Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №904/8910/15 Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №904/8...
print
Друк
search Пошук
comment
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 904/8910/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представника позивача В. Квача (дов. від 01.01.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі № 904/8910/15 за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" до управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення 2 529 грн 03 коп.,

УСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення 2 404 грн 31 коп. інфляційних втрат і 124 грн 72 коп. річних з підстав несвоєчасного виконання рішення суду у частині відшкодування судового збору.

Відповідач позов не визнав і просив припинити провадження у справі, посилаючись на перерахування з Державного бюджету України на рахунок позивача 3 441 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року (суддя І. Мілєва) позов задоволено в частині стягнення 2 404 грн 31 коп. інфляційних втрат і 124 грн 44 коп. річних; у решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" просить постанову скасувати з підстав порушення апеляційним господарським судом статті 193 Господарського кодексу України, статей 510, 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що постановою 20 лютого 2014 року Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 203/8124/13-а задоволено позов державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради про відшкодування збитків, заподіяних пільговим перевезенням пасажирів у сумі 526 832 грн 96 коп., а також здійснено розподіл судових витрат у розмірі 3 441 грн.

Стягувач направив управлінню Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська виконавчий лист про стягнення 3 441 грн., який був повернутий без виконання, що зумовило звернення стягувача до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська зі скаргою на дії посадових осіб управління і ухвалою від 7 липня 2014 року, яка набрала законної сили, скаргу задоволено частково: визнано незаконними дії начальника управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська щодо повернення державному підприємству "Придніпровська залізниця" без виконання документів з виконання постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, ухваленої в адміністративній справі № 203/8124/13а, про стягнення компенсації судових витрат у сумі 3 441 грн; зобов'язано управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська прийняти до виконання виконавчий лист, виданий на підставі постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 203/8124/13а.

У травні 2015 року позивач направив відповідачеві вимогу про виконання рішення суду щодо стягнення судового збору в сумі 3 441 грн, а також про сплату компенсації у розмірі 1 690 грн 92 коп., з яких: 114 грн 83 коп. річних та 1 576 грн 09 коп. інфляційних втрат за період з 27 березня 2014 року по 6 травня 2015 року.

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року у справі № 203/8124/13-а стягнуто з управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2 576 грн 01 коп., з яких: 114 грн 83 коп. річних, 2 278 грн 48 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 грн 70 коп.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі № 203/8124/13-а скасовано постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року та провадження в адміністративній справі закрито з мотивів непідвідомчості справи адміністративним судам, оскільки спір про стягнення річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду не є публічно-правовим.

Рішення адміністративного суду щодо судових витрат у розмірі 3 441 грн відповідач виконав 10 червня 2015 року.

Несвоєчасне виконанням рішення суду спричинило спір про стягнення річних і інфляційних втрат за період з 27 березня 2014 року по 10 червня 2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився.

За правилами частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу визначаються наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними кредиторові.

Даний спір випливає з відносин стягнення грошових коштів державного бюджету (як виду судових витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи), обов'язок виконання якого відповідно до закону покладено на органи управління Державної казначейської служби України. Водночас рішення суду про стягнення судових витрат не породжує прав і обов'язків між стягувачем і виконавцем у розумінні зобов'язальних правовідносин. За змістом частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції і річних, нарахованих на суму судового збору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі № 904/8910/15 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст