Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 904/8807/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі№ 904/8807/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення збору за зберігання та плати за користування вагонами у сумі 22289,16 грн.за участю представників сторінвід позивача:Шуба Я.С. (довіреність № 33 від 01.01.2014),від відповідача:Лосєв Д.В. (довіреність № 52-16/47 від 23.01.2014),

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" у листопаді 2013 року звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 21224,28 грн., що складають вартість плати за користування вагонами за відомостями плати форми ГУ-46 № 21059559, № 21059558, № 220595576, № 16059542, № 16059543, № 16059544, № 18059548 та 1064,88 грн. збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою, форми ФДУ-92 № 14059137, № 20059139.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами 06.11.2008 укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці". Згідно з договором, у травні 2013 року прийнято до перевезення власні вагони на адресу одержувача ВАТ "Південний ГЗК", але на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, дані вагони затримано через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу ВАТ "Південний ГЗК" на свою під'їзну колію. Складено акти про затримку вагонів, акти загальної форми, які підтверджують вину ВАТ "Південний ГЗК" у затримці вагонів на підходах до станції призначення, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2014 у справі № 904/8807/13 (у складі колегії суддів: Мельниченка І.Ф. - головуючого, Кесі Н.Б., Юзікова С.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що акти загальної форми ГУ-23 № 121 від 12.05.2013, № 71 від 17.05.2013 складено з порушенням вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, згідно з яким, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласником. Надані позивачем акти загальної форми підписано лише представниками залізниці, тому не можуть бути належним доказом.

Крім цього, посилання позивача на пункт 3 "Правил складання актів" є необґрунтованим, оскільки "Правила користування вагонами та контейнерами" є спеціальною правовою нормою, яка визначає порядок і умови користування вагонами та контейнерами, порядок визначення плати за їх користування. Доказів виклику представників вантажоотримувача для підписання актів загальної форми, в порядку визначеного Правилами користування вагонами та контейнерами позивачем не надано, а також доказів наявності актів про відмову у підписанні актів загальної форми, позивачем на час розгляду спору не надано, тому позивачем не доведено факту неможливості подачі вагонів на колії станції призначення за період їх затримки та підстави для затримки вагонів, і як наслідок не передбачено нарахування плати за їх користування та збору за зберігання вантажу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 904/8807/13 (у складі колегії суддів: Чус О.В. - головуючого, Дарміна М.О., Дмитренка Г.К.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2014 у справі № 904/8807/13 скасовано. Позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами на суму 21224,28 грн., збір за зберігання вантажу у сумі 1064,88 грн.; судового збору в сумі 2634 грн., в тому числі за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 904/8807/13, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 904/8807/13 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2014 у справі № 904/8807/13 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято та призначено до розгляду на 04.11.2014.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Щодо порядку та умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та збирання вагонів, згідно зі статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт ", статтею 71 Статуту визначаються договором.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між ДП"Придніпровська залізниця" та ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" регулюються договором № ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч від 06.11.2008 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці"

На підставі вказаної угоди, за накладними № № 40723744, 40730103, 40720856, 40723579, 40723793, 40723454, 40723686, 40723553, 40723769, 40723694, 40723629, 40723470, 40720765, 40720872, 407290864, 40723611, 40723751, 40723736, 40723538, 40723496, 40723561, 40723520, 40723801, 40723546, 40720898, 40723595, 40723512, 40723728, 40723678, 40723728 40723462, 40723785, 40723710, 40726480, 40725292, 40723488, 40735474, 40735466, 40736472, 40736498, 40735391, 40735367, 40735326, 40735367, 40735375, 40735383, 40735409, 40735243, 40735250, 40735276, 40735284, 40735359, 40729832, 40729865, 40735300, 40735342, 40723603, 40723702, 40723504, 40729782, 40729907, 40735318, 40735268, 40730087, 40730095, 40730087, 47540729, 47584206, 47584214, 47554513, 47555057, 47555032, 47555008, 47531694, 47537790, 47537766, 47537758, 47536172, 47536131, 47526214, 47540398, 47540422, 47540406, 47540661, 47540737, 47540752, 47592126, 47540703, 47540414, 47540430, 47513486, 47531629, 47531702, 47531785, 47537832, 47537774, 47537741, 47537816, 47537782, 47537824, 47536149, 47536164, 47536198, 47536222, 47540455, 47540448, 47513478, 47513494, 47528393, 47528427, 47531793, 47555040, 47564497, 47536156, 47536180, 47540745, 47540679, 47540687, 47440695, 47555065 залізницею прийнято вагони власності ТОВ "Трансдон", ТОВ "ЄвразтрансУкраїна" та ПАТ "Укренерготранс" для перевезення на адресу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" .

Відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, на шляху прямування вагони затримано на підставі наказів № 286 від 12.05.2013, № 310 від 17.05.2013 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів, згідно з відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 21059559, 21059558, 16059542, 22059576, 16059543, 16059544, 18059548 залізницею нараховано плату за користування вагонами на суму 21224,28 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками, форми ФДУ-92 №№ 14059137, 20059139, у сумі 1064,88 грн. У зазначених документах працівники відповідача зазначено про відмову від оплати, оскільки колії були вільними, мали можливість прийняти вагони.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами, суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Збір за зберігання вантажу розраховується, згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів: "Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)" та пунктом 2 Тарифного керівництва № 1 пунктом 2.1 "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (зодиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної".

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений пунктом 17 розділу 1 Тарифного керівництва N1. Таким чином, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості, і видати їх одержувачу, зазначеного у накладній, а одержувач має права та обов'язки по залізниці, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач щодо вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Крім цього, судом апеляційної інстанцій встановлено, що накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення видано через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Новоблочна у порядку, передбаченого пунктами 9, 10 розділу III Правил, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 39 від 12.05.2013, № 71 від 17.05.2013, акти загальної форми ГУ-23 № 121 від 12.05.2013, № 71 від 17.05.2013.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вручено в порядку і строки, визначені, абзацом 4 пункту 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами.

Позивач просить стягнути збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами за час їх затримки з вини вантажовласника. В обґрунтування вини відповідача у затримці вагонів позивач посилається на акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника, Положення про зайнятість колій на станції Кривий Ріг, пояснення поїзних диспетчерів. Після отримання відповідачем від станції Кривий Ріг повідомлення про прибуття на його адресу порожніх власних вагонів під навантаження або навантажених вагонів під вивантаження, черговий УЖДТ ПАТ "Південний ГЗК" зобов'язаний надати інформацію старшому прийомоздавальнику або маневровому диспетчеру станції Кривий Ріг про готовність забрати на під'їзну колію конкретні вагони. Після узгодження черговий цеху УЖДТ комбінату відкриває "зелений" вхідний сигнал світлофору, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитувані комбінатом вагони на приймально-здавальні колії власника під'їзної колії Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Залізниця самостійно не приймає рішення про приорітетність подавання вагонів на під'їзну колію ПАТ "Південний ГЗК".

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем порушено положення пункту 8 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ Південний ГЗК", а також не дотримано вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці", що унеможливило здійснити подачу вагонів зі станції Кривий Ріг на станцію Допоміжна, та викликало скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг. Факт скупчення вагонів, що надійшли на адресу ПАТ "Південний ГЗК" підтверджується, зокрема, наданим Положенням про зайнятість колій на станції Кривий Ріг за весь час затримки вагонів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданих позивачем актів загальної форми вбачається, що їх підписано представниками ДП "Придніпровська залізниця": особами, які брали участь у засвідчення обставин, що стали підставою для їх складання.

Крім цього, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, згідно з яким, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласником.

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що на станції призначення, відповідно до Правил складання актів, акт форми ГУ-23 може бути складено без участі представника вантажовласника, лише за участі не менше двох осіб для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до правильного висновку, що акти загальної форми ГУ-23 станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені не про затримку вагонів на передавальних коліях станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, про що йдеться у пункті 8 Правил користування вагонами і контейнерами, а на віднесення на відповідальність вантажовласника зайнятості колій призначення порожніми вагонами (тобто такими, які не призначені для їх вивантаження та перевантаження) з причин їх скупчення з вини вантажовласника.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем акти загальної форми (форма ГУ-23) відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені акти форми ГУ-23 складено для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу (на віднесення на відповідальність вантажовласника), а не про затримку вагонів на станції призначення, і могли бути складені за участі не менше двох осіб без участі представника вантажовласника.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що зазначені акти загальної форми ГУ-23 є належними доказами вини відповідача у затримці вагонів.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації - нормативним відомчим документом Укрзалізниці, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854. У пункті 16.3 Правил технічної експлуатації зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки. Додатком № 3 до технічно- розпорядчого акта є Інструкція про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Інструкцією "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" визначено порядок відправлення поїздів на станцію Допоміжна. Згідно з пунктами 1, 4 зазначеної Інструкції, ДСП станції Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзду по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", вмикається зелена лампочка "отримання згоди". Після чого ДСП станції Кривий Ріг натискає поїздну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на станцію Допоміжна. Пунктом 8 договору "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ Південний ГЗК" передбачено обов'язок диспетчера цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомити старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг про готовність вагонів до забирання.

Згідно зы статтею 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем надано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Південний ГЗК", які зареєстровані у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Південний ГЗК" надано суду довідку про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти вагони зі станції Кривий Ріг, але відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту прийняття ним заходів з реагування на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За даних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзну колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитувані вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором.

Зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Кривий Ріг, згідно з технологічним процесом роботи станції, планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Згідно з пунктом 13.2.1, пунктом 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відповідно до Роз'яснень ВГСУ від 12.06.2014 № 0701-11/96/715/14 визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Надані позивачем пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірного вантажу, у зв'язку із зайнятістю колій станції призначення, у тому числі і з вини вантажоотримувача, яким не забирались раніше подані на його адресу вагони.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів є безпідставними.

Крім цього, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці вагонів відповідачем не надано. Затримка вагонів на станції Кривий Ріг - Західний мала місце з вини вантажоодержувача, яким несвоєчасно забиралися вагони на свою під'їзну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 904/8807/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 904/8807/13 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 904/8807/13 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.