Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.04.2018 року у справі №б3/081-12/24
Постанова КГС ВП від 16.04.2019 року у справі №б3/081-12/24
Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року у справі №б3/081-12/24
Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №б3/081-12/24
Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №б3/081-12/24

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № Б3/081-12/24 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4) господарського суду Київської області від 24.04.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4)у справі господарського суду № Б3/081-12/24 Київської області за заявою ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп"до ТОВ "Інфініті"про визнання банкрутомрозпорядник майнаСеребряков О.В.у судовому засіданні взяли участь представники :

ОСОБА_4:не з'явилися,ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти":Кадькаленко А.С. (довіреність від 11.04.2014 року), Мишастий А.О. (довіреність від 13.09.2014 року),а також особисто розпорядник майна ТОВ "Інфініті" Серебряков Олександр Володимирович

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2012 року за заявою ПАТ "Банк Перший" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті" (далі - боржника) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 14.08.2012 року (залишена без змін апеляційним судом) визначено розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 420 375, 62 грн. (четверта черга) та на суму 5 365 грн. (перша черга), зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство, докази публікації надати суду, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Птушка С.В., якого зобов'язано здійснити дії, пов'язані з процедурою розпорядження майном боржника (том 1, а.с. 148 - 154, том 2, а.с. 39 - 42).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті" опубліковано в газеті "Голос України" №159 (5409) від 28.08.2012 року (том 3, а.с. 8).

27.09.2012 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду звернулась ОСОБА_4 зі заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 838 269, 75 грн., з яких 652 350 грн. заборгованості за договором №135-Ір про резервування приміщення від 09.02.2007 року та 185 919, 75 грн. неустойки, нарахованої кредитором на підставі пункту 7.2. зазначеного договору у зв'язку з порушенням боржником строку введення в експлуатацію об'єкта нерухомості, зарезервованого за кредитором (том 7, а.с. 78 - 94).

В подальшому ОСОБА_4 неодноразово доповнювала заяву з кредиторськими вимогами, в тому числі зменшила розмір заявлених у даній справі грошових вимог до 652 350 грн., що становлять номінальну вартість емітованих боржником цінних паперів, які кредитор придбав у боржника на виконання умов договору про резервування приміщення (вх. №18411 від 29.08.2013 року) (том 10, а.с. 46 - 47, 163 - 177, том 11, а.с. 113 - 125, 126 - 146, том 14, а.с. 100 - 117, том 17, а.с. 101 - 109, том 18, а.с. 7 - 50).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2012 року припинено повноваження розпорядника майна боржника Птушка С.В. за його заявою, призначено у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Серебрякова О.В. (том 10, а.с. 1 - 4).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2013 року замінено ініціюючого кредитора у справі ПАТ "Банк Перший" його правонаступником - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп", продовжено строк процедури розпорядження майном боржника на три місяці (том 14, а.с. 182 - 189).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 24.04.2014 року (суддя Лутак Т.В.) затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Інфініті" на загальну суму 394 157 331, 81 грн., кредиторські вимоги ОСОБА_4 на суму 652 350 грн. відхилено (том 18, а.с. 115 - 171).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 24.04.2014 року в частині розгляду її кредиторських вимог, ОСОБА_4 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати результат розгляду її кредиторських вимог до боржника та задовольнити їх в повному обсязі, мотивуючи неповнотою дослідження судом обставин справи та невірною оцінкою доказів при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гарник Л.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Разіної Т.І.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2014 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 у даній справі - без змін з тих же підстав (том 20, а.с. 25 - 38).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2014 року в частині розгляду її кредиторських вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга аргументована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 21, 22, 69, 77, 82, 87, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неналежній оцінці судами доказів, наданих кредитором на підтвердження конкурсної правової природи її грошових вимог до боржника.

07.10.2014 року, до початку судового засідання у справі, через канцелярію Вищого господарського суду України представником ОСОБА_4 ОСОБА_10. подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з її перебуванням на лікарняному (вх. №11861Д4/16329).

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні від 07.10.2014 року та вислухавши думку присутніх представників ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" Кадькаленка А.С., Мишастого А.О. та розпорядника майна боржника Серебрякова О.В. щодо заявленого клопотання, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на ненадання ОСОБА_10, яка представляє інтереси заявника касаційної скарги, належних та достатніх доказів на підтвердження її перебування на лікарняному на момент розгляду даної справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 16.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2014 року в оскаржуваних частинах на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши розпорядника майна боржника Серебрякова О.В. та представників ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" Кадькаленка А.С. та Мишастого А.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки в силу положень статті 14 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 15 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Отже, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, перед якими боржник має грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі дати їм грошову оцінку відповідно до норм цивільного законодавства та звернутися до боржника з грошовими вимогами у справу про банкрутство, якщо такі вимоги виникли до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство (є конкурсними за своєю правовою природою) та випливають з підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, є вимогою про повернення коштів, внесених кредитором як передоплату за передачу майна, виконання певних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 2 та частини 1 статті 3 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення між боржником та кредитором договору про резервування приміщення від 09.02.2007 року), інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Згідно з частинами 1, 3 - 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в зазначеній редакції), всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про резервування за кредитором об'єкта нерухомості, будівництво якого за рахунок коштів кредитора здійснює боржник (забудовник), за своєю правовою природою є інвестиційним договором, що належить до особливого виду цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, та може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, передачі майнових прав тощо). Зазначений договір є одним із способів набуття права власності спочатку на майнові права об'єкта інвестування, а пізніше - на новостворене в ході інвестиційної діяльності майно. Відтак, договір про резервування об'єкта нерухомості передбачає як грошові, так і майнові права (обов'язки) сторін договору.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 18.07.2012 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Інфініті" за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, офіційну публікацію оголошення про що здійснено в газеті "Голос України" №159 (5409) від 28.08.2012 року (том 1, а.с. 1 - 2, том 3, а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.09.2012 року шляхом направлення поштового відправлення, з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами, до господарського суду звернулась ОСОБА_4 зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 838 269, 75 грн., в тому числі 652 350 грн. заборгованості за договором №135-Ір про резервування приміщення від 09.02.2007 року та 185 919, 75 грн. неустойки, нарахованої кредитором на підставі пункту 7.2. зазначеного договору у зв'язку з порушенням боржником строку введення в експлуатацію об'єкта нерухомості, зарезервованого за кредитором (том 7, а.с. 78 - 94); 29.08.2013 року ОСОБА_4 зменшила розмір заявлених у даній справі вимог до суми 652 350 грн., що становить загальну номінальну вартість емітованих боржником цінних паперів (іменних безпроцентних дисконтних облігацій) у кількості 4349 шт., які кредитор придбав у боржника на виконання умов договору про резервування приміщення (том 14, а.с. 100 - 117).

Суди встановили, що спірні кредиторські вимоги ґрунтуються на укладеному ОСОБА_4 з боржником договорі №135-Ір про резервування приміщення від 09.02.2007 року, за умовами якого боржник зобов'язався здійснити резервування квартири №13 загальною площею 86,98 кв.м. в будинку №26 в проекті "Тріо" за адресою: Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, право на придбання якої належить ОСОБА_4 у зв'язку з укладенням сторонами Договору купівлі-продажу облігацій №1, а після оформлення права власності на зарезервований об'єкт нерухомості передати його у власність кредитора шляхом укладення Договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості. ОСОБА_4, у свою чергу, зобов'язалася у строк до 19.03.2007 року придбати пакет емітованих боржником облігацій у кількості 4349 шт., своєчасно укласти з боржником Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, прийняти його у власність та належним чином виконати інші зобов'язання згідно умов цього договору (том 7, а.с. 85 - 90).

Отже, до правовідносин сторін можуть частково застосовуватися положення цивільного законодавства про купівлю-продаж.

Судами встановлено, що на виконання умов договору №135-Ір про резервування приміщення від 09.02.2007 року кредитор придбав у боржника 4349 іменних безпроцентних дисконтних облігацій в бездокументарній формі загальною номінальною вартістю 652 350 грн. та загальною договірною вартістю 614 948, 60 грн., що підтверджується договором №82-07/12К-1 від 16.03.2007 року та виписками про стан рахунку у цінних паперах №906370 станом на 26.09.2012 року та на 28.01.2013 року (том 10, а.с. 173 - 176). Отже, скаржниця набула прав власності на іменні цінні папери боржника, які той зобов'язувався обміняти на збудовану ним квартиру у визначений договором строк, однак не виконав своїх зобов'язань до моменту порушення справи про банкрутство боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між боржником, як забудовником, ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" та громадянкою ОСОБА_4 укладено угоду про співробітництво від 16.03.2007 року, за умовами якої сторони визначили особливості взаємовідносин, пов'язаних з будівництвом нерухомості за рахунок кредитних коштів.

