ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 926/3858/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційних скаргТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд", м. Хмельницькийна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 рокуу справі господарського суду Чернівецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд", м. Хмельницькийдо1. Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", м. Чернівці; 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", м. Чернівціза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівЧернівецької міської ради, м. Чернівціпровизнання недійсним договору про постачання електричної енергіїза участю представників

позивача: Ткаченко Д.В.,

відповідача-1: Прокопець Б.М.,

відповідача-2: Шевченко М.М.,

третьої особи: Юзьків М.І.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" (далі за текстом - ТОВ "Гіпербуд") звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (далі за текстом - ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго") та обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект" (далі за текстом - ОК "ЖБК "Проспект") про визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 року № 0010/2, укладеного ОК "ЖБК "Проспект" та ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго".

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 13.01.2017 року позов задоволено: визнано недійсним Договір про постачання електричної енергії від 25.08.2016 року № 0010/2, укладений ОК "ЖБК "Проспект" та ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що згідно спірного Договору, який укладено між відповідачами, здійснюється постачання електроенергії через належну позивачу двох трансформаторну підстанцію № 473, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, а тому у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України Договір про постачання електричної енергії № 0010/2 від 25.08.2016 року є недійсним.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Чернівецьку міську раду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року рішення господарського суду Чернівецької області від 13.01.2017 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено існування підстав, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, які є необхідними для визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії № 0010/2 від 25.08.2016 року, укладеного ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" та ОК "ЖБК "Проспект".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Гіпербуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року, а рішення господарського суду Чернівецької області від 13.01.2017 року залишити в силі.

Приватним акціонерним товариством "ЕК "Чернівціобленерго" (далі за текстом - ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго") до Вищого господарського суду України подано клопотання про зміну найменування відповідача-1 з ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" на ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго", яке колегією суддів касаційної інстанції задоволено.

Також ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Чернівецької області від 13.01.2017 року, а представники відповідачів і третьої особи проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судовий акт апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.08.2016 року ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" (постачальник) та ОК "ЖБК "Проспект" (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 0010/2 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1073 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В додатку № 14 до Договору відображено однолінійну електричну схему, згідно якої електропостачання споживача електроенергії здійснюється через ТП 473.

В п. 2.1 Договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Порядок розрахунків по Договору передбачено додатком № 1 до нього.

Розділами 2 та 3 Договору обумовлено обов'язки і права сторін, а розділом 4 Договору - відповідальність сторін.

У відповідності до п. 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання, укладається на строк до 31.12.2016 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В переліку місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів об'єктом значиться будівництво торгового центру по пр. Незалежності, 131; місце встановлення обліку - РУ-0,4 ТП-473 власник засобів обліку - споживач (додаток 7.1 до Договору).

В постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року у справі № 926/244/16, яка набрала законної сили, судом встановлено, що трансформаторна підстанція № 473 належить на праві власності ТОВ "Гіпербуд" і в силу приписів процесуального закону такі обставини мають преюдиціальне значення.

Підставою звернення до суду з даним позовом слугувало те, що, на думку ТОВ "Гіпербуд", Договір про постачання електричної енергії № 0010/2 від 25.08.2016 року укладено між відповідачами з порушенням законодавства, зокрема, порушенням права власності на майно товариства, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати його недійсним, посилаючись на ст. ст. 203 215 328 334 Цивільного кодексу України та Правила користування електричною енергією.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вірно відзначено апеляційним господарським судом, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір про постачання електричної енергії № 0010/2 від 25.08.2016 року вчинений у письмовій формі, його сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов Договору.

На підставі укладеного відповідачами Договору постачання електроенергії на об'єкт будівництва по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці здійснюється через належну позивачу двохтрансформаторну підстанцію № 473.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року, (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно п. 1.10 ПКЕЕ електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів. Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Відтак, чинне законодавство не пов'язує дійсність Договору про постачання електричної енергії між енергопостачальною організацією та споживачем електроенергії із наявністю у третьої особи права власності на електроустановку, через яку здійснюється постачання електроенергії споживачу.

Правила користування електричною енергією не передбачають обв'язку сторін договору про постачання електричної енергії отримувати попередню згоду власника електроустановки на його укладення.

Відповідно до п. 1.10 ПКЕЕ для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Згідно з п. 1.5 ПКЕЕ у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Отже, ПКЕЕ встановлено, що у разі постачання електричної енергії через мережі, належні іншій особі, укладаються відповідні договори - договір щодо спільного використання електричних мереж та договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Процедура укладення кожного з вказаних договорів визначена розділом 5 ПКЕЕ.

В п. 5.15 ПКЕЕ передбачено, що відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Відтак, лише після звернення позивача до ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" із заявою про укладення договору про спільне використання електричних мереж для постачання електричної енергії відповідачу-2, у разі відмови відповідача-1 в укладенні такого договору матиме місце порушення прав позивача, які підлягатимуть судовому захисту.

З урахуванням встановлених судами обставин справи та вищенаведених правових приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не доведено існування підстав, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, які є необхідними для визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії № 0010/2 від 25.08.2016 року, укладеного ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" та ОК "ЖБК "Проспект".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Гіпербуд", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року у справі № 926/3858/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець