Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 5011-44/8297-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року господарського суду міста Києва від 17.03.2014 рокуу справі господарського суду № 5011-44/8297-2012 міста Києваза заявою ОСОБА_4до ТОВ " Юнайтед Білдерз"про визнання банкрутомліквідаторЛахненко Є.М.в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

ОСОБА_4:ОСОБА_6 (довіреність від 11.12.2013 року),ліквідатора ТОВ "Юнайтед Білдерз" Лахненка Є.М.:Медик В.О. (довіреність від 11.11.2014 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 року за заявою ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №5011-44/8297-2012 про банкрутство ТОВ "Юнайтед Білдерз" (далі - боржника) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 029 140 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 5 883 020, 67 грн. (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 37 - 41).

Постановою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 року боржника визнано банкрутом, введено відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано кредиторські вимоги ОСОБА_9 до боржника на загальну суму 6 160 118, 84 грн., з яких 2 291 175, 54 грн. у першу чергу та 3 868 943, 30 грн. у шосту чергу, усунено арбітражного керуючого Щербаня О.М. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Юнайтед Білдерз", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лахненка Є.М. (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 66 - 70, 259 - 268; том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 55 - 60).

17.01.2014 року до місцевого господарського суду надійшло клопотання представника ініціюючого кредитора про виключення з реєстру вимог кредиторів вимог ОСОБА_9; 31.01.2014 року до зазначеного клопотання подано доповнення (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 63 - 81).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Лахненка Є.М. на шість місяців - до 09.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року (суддя Чеберяк П.П.) у задоволенні клопотання ініціюючого кредитора - ОСОБА_4 про виключення з реєстру вимог кредиторів ТОВ "Юнайтед Білдерз" вимог ОСОБА_9 відмовлено (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 82 - 87).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2014 року та прийняти нове рішення про задоволення його клопотання про виключення з реєстру вимог кредиторів боржника вимог ОСОБА_9, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження обставин, що мають значення для справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Разіної Т.І.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у даній справі - без змін (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 278 - 282).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.08.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2014 року, задовольнити клопотання ОСОБА_4 про виключення з реєстру вимог кредиторів боржника вимог ОСОБА_9, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 258, 1046 Цивільного кодексу України, статей 14, 15 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності з 19.01.2013 року), статті 35 Закону України "Про іпотеку", статей 22, 43, 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги доводів ініціюючого кредитора про непідтвердження ОСОБА_9 дійсного розміру спірних грошових вимог належними доказами у справі та дійшли помилкового висновку про законність включення господарським судом кредиторських вимог ОСОБА_9 до реєстру, як забезпечених заставою, після проведення у справі попереднього судового засідання, в якому затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 26.08.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ініціюючого кредитора ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ліквідатора банкрута Лахненка Є.М. - Медик В.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 09.01.2013 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство, яка діяла до набрання чинності змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, зокрема, щодо порядку формування реєстру вимог кредиторів згідно статей 14, 15 Закону про банкрутство, за винятком положень, які регулюють процедуру продажу майна у справі про банкрутство, якщо реалізація майна здійснюється після 19.01.2013 року.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частинами 1, 3 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 статті 15 Закону визначено обов'язок суду у попередньому судовому засіданні розглянути та затвердити реєстр вимог кредиторів, в якому зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, відомості про кожного кредитора, черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.

Отже, законодавством про банкрутство не передбачено процесуальних можливостей перегляду в ході ліквідаційної процедури визнаних вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном. Такі вимоги можуть бути виключені з реєстру вимог кредиторів тільки за наслідком їх задоволення, погашення (прощення) у процедурах розпорядження майном або санації, які передували введенню ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою попереднього судового засідання від 03.12.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Юнайтед Білдерз" на загальну суму 5 883 020, 67 грн. (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 37-41). Зазначена ухвала місцевого господарського суду в апеляційному (та касаційному) порядку не переглядалася.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою про визнання боржника банкрутом від 09.01.2013 року відносно боржника введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Суди встановили обставини звернення 12.03.2013 року ОСОБА_9 до господарського суду зі заявою про визнання його кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 6 160 118, 84 грн., як забезпечених заставою майна боржника, в якій він просив визнати та включити до реєстру зазначені кредиторські вимоги у такій черговості їх задоволення: 1 268 506 грн. основного боргу у першу чергу, 1 022 669, 54 грн. відсотків за користування позикою у першу чергу, 3 868 943, 30 грн. пені у шосту чергу, а також усунути арбітражного керуючого Щербаня О.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначити у справі нового ліквідатора боржника (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 1 - 22).

Судами встановлено, що спірні кредиторські вимоги виникли на підставі укладеного між ОСОБА_9, як іпотекодержателем, та ТОВ "Юнайтед Білдерз", як іпотекодавцем, договору іпотеки від 08.04.2010 року, за умовами якого іпотекодавець поручився належним йому нерухомим майном за виконання громадянином Греції ОСОБА_10 зобов'язань з повернення грошових коштів на суму 1 268 506 грн., наданих йому в борг ОСОБА_9 за договором позики від 08.04.2010 року (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 6 - 13).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано кредиторські вимоги ОСОБА_9 до боржника на загальну суму 6 160 118, 84 грн., з яких 2 291 175, 54 грн. - перша черга та 3 868 943, 30 грн. - шоста черга, усунено арбітражного керуючого Щербаня О.М. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Юнайтед Білдерз", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лахненка Є.М. (том 1 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 66 - 70, 259 - 268; том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 55 - 60).

Судами встановлено обставини звернення 17.01.2014 року ініціюючого кредитора до господарського суду з клопотанням про виключення з реєстру вимог кредиторів боржника вимог ОСОБА_9 (з урахуванням доповнень від 31.01.2014 року), в обґрунтування якого заявник зазначив, що спірні грошові вимоги було заявлено з пропуском присічного строку на подання конкурсними кредиторами заяв з вимогами до боржника, передбаченого частиною 1 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, кредитором ОСОБА_9 порушено положення чинного законодавства щодо реалізації прав іпотекодержателя, а до заяви зі спірними грошовими вимогами не додано розрахунку кредиторської заборгованості боржника. Також, заявник стверджує, що визнаючи та включаючи до реєстру спірні кредиторські вимоги, як забезпечені заставою, на стадії ліквідаційної процедури банкрута, суди не врахували, що внесення змін до реєстру вимог кредиторів, затвердженого в ході процедури розпорядження майном, здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали попереднього засідання господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами чи у разі правонаступництва (том 2 матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012, а.с. 63 - 77, 78 - 81).

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання оскаржуваною ухвалою від 17.03.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що спірні кредиторські вимоги ОСОБА_9 на предмет їх правомірності та обґрунтованості оцінювалися місцевим господарським судом у судовому засіданні від 23.05.2013 року, за результатами якого прийнято рішення про їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у даній справі як вимог, забезпечених заставою майна боржника. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що зазначена ухвала від 23.05.2013 року залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, тому є чинною та набрала законної сили.

Також, місцевий господарський суд спростував, як необґрунтовані, доводи ініціюючого кредитора про погашення спірних вимог ОСОБА_9 у зв'язку з їх пред'явленням до боржника з пропуском присічного строку на звернення з конкурсними вимогами у справу про банкрутство з посиланням на положення частин 1, 2 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року. Суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду спірних вимог ОСОБА_9 по суті, суди встановили, що зазначені кредиторські вимоги забезпечені заставою майна боржника, тому підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів незалежно того, чи звертався заставний кредитор зі заявою з грошовими вимогами до боржника, і до таких вимог, як привілейованих, не застосовуються наслідки пропуску 30-денного строку на подання заяв з кредиторськими вимогами, які виникли до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 17.03.2014 року.

З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні клопотання ініціюючого кредитора щодо виключення з реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог ОСОБА_9

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про непідтвердження належними доказами у справі спірних грошових вимог заставного кредитора колегія суддів касаційного суду відхиляє, оскільки обґрунтованість та підставність визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника спірних грошових вимог ОСОБА_9 було встановлено місцевим господарським судом за результатами їх розгляду по суті, про що винесено ухвалу від 23.05.2013 року, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до положень статті 115 ГПК України.

Доводи ініціюючого кредитора про неможливість визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя після затвердження у справі про банкрутство реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою попереднього судового засідання колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими та зазначає, що положення частини 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, про обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, та включити окремо вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника незалежно від подання такими кредиторами заяви, діють як у процедурі розпорядження майном, так і в ліквідаційній процедурі, де ліквідатор доповнює реєстр вимог кредиторів поточними та привілейованими (забезпечені заставою, вимоги по заробітній платі та прирівняних до неї платежах) вимогами кредиторів.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 26.08.2014 року та ухвала суду першої інстанції від 17.03.2014 року у даній справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-44/8297-2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук