Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №911/4095/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 911/4095/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Златобанк"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 17.06.2014 року

у справі № 911/4095/13

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"СП Бориспіль"

за участю третьої особи Закритого акціонерного товариства

"Волар"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - Модлінського Н.О.

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Бориспіль" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 31.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1641, що належить ТОВ "СП Бориспіль", а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220881700:04:001:0118, 3220881700:04:001:0156, 3220881700:04:001:0124, 3220881700:04:001:0125, розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Вороньківська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства.

В подальшому позивач звернувся із заявою про зміну предмету позову, в якій просив початкову ціну продажу нерухомого майна, на яке звернено стягнення, вважати в сумі - 1 406 356 грн. Крім того, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на заставлене майно 48 436,79 дол. США пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту та 3% річних в сумі 24 809,43 дол. США, а всього 73 246,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 586 122,44 грн.

У березні 2014 року позивач повторно зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на заставлене майно 3 % річних у розмірі 29 138,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 308 163,90 грн. за період з 12.05.2011 року по 26.03.2014 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.04.2014 року (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 31.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1641, що належить ТОВ "СП Бориспіль", а саме: земельні ділянки, з кадастровими номерами: 3220881700:04:001:0118, 3220881700:04:001:0156, 3220881700:04:001:0124, 3220881700:04:001:0125, розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Вороньківська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства, в забезпечення кредитного договору № 38/08/KL від 11.09.2008 року у сумі 308 163,90 грн. 3% річних за прострочення строків сплати кредиту за період з 12.05.2011 року по 26.03.2014 року; визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "СП Бориспіль", за ринковою вартістю 1 596 967 грн.; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; стягнуто з ТОВ "СП Бориспіль" на користь ПАТ "Златобанк" 6 163,28 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь ТОВ "СП Бориспіль" 3 081,64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі ПАТ "Златобанк" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитором) та Закритим акціонерним товариством "Волар" (позичальником) укладено кредитний договір №38/08/KL, згідно якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 300 000 дол. США, строком до 10.09.2009 року.

Згідно п. 2.1 кредитного договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є застава квартири № 71, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Петра Григоренка,19а, оціночною вартістю 835 242 грн., та товари на складі, зокрема, стрічка конвеєрна, балансовою вартістю 1 200 000 грн.

В додатковій угоді від 31.08.2009 року збільшено ліміт заборгованості за кредитною лінією до 362 637,67 дол. США, строком до 20.04.2010 року.

На виконання умов кредитного договору банком перераховано позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 337 637,67 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами № 832 від 11.09.2008 року, № 4699 від 30.12.2008 року, № 4585 від 30.01.2009 року, № 208 від 01.09.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ "Волар" (позичальника) за кредитним договором № 38/08/KL від 11.09.2008 року перед банком, 31.08.2009 року між ПАТ "Златобанк" (іпотекодержателем) та ТОВ "СП Бориспіль" (іпотекодавцем та майновим поручителем ЗАТ "Волар") укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 1641, за яким відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно - чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належать ТОВ "СП Бориспіль" на праві власності, перелік яких наведений у п. 1.2.1 договору.

Договір іпотеки укладений в забезпечення виконання боржником зобов'язань, що випливають з укладеного іпотекодержателем кредитного договору № 38/08/KL від 11.09.2008 року та з додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання та (або) процентів за основним зобов'язанням, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості 362 637,67 дол. США, з кінцевим терміном повернення 20.04.2010 року, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту щомісячно, з розрахунку 17 % річних, сплатити можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги (п. 1.1. договору іпотеки).

Заставна вартість предмета іпотеки - земельних ділянок, є договірною і погоджується сторонами в розмірі 10 439 121 грн. (п. 1.4. договору іпотеки).

Відповідно до умов п. 1.5. договору іпотеки на строк дії даного договору предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця відповідно до цільового призначення.

Внаслідок не виконання позичальником своїх зобов"язань перед кредитором за кредитним договором, рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року у справі № 47/1 задоволено позов ПАТ "Златобанк" та стягнуто з ЗАТ "Волар" 2 681 349,55 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 792 856,33 грн. заборгованості по прострочених процентах, 1 211 669,22 грн. пені за прострочення платежів по кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 3% річних в сумі 104 226,15 грн., 5 000 грн. штрафу.

Також рішенням господарського суду Київської області від 10.05.2011 року у справі № 19/304-10 за позовом ПАТ "Златобанк" до ТОВ "СП Бориспіль", з метою задоволення майнових вимог позивача за кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220881700:04:001:0118, 3220881700:04:001:0156, 3220881700:04:001:0124, 3220881700:04:001:0125, розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Вороньківська сільська рада. Способом звернення стягнення на предмет іпотеки визначено проведення прилюдних торгів. Початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначено ціну в розмірі 10 439 121 грн.

У зв'язку з порушенням ЗАТ "Волар" умов кредитного договору №38/08/KL від 11.09.2008 року в частині сплати заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом, позивач звернувся до суду з позовом про визначення початкової ціни продажу нерухомого майна, на яке звернено стягнення, в сумі 1 406 356 грн. та про стягнення з відповідача шляхом звернення стягнення на заставлене майно 3 % річних у розмірі 29 138,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 308 163,90 грн. за період з 12.05.2011 р. по 26.03.2014 р.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, вказав на відсутність підстав у позивача повторно вимагати звернення стягнення на один і той же предмет іпотеки в частині сплати 3 % річних від простроченої суми за період виконання рішення суду, оскільки грошове зобов'язання за кредитним договором є виконаним після набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області у справі № 19/304-10 від 10.05.2011 року про задоволення позовних вимог ПАТ "Златобанк" стосовно аналогічного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що, незважаючи на обов"язковість виконання рішення господарського суду у справі № 19/304-10, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про надання кредитної лінії № 38/08/KL від 11.09.2008 року та не сплатив 3 % річних за період виконання вказаного вище рішення суду, що також підлягає стягненню з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція скасувала рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, зазначивши, при цьому, що рішенням господарського суду Київської області від 10.05.2011 року у справі № 19/304-10, яке набрало законної сили, повністю задоволено позовні вимоги ПАТ "Златобанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення майнових вимог банку за кредитним договором № 38/08/КL від 11.09.2008 року, тобто останнім використано свою можливість, як іпотекодержателя, щодо задоволення грошових вимог по основному зобов'язанню за кредитним договором №38/08/КL.

При цьому, як зазначалось вище, у рішенні місцевого господарського суду від 10.05.2011 року у справі № 19/304-10 визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 10 439 121 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог у даній справі шляхом звернення стягнення на один і той же предмет іпотеки в частині додаткового стягнення 3 % річних за період виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 19/304-10 від 10.05.2011 року, оскільки основне грошове зобов'язання виконується шляхом реалізації прав іпотекодержателя - зверненням стягнення на іпотечне майно, яким забезпечено повернення кредитних коштів згідно цього ж рішення.

В силу ст. 46 Закону України "Про іпотеку" та ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок органу державної виконавчої служби. Грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Водночас, повторне звернення стягнення на один і той же предмет іпотеки не передбачено чинним законодавством та може ускладнити виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 19/304-10 від 10.05.2011 р.

Крім того, даним рішенням місцевого суду здійснювалося звернення стягнення на предмет іпотеки в обсязі, що значно перевищує розмір заборгованості 3 % річних, тобто з метою погашення заборгованості відповідача по 3 % річних у розмірі 308 163, 90 грн. звернено стягнення на 4 земельні ділянки, за початковою вартістю продажу 1 596 967 грн.

Згідно ч. 6 ст. 3, чч. 1, 3 ст. 7, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічні приписи закріплені міститься в чч. 1, 3, 4 ст. 33 та ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відтак, зважаючи на виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 19/304-10 від 10.05.2011 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення повної суми заборгованості за кредитним договором, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за період виконання рішення суду у заявленому розмірі та повторного звернення стягнення на один і той же предмет іпотеки в частині сплати 3 % річних.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/4095/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.С. Самусенко