмірі 4 487 136,00 грн., тоді як відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження іншого розміру збитків, оскільки позов ним заперечувався у повному обсязі.

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних позивачу збитків.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому розмір збитків має бути підтверджений документально.

За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) є не абстрактними, а такими, що дійсно були б отримані кредитором в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

В силу ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.

Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, поклали в їх основу доводи позивача та ті докази, які були ним подані.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач та прокурор, неодноразово заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказували на те, що:

- позивачем не доведено, що ним вжито всіх заходів для одержання прибутку,

- листом від 17.09.2012 відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти агентську угоду з ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" та підключитися до системи продажу ППД (проїзний/перевізний документ) за новим протоколом міжсистемної взаємодії, оскільки підключення яке існувало у позивача було не актуальним, не відповідало сучасним вимогам та загрожувало виведенню з ладу системи на рівні всієї залізничної галузі,

- в матеріалах справи немає доказів про те, що позивач намагався укласти агентську угоду з відповідачем як до так і після відключення його від системи,

- при розрахунку суми упущеної вигоди позивач прийняв за основу дані відповідача щодо кількості та суми від проданих через сайт ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" і через агентів проїзних квитків, а також кількості та суми зарезервованих, тоді як відповідачем укладено договори з іншими агентами, які містять відмінні від договору, укладеного з позивачем, зобов'язання,

- позивач при взаємодії з відповідачем здійснював продаж лише ППД, тобто проїзний/перевізний документ, що містить унікальний номер замовлення (код замовлення), на підставі якого в залізничній квитковій касі, що розташована на території України, клієнт отримує квиток, ППД друкується та підлягає обов'язковому обміну в касі на квиток, за яким здійснюється перевезення, тоді як відповідач здійснює продаж не лише ППД, а й продаж ЕПД - електронних проїзних/перевізних документів,

- є ймовірність того, що позивач продовжує здійснювати продаж квитків, але в якості субагента одного з агентів відповідача,

- у відключенні позивача від технічного супроводження немає вини відповідача, оскільки таке відключення здійснювалося на підставі наказу Укрзалізниці, якій ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" підпорядковане,

- технічна підтримка взаємодії передбаченої сторонами у договорі від 29.10.2010 № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг не може бути відновлена, оскільки у сфері залізничного транспорту України впроваджено нову єдину технологію співпраці з подібними позивачу особами, про що відповідач неодноразово попереджав позивача.

Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України господарськими судами попередніх інстанцій не взято до уваги наведених вище пояснень відповідача та прокурора та, як наслідок, не досліджено наявність або відсутність всіх обставин що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема як щодо наявності в даному випадку всіх усіх елементів складу цивільного правопорушення так і щодо наявності або відсутності можливості відновлення технічної підтримки взаємодії, передбаченої сторонами у договорі від 29.10.2010 № ГІОЦ-15-2/10 на надання інформаційних послуг.

Згідно з ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню до господарського суду міста Києва для нового розгляду, згідно з ст. 1119 ГПК України.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/7197/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере