Історія справи

Постанова ККС ВП від 07.02.2024 року у справі №759/4229/15-к
Постанова ВГСУ від 07.02.2024 року у справі №759/4229/15-к

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 759/4229/15-к

провадження № 51- 4465км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року,

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014000000000003 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомСвятошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у сфері землеустрою. На підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

За вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, щовін, обіймаючи посаду виконуючого обов`язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області, володіючи достатніми знаннями для виконання функцій керівника вказаного державного органу, в порушення п. 9 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держземагентства від 18.07.2007 № 71, не забезпечив виконання покладених на управління завдань і, маючи доступ та володіючи інформацією державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ за період 2007 року щодо наявності земель запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, не вжив заходів до перевірки інформації, викладеної у підготовленому висновку, в порушення ч. 7 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п. 4 Порядку реєстрації об`єктів державної експертизи землевпорядної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 974 підписав та скріпив печаткою Головного управління позитивний висновок від 14.02.2008 № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі, а саме: з державної власності неправомірно вибула земельна ділянка, площа якої в адміністративних межах Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту Мархалівка складає 38,65 га, а площа в межах населеного пункту Мархалівка Васильківського району Київської області складає 5,35 га, загальною вартістю згідно з висновком судово-будівельної експертизи № 11255 від 15.12.2008 69 960 000 грн, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.

Зазначає про відсутність у ОСОБА_7 тих обов`язків, невиконання яких ставлять йому у провину. Вважає, що ОСОБА_7 інкриміновано у вину те, що відноситься до кола обов`язків виключно експерта. Посилається на те, що відповідно до положення «Про головне управління земельних ресурсів у Київській області», затвердженого наказом Держкомзема № 71 від 18.07.2007, до кола обов`язків керівника Головного управління земельних ресурсів у Київській області не входять обов`язки ставити під сумнів висновок експерта.

У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 367 КК України.

Окрім того, зазначає, що висновок від 14.02.2008 № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації, який складений експертом, повністю відповідав вимогам Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та проведений відповідно до п. 2.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 03.12.2004 № 391.

Вказує, що вимоги до осіб, які проводять експертизу, та їх склад визначені п.п.2.3, 2.4 указаної вище Методики, й там не передбачено, що керівник головного управління може брати на себе обов`язки експерта, безпосередньо виконувати експертизу документації, адже він лише повинен затвердити позитивний висновок. Тому ОСОБА_7 як в.о. керівника Головного управління земельних ресурсів у Київській області й затвердив позитивний висновок, як того вимагає Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації.

Також посилається на наявність у справі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, яким, на думку захисника, було зобов`язано органи державної виконавчої влади у сфері земельних відносин погодити проектно-технічну документацію 22-ом громадянам.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, що підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в цілому.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону судами першої та апеляційної інстанцій виконано.

На думку колегії суддів, доводи касаційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_7 тих обов`язків, невиконання яких ставиться йому у провину, є безпідставними.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду виконуючого обов`язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області, був службовою особою згідно п. 9 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держкомзема № 71 від 18.07.2007, як начальник, який в межах своєї компетенції здійснює керівництво діяльністю головного управління і є відповідальним за виконання покладених на управління завдань; забезпечує у межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності головного управління; здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Окрім того, у межах своєї компетенції ОСОБА_7 мав право видавати накази, організовувати і контролювати їх виконання, призначати на посаду і звільняти з посади працівників Головного управління, розпоряджатися коштами в межах затвердженого кошторису управління (т. 4 а.п.89-94).

Також згідно п. 4 зазначеного вище Положення, п. 2.1 «Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації», затвердженої наказом Держкомзему від 03.12.2004 № 391 в редакції від 09.01.2006, до компетенції Головного управління земельних ресурсів у Київській області належала організація і проведення державної експертизи проектів з питань землеустрою.

За приписами ч. 7 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року № 1808-IV (в редакції на час вчинення інкримінованих дій) об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Згідно з п.п. 1-2 «Порядку реєстрації об`єктів державної експертизи землевпорядної документації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 974 (в редакції на час вчинення інкримінованих дій), реєстрація об`єктів державної експертизи землевпорядної документації здійснюється, зокрема, Держкомземом, Рескомземом АРК, обласними, Київським і Севастопольським міськими головними управліннями земельних ресурсів. Реєстрації підлягають підготовлені та узгоджені в установленому законодавством порядку оригінали документації із землеустрою та з оцінки земель, матеріалів і документації державного земельного кадастру. Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що у реєстрації об`єкта експертизи може бути відмовлено у разі невідповідності його вимогам законодавчих та інших нормативно-правових актів та у разі виявлення недостовірних даних.

З огляду на це місцевий та апеляційний суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідно до наведених положень, нормативних актів до повноважень начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області були віднесені повноваження про затвердження висновків державної експертизи землевпорядної документації, а тому ОСОБА_7 за наявності підстав міг висновок від 14 лютого 2008 року № 7-96е не погодити та не підписати, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Також суд, безпосередньо досліджуючи в судовому засіданні письмові докази, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки. Зокрема, у судовому засіданні судом, крім інших документів, були досліджені:

- висновок держаної експертизи землевпорядної документації від 14.02.2008 № 7-96е (т. 1 а.п. 183);

- копія державного акту серії КВ 32 на право користування СБ України земельною ділянкою площею 85,6 га для ведення підсобного господарства, виданого на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Іванковичівської сільскої ради від 04.03.1995 року (т.8 а.п.31-34);

- лист Васильківської РДА № 1138\6-23 від 11.06.2008, згідно з яким районною державною адміністрацією розпорядження про вилучення земель, наданих у користування СБ України для підсобного господарства, не приймалися (т.8 а.п.40);

- лист № 781 від 13.07.2011 Управління водного господарства у м. Києві та Київській області, відповідно до якого земельні ділянки, які проектувалися для відведення, межують з водним об`єктом площею водного дзеркала до 3 га. Управління водного господарства у м. Києві та Київській області не розглядало та не погоджувало відведення земельних ділянок загальною площею 44 га у власність 22 особам для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київській області (т.8 а.п.38);

- державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, вилучені 09.06.2008 в Управлінні земельних ресурсів у Васильківському районі, згідно з якими на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 видані державні акти на право власності на земельні ділянки (т.1 а.п.226-246);

- інформація, надана Державним агентством земельних ресурсів України (лист №6/4593 від 03.06.2011) та управлінням Держкомзему у Васильківському районі (листи № 2515/02-1 від 14.07.2011 та 2616/02-1 від 19.07.2011), про те, що згідно з державною статистичною звітністю по формі № 6-ЗЕМ станом на 26.11.2007, 27.12.2007, 12.02.2008 та 31.03.2008 землі запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області не обліковуються (т.8 а.п.35-37);

- висновок судово-землевпорядної експертизи від 30.08.2011 № 01-09\1245, проведеної Київським державним підприємством геодезії, кадастрових та геоінформаційних систем, згідно з яким частина ділянки площею 5,35 га, яка відводилася у власність громадянам, розташована в межах населеного пункту Мархалівка Васильківського району Київської області (т 2 а.п.70-75);

- висновок судової будівельно-технічної експертизи з оцінки земельних ділянок від 15.12.2008 № 11255, згідно з яким загальна вартість земельної ділянки площею 44 га на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області становить 69 960 000 гривень (т. 2 а.п.79-93);

Однак, як зазначили суди, з урахуванням перелічених вище та інших обставин виконуючим обов`язків начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області ОСОБА_7 все ж був затверджений позитивний висновок від 14.02.2008 № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації.

Як наслідок, на підставі цього висновку розпорядженням Васильківської РДА від 31.03.2008 №654 було затверджено проект землеустрою та передано у власність 22 громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархалівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 44 га (т. 1 а.с. 184).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, правильно кваліфікуючи його дії за ч. 2 ст. 367 КК України.

Доводи захисника про те, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року було зобов`язано органи державної виконавчої влади у сфері земельних відносин погодити проектно-технічну документацію 22-ом громадянам, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції й були обґрунтовано визнанні безпідставними (т. 2 а.п. 133-136).

Відповідно до указаного судового рішення, у судовому порядку декілька громадян просили визнати незаконними дії Управління земельних ресурсів у Васильківському районі, яке листом від 06 грудня 2007 року № 1985/02-1 не погодило технічну документацію з тих підстав, що земельні ділянки згідно з даними статистичної звітності перебувають у користуванні підсобного господарства Служби Безпеки Україна.

Таким чином, наведене судове рішення не стосувалося дій чи бездіяльності Головного управління земельних ресурсів у Київській області, яке очолював ОСОБА_7 , виконуючи обов`язки начальника. При цьому, як зазначає в своїй ухвалі апеляційний суд, вказана постанова суду у подальшому була скасована.

Апеляційний суд із додержанням вимог КПК України переглянув вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, належно перевірив усі наведені в ній доводи й обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог сторони захисту, навівши в ухвалі мотиви та правові підстави свого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, суд касаційної інстанції в межах доводів касаційної скарги не встановив.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3