Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/4850/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представника позивача С. Власко (дов. від 17.03.2014) і прокурора відділу Генеральної прокуратури України Ю. Гудименко, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2014 року у справі № 910/4850/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" до Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення,

УСТАНОВИВ: У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 1 497 790 грн 14 коп. основного боргу, 58 685 грн 14 коп. пені та 13 542 грн 72 коп. річних з підстав неналежного виконання договору від 13 вересня 2013 року № КМДЗ-1.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 травня 2014 року (суддя С. Морозов), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2014 року, позов задоволено.

Заступник прокурора міста Києва просить постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статті статей 212 525 526 614 625 627 628 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 13 вересня 2013 року сторони уклали договір № КМДЗ-1, на умов якого позивач (виконавець) зобов'язався надати послуги з комплексної системи захисту інформації, а відповідач (замовник) оплатити їхню вартість.

Умовами договору сторони погодили, що передача та прийом послуг здійснюється за актом, складеним позивачем у двох примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою позивача та надані відповідачу не пізніше останнього дня надання послуг; послуги приймаються поетапно згідно етапів, зазначених у додатку № 2 до договору; акт підписується після підписання технічного акта прийому-передачі наданих послуг за відповідний етап, що надається відповідачу у день закінчення надання послуг відповідного етапу, та фіксує виконання послуг відповідно до умов цього договору та відсутність претензій до виконавця зі сторони відповідача щодо якості наданих послуг за відповідним етапом; технічний акт прийому-передачі наданих послуг підписується відповідачем протягом одного робочого дня з моменту його отримання; ціна договору складає вартість послуг та становить разом з податком на додану вартість 1 497 790 грн 14 коп.; оплата відповідачем вартості послуг позивачу здійснюється поетапно згідно етапів, наведених у додатку № 2 до договору, протягом 10 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі послуг за відповідний етап; розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі статті 49 Бюджетного кодексу України; у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом семи банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок; усі суми, що підлягають сплаті за цим договором, сплачуються в безготівковій формі; договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 31 грудня 2013 року (включно); якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь із зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (пункти 4.1, 5.1, 5.3.1 - 5.3.3, 5.4, 10.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили форму та зміст акта приймання-передачі наданих послуг. Додатком № 2 - специфікацію послуг щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій (послуги з побудови комплексної системи захисту інформації), а також матеріали, які будуть використовуватись для надання послуг та визначили результати надання послуг за кожним з етапів. Додатком № 3 сторони встановили цілі та задачі проекту, його результати.

Позивач надав послуги на загальну суму 1 497 790 грн 14 коп., проте відповідач їхню вартість не сплатив, що й спричинило спір.

За правилами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

За змістом статей 610 і 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних. Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми річних.

За обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 6.2.2 договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені.

Доводи відповідача про недостатність відповідних бюджетних асигнувань для належного виконання договору в частині здійснення розрахунків та їх проведення сторонами відповідно до підпунктів 5.3.2 і 5.3.3. пункту 5.3 договору, господарські суди не взяли до уваги з огляду на правило частини 1 статті 625, відповідно до якого боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 13 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2014 року у справі № 910/4850/14 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець