Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №918/552/14
Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №918/552/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 918/552/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на рішення та постановуГосподарського суду Рівненської області від 17.06.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі№ 918/552/14 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" простягнення в сумі 2554800,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:

позивача: Кучерявий Д.В., дов. від 17.12.2013, №08.42-186/84-3255

відповідача: Андрощук В.П., директор

Пугайко В.В., дов. від 21.10.2014 б/н

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.05.2014) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором № 730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 730/008-ОК2С від 06.03.2008 у розмірі 2794602,84 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 у справі № 918/552/14 (суддя Андрійчук О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий Сініцина Л.М., судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 918/552/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" на касаційну скаргу, в яких відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особи не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 06.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" (позичальник) укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 730/008-ОК2С, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) на умовах визначених цим договором (п. 1.1 ст. 1 договору).

Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 договору визначено, що надання кредиту здійснюватиметься окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5 % процентів річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 1800000,00 грн.

Згідно із пп. 1.1.2 п. 1.1 договору повернення кредиту буде здійснюватися: 05.06.2008 - 10000,00 грн., 05.09.2008 - 10000,00 грн., 05.12.2008 - 10000,00 грн., 05.03.2009 - 195000,00 грн., 05.06.2009 - 195000,00 грн., 04.09.2009 - 195000,00 грн., 04.12.2009 - 195000,00 грн., 05.03.2010 - 195000,00 грн., 04.06.2010 - 195000,00 грн., 03.09.2010 - 200000,00 грн., 03.12.2010 - 200000,00 грн., 04.02.2011 - 200000,00 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом - не пізніше 04.02.2011 на умовах, визначених цим договором; при цьому, у разі, якщо день повернення кредиту припадає на неробочий день кредитора, то днем повернення кредиту вважається попередній робочий день кредитора.

Відповідно до пп. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 п. 3.3 ст. 3 кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати кредитору кредит (транші кредиту) відповідно до пунктів 1.2, 3.3.16 цього договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в пунктах 2.4, 2.5, 3.3.16 цього договору; сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк встановлений в пунктах 2.6, 3.3 цього договору.

Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено, що кредит (транш кредиту) вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п. 2.1 цього договору.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов договору кредитором надано позичальнику кредитні кошти в розмірі 1800000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 13-006 від 06.03.2008.

На підставі наявних у матеріалах справи виписок банку по особовому рахунку судами визначено, що позичальник свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів виконав частково, сплативши 30000,00 грн. (05.06.2008 - 10000 грн., 08.09.2008 - 10000 грн. та 24.12.2008 - 10000 грн.). Таким чином, заборгованість за кредитом складає 1770000,00 грн.

Згідно із п.п. 2.3, 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок, відкритий в Рівненській філії АКБ "Укрсоцбанк".

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що позичальник належним чином не виконав зобов'язання по сплаті процентів, внаслідок чого у період з 06.03.2008 по 22.02.2012 у нього утворилася заборгованість в розмірі 842059,34 грн.

Крім цього, відповідно до пункту 2.5 кредитного договору нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок позивача в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами. У випадку, якщо день сплати комісій за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати комісій вважається попередній робочий день кредитора.

Додатковими договорами № 1 від 21.10.2008 та № 2 від 30.10.2008 сторонами внесено зміни до Додатку 1 до кредитного договору, в якому визначено Тарифи на послуги по наданню кредитів, та погоджено сторонами розрахунок тарифів та строк сплати комісій, зокрема комісії сплачуються у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати до 5 числа місяця, наступного за місцем, в якому комісія нарахована.

Як зазначено судами попередніх інстанцій у зв'язку із несплатою позичальником комісій, заборгованість по комісії за кредитними операціями за період з 08.01.2010 по 20.02.2012 згідно із уточненим розрахунок позивача становить 168150,00 грн.

Врахувавши вищевикладене, виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 610, 612, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем наявності у третьої особи заборгованості за кредитом за період з 05.03.2009 по 04.02.2011 в сумі 1770000 грн., заборгованості за відсотками за період з 24.12.2008 по 21.02.2012 в сумі 842059,34 грн. та заборгованості по комісії за кредитними операціями за період з 08.01.2010 по 20.02.2012 у сумі 168150,00 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 06.03.2008 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 730/008-ОК2С/1 (далі - Іпотечний договір), за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання наступне нерухоме майно:

- прохідну, загальною площею 100,0 кв. м., заставною вартістю за погодженням сторін 67000,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 2233, бланк ВВК № 652011; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477852 від 18.08.2004 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17712984 від 12.02.2008;

- будівлю цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв. м., заставною вартістю за погодженням сторін 2749200,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.08.2004 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 2231, бланк ВВК № 652012; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477148 від 18.08.2004 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17712844 від 12.02.2008, що площа нерухомості збільшилася на 149,6 кв. м.

- трансформаторну підстанцію, загальною площею 11,5 кв.м., заставною вартістю за погодженням сторін 16500,00 грн., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.08.2004 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 2235, бланк ВВК № 652010; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 4477432 від 18.08.2004 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Рівненське обласне БТІ" № 17713012 від 12.02.2008.

Згідно із п. 1.2 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 2832700,00 грн.

Пунктом 4.1, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно звіту від 08.04.2014 про незалежну оцінку майна - прохідної та будівлі цегляного заводу, складеного суб'єктом оцінювальної діяльності ПП "Енергомакс" (сертифікат N 12021/11 від 09.06.2011 року) на замовлення позивача, оцінка останніх складає 2554800,00 грн. з ПДВ.

Відповідність вказаного звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна підтверджена рецензією на зазначений звіт.

Разом з тим, відповідно до звіту від 12.06.2013 про оцінку майнового комплексу цегельного заводу ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП ЕКФ "Приватна справа" (сертифікат № 11835/11 від 13.05.2011) на замовлення відповідача, ринкова вартість об'єкта оцінки становить 650000 грн. без ПДВ.

Зазначені обставини свідчать про наявність спору між сторонами щодо визначення вартості предмету іпотеки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2011 позивач направив рекомендованим листом відповідачу та третій особі вимоги про усунення порушення, в яких повідомив про існування заборгованості станом на 20.10.2011 у сумі 2522944,75 грн., в тому числі 1770000 грн. по кредиту і 752944,75 грн. по процентах, просив повернути кредит протягом 30 календарних днів після отримання вимоги та повідомив що у разі неповернення заборгованості буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, як зазначено судами, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.09.2010 порушено провадження у справі № 8/30 про банкрутство третьої особи - ТОВ "Інвестжитлобуд", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Франка О.П.

Оголошення про порушення справи № 8/30 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" опубліковано 28.12.2010 в газеті "Урядовий кур'єр" № 244 (4395).

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що заява ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання кредитором на суму 2942227,10 грн. у справі про банкрутство ТОВ "Інвестжитлобуд" була залишена без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

22.02.2012 постановою Господарського суду Рівненської області у справі № 8/30 третю особу - ТОВ "Інвестжитлобуд" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина вимог позивача до третьої особи в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (1370000,00 грн. кредиту, 526237,23 грн. відсотків та 49117,50 грн. комісії) є конкурсною, оскільки виникла до дня порушення провадження у справі про банкрутство третьої особи (до 13.09.2010), не була заявлена в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестжитлобуд", вважається погашеною, а зобов'язання в цій частині - припиненими з підстав, встановлених законом; з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, а тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за кредитом в сумі 8850,00 грн. та за процентами в сумі 5425,96 грн., що нараховані за період з жовтня 2012 по вересень 2013.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині заборгованості по кредиту в сумі 400000 грн., по відсотках в сумі 315822,11 грн. та по комісії за кредитними операціями в сумі 119032,50 грн. Разом з тим, встановивши, що позовна давність щодо останнього з платежів по кредиту спливла 05.02.2014, а позивач звернувся з позовом до суду 07.05.2014, тобто з пропуском позовної давності, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог, та виходячи з того, що позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки подано з порушенням правил підвідомчості, а заяву про визнання кредитором залишено без розгляду в порядку пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як визначено ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з нормами чинного законодавства майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі №25/5005/6641/2012 та від 02.09.2014 у справі № Б3/122-12).

Порушення справи про банкрутство боржника та пропущення кредитором строку заявлення вимог до нього у справі про банкрутство не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 10/1946).

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про припинення іпотеки внаслідок припинення основного зобов'язання у зв'язку із його погашенням у процедурі банкрутства третьої особи не відповідають вищенаведеним нормам матеріального права.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами, визначають обов'язок періодичної сплати процентів і комісій, початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Такими чином, позовна давність переривається пред'явленням позову, яке здійснено у повній відповідності з вимогами матеріального і процесуального законодавства.

Відповідно до правової позиції, що наведена у п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини другої статті 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Таким чином, позови, які пред'явлені з додержанням вимог процесуального законодавства, але правомірно залишені господарським судом без розгляду, зокрема з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК, або обґрунтовано і законно не розглянуті в інших випадках, не впливають на перебіг позовної давності.

Відхиляючи доводи позивача щодо переривання позовної давності, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки подано позивачем з порушенням правил підвідомчості, що підтверджено постановою Вищого господарського суду України у справі № 5011-2/13783-2012 від 22.04.2014, а заяву про визнання позивача кредитором у справі № 8/30 про банкрутство третьої особи залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про пропуск позивачем позовної давності, у зв'язку із чим відмовили у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок судів попередніх інстанцій передчасним, оскільки він здійснений без належного дослідження та надання правової оцінки обставинам вчинення позивачем дій, направлених на захист свого порушеного права.

За змістом вищенаведених правових норм, позовною давністю є строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення чи захисту своїх прав. Подання особою позову до суду є свідчення того, що заінтересована особа (позивач) реалізував волю на примусове здійснення свого права, яке з урахуванням засад цивільного законодавства, викладених у ст. 3 Цивільного кодексу України, підлягає судовому захисту.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Отже, якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право.

Таким чином, застосування наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові можливе за умови відсутності поважних причин її пропуску.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними.

Як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово звертався до суду із позовами у спорах, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Так, як зазначає скаржник та свідчать матеріали справи, у вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на публічних торгах. Ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 3/196, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2012, провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що спір підлягає вирішенню третейським судом.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, рішенням якого від 11.07.2012 у справі 310/12 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором і реалізації його на публічних торгах.

Проте, як зазначено судами попередніх інстанцій, постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 у справі № 5011-2/13783-2012 встановлено, що позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки до третейського суду подано з порушенням правил підвідомчості, що стало підставою для відмови у видачі виконавчого документа на виконання цього рішення. Як вбачається зі змісту даної постанови, суди дійшли висновку про те, що нормами спеціального Закону України "Про іпотеку", не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Наведене свідчить, що вперше ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом в межах позовної давності.

Між тим, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не врахували наведені обставини подання позивачем до суду позовів про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку із чим не надали належної правової оцінки причинам пропуску позивачем позовної давності та, з огляду на взаємовиключний характер вищезазначених судових рішень, не врахували наявності поважних причин її пропуску.

Згідно із статтею 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Як передбачено ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Натомість, встановивши, що між сторонами існує спір щодо встановлення реальної вартості предмета іпотеки, на яке звертається стягнення у межах даного позову, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили відповідачеві у призначенні судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 918/552/14 скасувати.

Справу № 918/552/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

В. Картере