Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 5011-44/1491-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалувід 05.07.2013 господарського суду міста Києвата постановувід 20.10.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-44/1491-2012 господарського суду міста Києваза заявою ОСОБА_5, м. Київпро банкрутствоблагодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", м. Київарбітражний керуючий Бандура Іван Васильович, с. Демидів Київської обл.в судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_5 ОСОБА_4 арбітртажний керуючийМатвійчук Д.В., довір.; ОСОБА_8, ОСОБА_9, довір.; Бандура І.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2012 порушено провадження у справі №5011-44/1491-2012 про банкрутство благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2013 (суддя Омельченко О.В.) за заявою ініціюючого кредитора вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику без згоди господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розпоряджатися всім належним йому на праві власності нерухомим майном, у тому числі нежилим приміщенням площею 72,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне приміщення).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 (судді: ПАнтелієнко В.О. - головуючий, Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_4, посилаючись на те, що він є власником спірного приміщення, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику розпоряджатися спірним приміщенням.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), ст. 18 Закону про банкрутство, ст.ст. 4, 43, 107-109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про те, що на момент вжиття забезпечувальних заходів спірне приміщення вже не належало боржнику на праві власності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У силу ст. 12 Закону про банкрутство господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вчиняти і інші заходи для збереження майна боржника.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у даному випадку.

Перелік таких заходів визначений ст. 67 ГПК України, яка підлягає застосуванню з урахуванням вимог ст. 41 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства. Це, зокрема, накладення арешту на майно, що належить боржнику; заборона боржнику, іншим особам, вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони відчуження майна боржника є достатньо обґрунтоване припущення, що таке майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що призведе до порушення прав та інтересів кредиторів.

У даному випадку судом вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику без згоди господарського суду розпоряджатися належним йому нерухомим майном, оскільки саме за рахунок майна боржника відбувається задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, тому його відчуження боржником завдасть істотної шкоди кредиторам.

При цьому обраний судом захід не перешкоджає здійсненню боржником його поточної діяльності, а лише встановлює контроль господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, за діями боржника щодо розпорядження майном.

Більше того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент порушення справи про банкрутство спірне приміщення належало боржнику на праві власності, про що свідчать наявні у справі правовстановлюючі документи (договір купівлі-продажу від 28.11.2007, витяг про державну реєстрацію прав станом на 10.09.2012).

У той же час зазначене приміщення вже після порушення провадження у справі про банкрутство було відчужено боржником на користь третьої особи за договором купівлі-продажу від 15.05.2013. Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави для припущення про намагання боржника вивести ліквідні майнові активи з ліквідаційної маси, внаслідок чого кредитори боржника будуть позбавлені можливості задовольнити свої грошові вимоги за рахунок цього майна в межах процедури банкрутства останнього.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів та постанови суду апеляційної інстанції нормам чинного законодавства та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 67, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 у справі № 5011-44/1491-2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич