Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 2/67/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В,розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Лупарево Миколаївської областіна ухвалувід 05.02.2014 господарського суду Миколаївської областіта постановувід 18.03.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 2/67/10 господарського суду Миколаївської області про банкрутствомалого приватного науково-виробничого підприємства "Алтана", м. МиколаївліквідаторБалєв В.П., АДРЕСА_1представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У проваджені господарського суду Миколаївської області знаходиться справа № 2/67/10 про банкрутство малого приватного науково-виробничого підприємства "Алтана" (далі - МПНВП "Алтана", боржник), порушена в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 21.06.2010 визнано боржника банкрутом, відрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Балєва В.П., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

13.01.2014 ліквідатор боржника звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору від 16.03.2010 купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між боржником в особі директора Голубаря О.Ф. та гр. ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.02.2014 (суддя Міщенко В.І.) заяву ліквідатора задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.03.2010, укладений між боржником та гр. ОСОБА_4, на спеціальних підставах, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство як такого, що завдає збитків боржнику.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (судді: Лавриненко Л.В. - головуючий, Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, гр. ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 545, 632 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 189, ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними укладених до порушення провадження у справі про банкрутство угод боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику.

Зазначені у ст. 17 Закону про банкрутство підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), оскільки при визнанні угод недійсними зі згаданих підстав завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси з метою задоволення за рахунок його реалізації грошових вимог кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у даній справі про банкрутство порушено 08.06.2010 за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону про банкрутство).

16.03.2010, тобто напередодні порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, між боржником в особі директора Голубаря О.Ф. (продавець) та гр. ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останній придбав у власність нежитлові приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 307 кв.м. по АДРЕСА_2 вартістю 102 893 грн.

За умовами договору продаж майна здійснювався з відстрочкою платежу, а саме, до підписання договору покупець сплатив продавцю 6 000 грн., а решту суми - 96 893 грн. повинен був сплатити готівкою або перерахувати на поточний рахунок продавця. При цьому в договорі не встановлено конкретного терміну сплати покупцем вартості майна за договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відчуження майна за спірним договором відбулося за заниженою вартістю, яка була нижчою навіть за його інвентаризаційну вартість. При цьому спірний договір не був виконаний з боку покупця - гр. ОСОБА_4 в частині здійснення оплати вартості придбаного майна, що завдало збитків боржнику та кредиторам та, відповідно, є підставою для визнання договору недійсним згідно з ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство.

Більше того, в подальшому спірне майно було передано покупцем у якості внеску до статутного капіталу ТОВ Компанії "Алтана", державна реєстрація якого відбулася 12.01.2010, тобто за 6 місяців до порушення справи про банкрутство малого приватного науково-виробничого підприємства "Алтана". При цьому одним із засновників ТОВ Компанії "Алтана" є Голубар О.Ф., який підписав спірний договір у якості директора боржника - ПНВП "Алтана".

Зазначені обставини свідчать, що спірний договір був укладений з метою штучного виведення майна боржника з ліквідаційної маси з метою подальшого ініціювання справи про банкрутство за спрощеною процедурою відсутнього боржника та ухилення у такий спосіб від сплати боргів кредиторам ПНВП "Алтана".

Що стосується строку позовної давності, то у даному випадку процедура визнання недійсним договору не є позовним провадженням, а ініційована в межах справи про банкрутство на спеціальних підставах, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство. Тому стосовно таких правовідносин положення Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 2/67/10 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

С.В. Куровський