Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 5015/6868/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Бакуліної С.В., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної - особи підприємця ОСОБА_4, м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р.у справігосподарського суду Львівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Шольц - Утилізатор АГ", м. Львівдофізичної - особи підприємця ОСОБА_4, м. Львівпровизнання недійсним договору суборенди майна від 01.11.2010 р. за участю представників сторін:

позивача: Маньковський О.А. (представник за дов. від 06.02.2014р.),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Шольц - Утилізатор АГ" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору суборенди майна від 01.11.2010р., вказуючи, що такий ним не підписувався, а про його існування позивач дізнався під час розгляду господарським судом Львівської області справи №5015/5737/11 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" про стягнення 168000 грн. - заборгованості за оспорюваним договором.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2012р. по справі №5015/6868/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013р., позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2013р. по справі №5015/6868/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2012 р. скасовано, справу №5015/6868/11 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Після повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. з даної справи, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р., позов задоволено.

Вказані судові акти мотивовані тим, що оспорюваний договір не відображає вільного волевиявлення позивача та не спрямований на реальне настання, обумовлених ним, правових наслідків, з посиланням на положення ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, висновки експертизи та інші докази у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, як зазначається скаржником, судом апеляційної інстанції в порушення ч.2 ст. 34, ст.ст. 36, 43 ГПК України, не досліджено докази надані відповідачем, що підтверджують факт використання під'їзної колії та майна, яке є предметом оспорюваного договору та свідчать про фактичне виконання сторонами спірного договору.

У відзиві ТОВ "Шольц - Утилізатор АГ" просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.203 ЦК України серед інших вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 р. між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" (орендар) укладено договір суборенди майна, згідно умов якого, орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування (оренду) майно, а саме: два крани козлові типу КУК-12,5 та вагу автомобільну 30-ти тонну з приміщенням вагової (об'єкт оренди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1), а орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі, встановленому договором.

Від імені позивача зазначений договір суборенди укладено директором ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" - ОСОБА_6

Для з'ясування питання належності підпису, що міститься на оспорюваному договорі суборенди, директору ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" - ОСОБА_6, місцевим господарським судом при попередньому розгляді справи, призначались судові експертизи.

Так, відповідно до Висновку №296 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 23.03.2012 р., підписи від імені ОСОБА_6, розташовані після слів: "Від Орендаря" на 7 сторінках Договору суборенди майна від 01.11.2010 р. та в графі "Орендар" в Акті приймання-передачі в суборенду майна від 01.11.2010р., виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з намаганням наслідувати справжні підписи ОСОБА_6

Згідно Висновку №1732/1733 судово-технічних експертиз реквізитів документів та друкарських форм, складеного 11.09.2012р., вісім відтисків круглої печатки від імені ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" в договорі суборенди майна від 01.11.2010 р., акті приймання - передачі в суборенду майна від 01.11.2010 р. нанесені однією і тією ж рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою - круглою печаткою ТОВ "Шольц Утилізатор АГ", вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження, а не круглою печаткою ТзОВ "Шольц Утилізатор АГ", експериментальні зразки якої надані для порівняльного дослідження. Крім того, в договорі суборенди майна від 01.11.2010 р. та акті приймання - передачі в суборенду майна від 01.11.2010 р., штрихи підписів від імені директора ОСОБА_6 виконані поверх відтисків печатки ТзОВ "Шольц Утилізатор АГ".

Для з'ясування питання належності підпису, на оспорюваному договорі суборенди, директору ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" - ОСОБА_6 місцевий господарський суд за клопотанням позивача призначив повторну судово-почеркознавчу експертизу, за висновком №403 від 13.03.2014р. якої, підписи від імені ОСОБА_6, розташовані в графі "Від орендаря", "Орендар" перед записом "ОСОБА_6" на семи сторінках в договорі суборенди майна від 01.11.10 р., "Орендар" перед записом "ОСОБА_6" в акті приймання-передачі в суборенду майна від 01.11.10 р., виконанні не ОСОБА_6, а іншою особою, ознак дії збиваючих факторів на виконавця підписів від імені ОСОБА_6, розташованих в графі "Від орендаря", "Орендар" перед записом "ОСОБА_6" на семи сторінках в договорі суборенди майна від 01.11.10 р., "Орендар" перед записом "ОСОБА_6" в акті приймання - передачі в суборенду майна від 01.11.10 р., експертами не виявлено.

Таким чином, оскільки оспорюваний договір не містить підпису, що дійсно належить директору ТОВ "Шольц-Утилізатор АГ" ОСОБА_6, та зважаючи на положення ст.207 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком судів, що оспорюваний договір не може вважатись таким, що вчинений у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які можна було б розцінити як схвалення останнім оспорюваного правочину.

Звідси, оскільки в порушення приписів ч. 3 та 5 ст.203 ЦК України, оспорюваний договір не відображає вільного волевиявлення позивача та не спрямований на реальне настання, обумовлених ним, правових наслідків, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. у справі №5015/6868/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: С.В. Бакуліна

В.І. Шаргало