Суди встановили, що на підставі кредитного договору №12/0711-КФ від 16.07.2007 року банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 430 000 грн. на придбання безпроцентних дисконтних облігацій, емітованих боржником; на забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів кредитор передав у заставу банку належні йому на праві власності цінні папери, придбані у боржника на виконання умов договору про резервування об'єкта нерухомості (квартири) (том 10, а.с. 168 - 172, том 11, а.с. 134 - 142).

Судами встановлено, що пунктом 4.2. угоди про співробітництво, укладеної боржником, ОСОБА_4 та банком, сторони передбачили, що у випадку невиконання громадянкою ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитною угодою, забудовник зобов'язаний не пізніше 15 банківських днів з дня отримання повідомлення банком про виникнення заборгованості позичальника за кредитним договором, викупити у ОСОБА_4 облігації шляхом укладення договору купівлі-продажу спірних цінних паперів на користь банку (том 11, а.с. 130 - 133).

Суди встановили, що у зв'язку з виникненням у кредитора простроченої заборгованості за кредитним договором №12/0711-КФ від 16.03.2007 року на загальну суму 10 458, 68 грн., ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" звернулося до боржника з листом за вих. №1032/0/2-09 від 17.03.2009 року з вимогою у строк до 07.04.2009 року укласти з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу іменних безпроцентних дисконтних облігацій в кількості 4 349 шт. на користь банку (том 11, а.с. 145). Однак, у визначений банком строк боржник не уклав з кредитором зазначеного договору, тому емітовані боржником спірні цінні папери знаходяться у власності кредитора. Зобов'язання боржника щодо передачі квартири ОСОБА_4 за договором №135-Ір про резервування приміщення від 09.02.2007 року не виконано.

Відхиляючи спірні кредиторські вимоги ОСОБА_4, як конкурсні, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство не настав строк виконання боржником зобов'язань перед кредитором з викупу спірних цінних паперів, який суди пов'язували з моментом укладення боржником з кредитором (позичальником) договору купівлі-продажу іменних безпроцентних дисконтних облігацій в кількості 4 349 шт. на користь банку на виконання умов угоди про співробітництво від 16.03.2007 року. При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив про те, що спірні вимоги ОСОБА_4 мають характер поточних, тому не можуть розглядатися господарським судом на стадії розпорядження майном боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду спірних кредиторських вимог ОСОБА_4, вважає їх передчасними та такими, що не узгоджуються з положеннями абзацу 7 частини 1 статті 1, частини 15 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, та статей 526, 530, частини 2 статті 693 ЦК України на предмет визнання їх поточними грошовими вимогами скаржниці.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що встановлення обставин чинності договору про резервування за кредитором об'єкта нерухомості, будівництво якого за рахунок коштів кредитора здійснює боржник (забудовник), та невиконання боржником зобов'язань щодо передачі кредитору, як інвестору, об'єкта інвестування, надає кредитору право на звернення до суду в справі про банкрутство з грошовими вимогами про повернення боржником одержаної переоплати за передачу інвестору в майбутньому об'єкта інвестування, яку кредитором було здійснено шляхом викупу емітованих забудовником (боржником) цінних паперів. Такі грошові зобов'язання згідно абзацу 7 частини 1 статті 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, випливають з умов укладених сторонами цивільних договорів та положень частини 2 статті 693 ЦК України.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно статей 1115, 1117 ГПК України, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2014 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 у даній справі прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, а справа в цій частині - переданню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При новому розгляді кредиторських вимог ОСОБА_4 на суму 652 350 грн. суду першої інстанції належить врахувати зазначені норми цивільного законодавства та законодавства про банкрутство, дослідити можливості передачі об'єкту інвестування (спірної квартири) скаржниці, дослідити обставини виникнення грошових зобов'язань боржника перед кредитором з підстав цивільного законодавства, пов'язаних з невиконанням умов укладеного договору про резервування приміщення, який за своєю правовою природою є інвестиційним договором, та, виходячи із встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо кредиторських вимог ОСОБА_4.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4) та ухвалу господарського суду Київської області від 24.04.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4) у справі №Б3/081-12/24 скасувати.

Справу №Б3/081-12/24 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук