Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 915/95/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014 року (про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5)у справі господарського суду № 915/95/13 Миколаївської областіза заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5про визнання банкрутомліквідаторДубровний М.О.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/95/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 15.01.2013 року за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 28.01.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 1, а.с. 25 - 27, 41).

Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 11.02.2014 року та від 29.09.2014 року строк ліквідаційної процедури банкрута продовжувався відповідно до 17.07.2014 року та до 17.01.2015 року (том 2, а.с. 207 - 208, том 3, а.с. 145 - 146).

21.10.2014 року, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатор банкрута Дубровний М.О. надав суду звіт ліквідатора з додатками (вх. №19315/14), в тому числі й ліквідаційний баланс та реєстр непогашених вимог кредиторів станом на 21.10.2014 року, складені за наслідками проведення ліквідаційної процедури банкрута, розгляд яких призначено у судовому засіданні на 16.12.2014 року ухвалою суду від 18.11.2014 року (том 3, а.с. 160 - 188, 189).

Розглянувши подані документи у судовому засіданні від 16.12.2014 року (суддя Давченко Т.М.), місцевий господарський суд ухвалою затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 21.10.2014 року, припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, провадження у справі про банкрутство припинив, вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, ухвалив вважати погашеними, зобов'язав ліквідатора надіслати державному реєстратору та органу статистики примірники ліквідаційного балансу банкрута, припинив повноваження ліквідатора банкрута Дубровного М.О., зобов'язав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" закрити розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 НОМЕР_2 та повідомити про це суд впродовж двадцяти днів з дня прийняття цієї ухвали, залишок коштів направити на закриття рахунку (том 14, а.с. 222 - 228). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про належне завершення процедури ліквідації, в тому числі й ліквідаційного балансу з кредиторською заборгованістю на суму більш як 3,16 млн.грн., яка залишилася непогашеною за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута в ході ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як кредитор з грошовими вимогами на суму 3 647 295, 40 грн., які забезпечені заставою майна банкрута, (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу від 16.12.2014 року про завершення ліквідаційної процедури боржника, мотивуючи тим, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав заставного кредитора оплатити послуги ліквідатора банкрута за підсумками ліквідаційної процедури у справі пропорційно до розміру визнаних його кредиторських вимог, оскільки банк-заставодержатель надав згоду на здійснення оплати послуг ліквідатора лише за рахунок заставного майна банкрута, і частину коштів, виручених від його продажу, в ході процедури ліквідації банкрута арбітражним керуючим Дубровним М.О. було спрямовано на оплату його послуг, як ліквідатора у даній справі про банкрутство.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без змін з тих же підстав (том 4, а.с. 75 - 83).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про завершення ліквідаційної процедури банкрута, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 03.02.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2014 року, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 42, 43 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій про можливість завершення ліквідаційної процедури у справі без дослідження обставин додержання ліквідатором Дубровним М.О. норм законодавства про банкрутство при визначенні ціни продажу заставного майна банкрута в ході ліквідаційної процедури. Так, банк-заставодержатель надав згоду на продаж обтяжених заставою основних засобів банкрута (обладнання та побутової техніки кафе) з початковою вартістю заставного майна не нижчою як 64 053 грн. без можливості її зниження в процесі проведення аукціону, однак ліквідатор Дубровний М.О. реалізував спірне майно банкрута за ціною нижчою від погодженої із заставодержателем, що не відповідає положеннями частини 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, якими визначено порядок продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.02.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2014 року (про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5) на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 48 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений частиною 2 цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 6 статті 44 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що ліквідатор може здійснити безпосередній продаж активів боржника, не проданих на аукціоні, за ціною останніх торгів на аукціоні.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника та додержання ним порядку продажу майна банкрута в ході процедури ліквідації у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 порушена ухвалою суду від 15.01.2013 року за заявою ініціюючого кредитора за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року (том 1, а.с. 1 - 2).

Матеріалами справи підтверджується визнання боржника банкрутом постановою місцевого господарського суду від 17.01.2013 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 28.01.2013 року, та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 1, а.с. 25-27, 41); строк ліквідаційної процедури банкрута неодноразово продовжувався ухвалами суду (том 2, а.с. 207-208, том 3, а.с. 145-146).

Розглядаючи справу у засіданні 16.12.2014 року місцевий господарський суд прийняв до уваги та надав оцінку, як належним, доказам проведення ліквідаційної процедури та формування пасиву боржника згідно ліквідаційного балансу на загальну суму 3165 тис. грн., що виключає можливість подальшого здійснення ним господарської діяльності, поданим ліквідатором Дубровним М.О. Звіту про проведення ліквідаційної процедури банкрута станом на 21.10.2014 року; ліквідаційному балансу станом на 21.10.2014 року; акту №1/інв. від 12.02.2013 року про проведення інвентаризації майна банкрута; довідкам відповідних органів про відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (земельних ділянок, автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, річкового, морського та залізничного транспорту, повітряних суден, прав інтелектуальної власності, цінних паперів), про відсутність у боржника часток у спільному майні подружжя, дебіторської заборгованості; обставинам включення ліквідатором Дубровним М.О. до складу ліквідаційної маси банкрута нежитлового приміщення (магазин-кафе) в будинку літ. "А", загальною площею 832,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 1 198 933 грн., а також основних засобів (обладнання та побутової техніки кафе) ринковою вартістю 64 053 грн., та їх реалізації у процедурі ліквідації на аукціонах та шляхом безпосереднього продажу фізичній особі із спрямуванням виручених від продажу коштів в розмірі 1 250 368, 33 грн. на оплату послуг організатора аукціону, закриття ліквідаційного рахунку банкрута, відшкодування витрат ліквідатора у ліквідаційній процедурі та оплату його послуг на суму 37 150, 51 грн., а також на часткове погашення кредиторської заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 150 218, 71 грн.; реєстру непогашених вимог кредиторів на загальну суму 3 165 172, 72 грн., в тому числі й перед заставним кредитором на суму 2 497 076, 69 грн.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута станом на 21.10.2014 року та припиняючи провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури, в тому числі й ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму понад 3,16 млн. грн. у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури, погодився з оцінкою доказів у справі, здійсненою місцевим господарським судом, а доводи заставного кредитора про безпідставність покладення на нього обов'язку з оплати послуг ліквідатора Дубровного М.О. на суму 31 836, 44 грн. з посиланням на обставини спрямування грошових коштів в розмірі 37 150, 51 грн., виручених від продажу заставного майна банкрута, на оплату послуг ліквідатора згідно ухвали суду першої інстанції від 05.06.2014 року (том 3, а.с. 96-100), відхилив, як необґрунтовані, оскільки розподіляючи витрати на оплату послуг ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури між кредиторами боржника, суд першої інстанції керувався принципом пропорційності суми витрат кожного із кредиторів на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора розміру визнаних їх кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у даній справі про банкрутство, вважає їх передчасними з огляду на таке.

В ході ліквідаційної процедури, введеної щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 постановою від 17.01.2013 року, повинні застосовуватися положення, які регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 44 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 7, 8 статті 49 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Учасниками аукціону можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

Статтями 55, 69 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року передбачено, що аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно. Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання. Результати аукціону анулюються організатором аукціону у п'ятиденний строк з моменту його проведення у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу чи підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону, який складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця.

Частинами 3, 4 статті 71 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року передбачено, що протягом п'яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. Переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.

Згідно з частиною 1 статті 73 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, у разі відмови або ухилення переможця торгів від підписання договору купівлі-продажу майна протягом п'яти днів з дня отримання цього договору гарантійний внесок йому не повертається і замовник аукціону має право запропонувати укласти договір купівлі-продажу майна учасникові торгів, яким запропонована найбільш висока ціна порівняно з ціною майна, запропонованою іншими учасниками торгів, за винятком переможця торгів.

Отже, законодавцем передбачено особливий правовий наслідок у випадку відмови переможця торгів від укладення договору купівлі-продажу протягом п'ятиденного строку з моменту проведення торгів, який не тягне за собою наслідків визнання аукціону таким, що не відбувся, а визначає певні негативні наслідки для переможця аукціону (втрата гарантійного внеску) та дозволяє, при цьому, укласти договір купівлі-продажу майна з учасником, який запропонував найбільш високу ціну в порівнянні з ціною майна, запропонованою іншими учасниками аукціону. При цьому, активи банкрута, не продані на аукціоні, можуть бути реалізовані ліквідатором безпосередньо юридичній або фізичній особі за ціною останніх торгів на аукціоні.

Як вбачається з матеріалів справи, до звіту ліквідатора не надано належно засвідчених копій або оригіналів документів про реалізацію майна боржника, доказів надходження коштів на ліквідаційний рахунок боржника та доказів їх перерахування ліквідатором кредиторам згідно черговості, в той час як законодавець вимагає повного обґрунтування звіту ліквідатора документами про реалізацію майна (стаття 32 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року), без посилань на часткову наявність документів, доданих до поточних звітів ліквідатора в ході ліквідаційної процедури.

Суди не проаналізували відповідності законодавству про банкрутство реалізації майна боржника з публічних торгів, як рухомого, так і нерухомого, згідно окремих лотів, визначених ліквідатором, та не дослідили дотриманням процедур реалізації майна, визначених статтями 57 - 73 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Так, при реалізації рухомого майна за лотом №309 згідно протоколу №309 про проведення аукціону з продажу майна банкрута від 07.02.2014 року за стартовою ціною 29 491, 20 грн. до участі в торгах допущено особу (фізичну особу-підприємця ОСОБА_8), яка не сплатила 10% від початкової вартості продажу майна, оскільки в протоколі зазначено про сплату ним 2 175, 12 грн. гарантійного внеску (том 3, а.с. 29-зворот). Суди на зазначене увагу не звернули та дійшли передчасного висновку про належне проведення торгів.

Також, в ході реалізації рухомого майна за лотом №308 відповідно до протоколу №308 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 07.02.2014 року з повторних торгів вбачаються пропозиції учасників аукціону: фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 - 71 125, 97 грн. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 - 70 038, 42 грн. (том 3, а.с. 33-34); 12.02.2014 року переможець аукціону - фізична особа-підприємець ОСОБА_9 відмовився від сплати коштів в розмірі 71 125, 97 грн. (том 3, а.с. 35).

Разом з тим, судами не перевірено дій ліквідатора боржника, як замовника аукціону, щодо пропозиції укласти договір купівлі-продажу майна фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8, який запропонував за лот №308 ціну 70 038, 42 грн. та відповідно до статті 73 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, мав право на укладення договору купівлі-продажу майна банкрута.

Відповідно до частин 1, 6 статті 44 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною; не продані на аукціоні активи банкрута можуть бути безпосередньо продані за ціною останніх торгів на аукціоні.

Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатором Дубровним М.О. прийнято рішення про продаж лота №308 на другому повторному аукціоні, який було проведено 27.03.2014 року за стартовою ціною 21 751, 20 грн. (том 3, а.с. 38-39).

При цьому, ліквідатор продав рухоме майно банкрута, визначене як лот №308, безпосередньо громадянці України ОСОБА_10 згідно Договору купівлі-продажу №01-30/3 обладнання та устаткування від 19.05.2014 року на умовах придбання спірного майна банкрута за ціною, що відповідає стартовій ціні лота №308 на другому повторному аукціоні від 27.03.2014 року, той час як закон про банкрутство передбачає можливість безпосереднього продажу майна банкрута за ціною останніх торгів на аукціоні від 27.03.2014 року, яка становила 22 186, 22 грн. (том 3, а.с. 45 - 47, 39).

Отже, висновки суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника та належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури, в тому числі й щодо реалізації майна банкрута, не відповідають положенням статей 22, 25, 32, 47 - 49 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 44, 57 - 73 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.20143 року, та є передчасними, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Зазначене в сукупності свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 43, 101 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову апеляційного суду від 03.02.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 необхідно скасувати як такі, що прийняті з порушенням законодавства про банкрутство та процесуального права, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що при подальшому розгляді справи суду належить вирішити питання про продовження строків ліквідаційної процедури в порядку частини 2 статті 22 та частини 4 статті 32 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, із призначенням нового ліквідатора боржника або без заміни ліквідатора, оцінити на предмет відповідності положенням частин 1, 6 статті 44 та частини 1 статті 73 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, дій ліквідатора Дубровного М.О. щодо реалізації майна банкрута та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку про можливість завершення ліквідаційної процедури банкрута та припинення провадження у даній справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відтак, суд касаційної інстанції вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про скасування державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (54055, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у зв'язку з прийняттям зазначеної Постанови Вищого господарського суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014 року (про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5) у справі №915/95/13 скасувати.

Справу №915/95/13 передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (54055, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про прийняття Постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2015 року та скасування державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич