Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № Б3/080-12/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Трансфорт Експедиція"на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року господарського суду Київської області від 14.04.2014 року у справі господарського суду № Б3/080-12/13 Київської областіза заявою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"до ТОВ "Трансфорт Експедиція"про визнання банкрутомрозпорядник майнаПерепелиця В.В.в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Трансфорт Експедиція" :Галя Є.С. (довіреність від 15.04.2014 року), ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль":Рудяк О.І. (довіреність №20-12/13-20 від 20.12.2013 року), ПАТ "Райффайзен Банк Аваль":Омельченко Д.О. (довіреність №526/12 від 23.10.2012 року).

В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №Б3/080-12 про банкрутство ТОВ "Трансфорт Експедиція" (далі - боржника), порушена за заявою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ініціюючого кредитора) ухвалою суду від 19.07.2012 року за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2012 року, залишеною без змін апеляційним судом, за результатами підготовчого засідання визнано грошові вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до боржника в розмірі 919 132, 73 грн. - основний борг та 5 365 грн. - судовий збір, зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В., якого зобов'язано належним чином виконувати повноваження згідно статті 13 Закону про банкрутство та подати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів до 20.11.2012 року (том 2, а.с. 61-67, 122-129).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Трансфорт Експедиція" опубліковано в газеті "Голос України" №205 (5455) від 31.10.2012 року (том 2, а.с. 180).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 23.04.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 6 546 255, 76 грн., визнано кредиторами з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 3 509 061, 42 грн., а саме: 3 483 448, 27 грн. (перша черга, вимоги, забезпечені заставою), 1 113 грн. (перша черга, судовий збір) та 24 500, 15 грн. (четверта черга), ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на загальну суму 2 994 007, 25 грн., а саме: 6 965 грн. (перша черга), 2 987 042, 25 грн. (четверта черга), ПрАТ "Страхова компанія "Соверен" на загальну суму 31 187, 09 грн., а саме: 1 113 грн. (перша черга), 30 074, 09 грн. (четверта черга), Київський обласний центр зайнятості на суму 12 000 грн. (шоста черга) (том 6, а.с. 58-68).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 23.04.2013 року в частині визнання кредиторами боржника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" залишено без змін (том 6, а.с. 165 - 175).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року скасовано, ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2013 року в частині розгляду додаткових грошових вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" скасовано, справу №Б3/080-12 направлено на новий розгляд додаткових грошових вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Трансфорт Експедиція" до суду першої інстанції в іншому складі суду (том 6, а.с. 232 - 242).

Колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій за результатами розгляду спірних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" дійшли помилкового висновку про те, що грошові кошти боржника на суму 677 612, 40 грн. були незаконно перераховані ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості боржника, оскільки одержанні внаслідок реалізації заставного майна боржника державною виконавчою службою з порушенням вимог пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що набрала чинності після проведення публічних торгів з реалізації спірного майна в ході виконавчого провадження. При цьому, судам належало перевірити обставини визнання недійсним оспорюваного правочину з реалізації майна з публічних торгів за результатами розгляду спору в позовному провадженні та обставини володіння боржником на момент розгляду спірних грошових вимог предметом застави - автомобілем MAN 18/480, 2007 року випуску, державний номер №АІ1179ВН згідно Договору застави транспортного засобу від 30.11.2007 року, обставини можливого відшкодування вартості втраченого предмету застави (якщо такі обставини матимуть місце) третіми особами (страховою компанією), що матиме наслідком зменшення розміру грошових вимог кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника. Також, вирішуючи питання визначення черговості задоволення грошових вимог, як таких, що забезпечені заставою майна боржника, суди не прийняли до уваги обставин фактичної реалізації заставного майна боржника (майнового комплексу) у процедурі розпорядження майном, що виключає можливість визнання грошових вимог такими, які забезпечені заставою майна боржника.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила про те, що визнаючи спірні грошові вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на суму 2 994 007, 25 грн. та включаючи їх до реєстру вимог кредиторів боржника, суди не дослідили в повній мірі заяви боржника з додатковими грошовими вимогами, не диференціювали грошові вимоги, визнані за наслідком підготовчого судового засідання, які не потребували повторного їх розгляду, як спірних, від решти конкурсних грошових вимог ініціюючого кредитора, не дослідили повноти поданих доказів в обґрунтування додаткових грошових вимог, зокрема, розрахунків заборгованості інфляційних та річних, виходячи з постановлених судами рішень про стягнення грошових сум з боржника в національній валюті України на користь кредитора, не дослідили правильності самостійного зарахування кредитором ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" вартості реалізованих предметів лізингу (транспортних засобів) в ході здійснення виконавчих проваджень по стягненню грошових коштів згідно наказів суду у справах №17/239-10, №17/240-10, №17/242-10, №17/246-10, зокрема, вимог статей 43-45 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент затвердження реєстру вимог кредиторів), зокрема, щодо можливості самостійного зарахування кредитором вартості переданих йому боржником транспортних засобів, в рахунок погашення неустойки за наявності перебування на виконанні в органах державної виконавчої служби судових рішень про стягнення з боржника основної суми боргу по договорах лізингу. Також суди не звернули уваги на неповноту подання ініціюючим кредитором документів в обґрунтування заявлених ним додаткових вимог, зокрема, доказів реалізації предметів лізингу та доказів проведеного кредитором одностороннього зарахування коштів від реалізації майна, що має істотне значення, як для встановлення розміру додаткових грошових вимог, так для встановлення обставин можливого погашення вимог ініціюючого кредитора в ході процедури розпорядження майном.

За результатами нового розгляду спірних додаткових грошових вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2014 року (суддя Наріжний С.Ю.) визнано додаткові грошові вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до боржника на суму 2 069 509, 52 грн., з яких: 2 018 205, 41 грн. - основна заборгованість (четверта черга), 49 704, 11 грн. - штрафні санкції (шоста черга), 1 600 грн. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (перша черга) задоволення вимог кредиторів; враховано визнання безспірних грошових вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" ухвалою підготовчого судового засідання від 26.09.2012 року на суму 919 132,73 грн. основного боргу та 5 365 грн. судового збору та внесено зміни до реєстру вимог кредиторів боржника шляхом включення до реєстру вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на загальну суму 2 994 007, 25 грн., з яких: 2 937 338, 14 грн. - основна заборгованість (четверта черга), 49 704, 11 грн. - штрафні санкції (шоста черга), 6 965 грн. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (перша черга). Також судом першої інстанції визнано грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до боржника на суму 2 831 449, 02 грн., з яких: 918 322 грн. - основна заборгованість, як забезпечені заставою транспортного засобу вимоги першої черги, 1 113 грн. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (перша черга), 1 912 014, 02 грн. - основна заборгованість, не забезпечені вимоги (четверта черга) та внесено зміни до реєстру вимог кредиторів боржника шляхом включення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 2 831 449, 02 грн., з яких: 918 322 грн. - основна заборгованість, забезпечені вимоги (перша черга), 1 113 грн. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (перша черга), 1 912 014, 02 грн. - основна заборгованість, не забезпечені вимоги (четверта черга); зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Перепелицю В.В. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів та надати господарському суду уточнений реєстр вимог кредиторів ТОВ "Трансфорт Експедиція" (том 8, а.с. 22 - 31).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.04.2014 року в частині розгляду спірних вимог обох кредиторів та прийняти рішення про внесення відповідних змін до реєстру вимог кредиторів боржника, мотивуючи неповнотою дослідження судом обставин справи.

Зокрема, при розгляді спірних грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", на думку скаржника, не було в повній мірі враховано рішення господарського суду Київської області від 26.05.2011 року у справі №7/041-11 про часткове задоволення позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до боржника, за участі поручителя ОСОБА_10, як третьої особи, шляхом стягнення 2 269 109,70 грн. заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/83/02/3729 та укладеними на її виконання кредитними договорами, на суму 670 613, 27 грн. заборгованості по процентах, 102 966, 42 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 28 445, 19 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом та судових витрат у справі за станом на 26.05.2011 року та відмову в решті позовних вимог, не дано оцінки помилковому розрахунку розміру конкурсних грошових вимог та включенню до нього відсотки по спірних кредитних зобов'язаннях за період з 26.05.2011 року по 19.07.2012 року, оскільки, на думку скаржника, зобов'язання між сторонами припинилося за сукупністю настання двох обставин: настання строку погашення кредиту за умовами договору 01.11.2010 року та прийняття рішення суду про стягнення заборгованості станом на 26.05.2011 року у справі №7/041-11 на конкретну суму основного боргу та процентів, які уже не можуть збільшуватися.

Не погоджуючись з результатом розгляду спірних грошових вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на суму 2 994 007, 25 грн., боржник зазначав про те, що кредитор в односторонньому порядку розірвав договори лізингу, всі об'єкти лізингу йому було повернуто, він їх реалізував на виконання судових рішень про стягнення лізингових платежів, однак всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не зарахував отримані грошові кошти на виконання зобов'язань про стягнення коштів за прийнятими судовими рішеннями, які задовольняються переважно, а без погодження та відома боржника зарахував їх на погашення фінансових санкцій, нарахованих самостійно кредитором уже після прийняття судових рішень про стягнення лізингових платежів, тим самим надавши незаконну перевагу задоволенню грошових вимог за фінансовими санкціями, проігнорувавши виконання судових рішень. Також боржник стверджував, що судом не виконано у цій частині вказівок суду касаційної інстанції згідно Постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року про дослідження обґрунтованості такого одностороннього зарахування зустрічних грошових вимог (рішень суду про стягнення лізингових платежів, документів виконавчого провадження, розрахунків спірних грошових вимог, доказів кредитора про повідомлення боржника про таке зарахування),

Також з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 14.04.2014 року в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині визнання грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Трансфорт Експедиція" на суму 2 831 449, 02 грн. та внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів боржника, визнати грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Трансфорт Експедиція" на суму 3 509 061, 42 грн., обґрунтовуючи невірною оцінкою судом першої інстанції, доказів, наданих банком на підтвердження спірних грошових вимог до боржника та помилковістю висновків про правомірність перерахування боржником грошових коштів на суму 677 612, 40 грн., отриманих від реалізації предмета іпотеки, на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Доманської М.Л., Шипка В.В.) апеляційні скарги ТОВ "Трансфорт Експедиція" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2014 року у даній справі - без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.04.2014 року в частині внесення змін та затвердження реєстру вимог кредиторів боржника щодо грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та прийняти рішення про внесення відповідних змін до реєстру вимог кредиторів боржника (не зазначаючи яких конкретно змін) та мотивуючи при цьому невиконанням вказівок Вищого господарського суду України згідно Постанови від 01.10.2013 року, якою справа направлялася на новий розгляд спірних грошових вимог обох кредиторів, порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а, зокрема, статей 601, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, статей 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2014 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.08.2014 року о 12 год. 20 хв., який ухвалою суду касаційної інстанції від 19.08.2014 року відкладено на 26.08.2014 року о 12 год. 40 хв.

У зв'язку з неявкою у судове засідання від 26.08.2014 року представника скаржника ТОВ "Трансфорт Експедиція" та поданням представником ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" Рудяком О.І. клопотання про продовження строку розгляду даної справи, колегія суддів Вищого господарського суду України ухвалою від 26.08.2014 року продовжила строк розгляду зазначеної касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відклала її розгляд на 02.09.2014 року о 12 год. 30 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.06.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.04.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ТОВ "Трансфорт Експедиція", ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Заставні кредитори - це кредитори, чиї вимоги повністю забезпечені заставою, що виникла згідно з договором або Законом України "Про заставу".

Частинами 1, 3, 6 статті 14 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи визнаються частково окремо розпорядником майна та окремо боржником. Обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом, оскільки відповідно до статті 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. При цьому, грошові вимоги, заявлені у справі про банкрутство до боржника, підтверджуються первинними документами, що визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчими документами або рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент проведення публічних торгів з реалізації заставного майна боржника від 05.11.2012 року), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Згідно з частиною 1 статті 33, частиною 2 статті 34 та частиною 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду від 19.07.2012 року порушено провадження у справі №Б3/080-12 про банкрутство ТОВ "Трансфорт Експедиція" за заявою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013 року; публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Трансфорт Експедиція" здійснено у газеті "Голос України" №205 (5455) від 31.10.2012 року (том 1, а.с. 1 - 2, том 2, а.с. 180).

29.11.2012 року, з дотриманням 30-денного строку на подання конкурсних грошових вимог, за наслідком здійсненої публікації 31.10.2012 року в газеті "Голос України" про порушення справи про банкрутство боржника, до господарського суду звернулося ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" зі заявою з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 049 679, 94 грн., які забезпечені заставою майна боржника, в тому числі 4 024 066, 79 грн. заборгованості за кредитним договором, 24 500, 15 грн. заборгованості, що ґрунтується на рішенні суду, та 1 113 грн. витрат на сплату судового збору та плати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство (том 3, а.с. 3 - 72).

Судами встановлено, що 09.04.2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" зменшило заявлені грошові вимоги та просило визнати його кредитором боржника на суму 3 509 061, 42 грн., в тому числі 3 483 448, 27 грн. заборгованості за кредитним договором, 24 500, 15 грн. заборгованості, що ґрунтується на рішенні суду, та 1 113 грн. витрат на сплату судового збору та плати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство та включити їх до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника (том 4, а.с. 114 - 115).

Розглянувши спірні грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" після скасування їх розгляду Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про їх часткове визнання на загальну суму 2 831 449, 02 грн., з яких 918 322 грн. - основна заборгованість, як забезпечені заставою транспортного засобу вимоги першої черги, 1 113 грн. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (перша черга), 1 912 014, 02 грн. - основна заборгованість, не забезпечені вимоги (четверта черга) та внесено відвідні зміни до реєстру вимог кредиторів боржника.

Суди відхилили, як необґрунтовані, доводи боржника про припинення грошових зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом за наслідком прийняття рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке визначило загальну суму заборгованості на момент закінчення строку дії кредитного договору, зазначивши про те, що зобов'язання припиняється належним виконанням умов договору, а не закінченням строків надання кредиту.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю застосування судами першої та апеляційної інстанції норм цивільного законодавства в даному випадку, а доводи скаржника в цій частині вважає необґрунтованими та спростованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про вірне застосування статей 526, 599 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.11.2012 року до господарського суду шляхом надіслання поштового відправлення подано заяву ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" з додатковими кредиторськими вимогами до боржника, на суму 4 237 472, 86 грн., з яких 6 965 грн. - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, 4 008 462, 27 грн. - основне зобов'язання, інфляційні втрати, 3% річних, 222 045, 59 грн. - пеня (том 3, а.с. 73 - 309).

Судами встановлено обставини подання 19.02.2013 року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" через канцелярію суду заяви про зменшення розміру грошових вимог до суми в розмірі 2 987 042, 25 грн. (том 4, а.с. 92 - 94) та надання 09.04.2013 року додаткових пояснень до заявлених вимог та підстав їх зменшення, в яких просило визнати його кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 2 994 007, 25 грн. (том 5, а.с. 1 - 291).

Розглядаючи повторно додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", з урахуванням їх зменшення, на суму 2 994 007, 25 грн. суд першої інстанції встановив таке.

У відповідь на заявлені грошові вимоги спірного кредитора, керівником боржника ОСОБА_10 було надано відзив від 04.02.2013 року (том 4, а.с. 36-45), згідно якого боржником визнається загальна сума заборгованості перед ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" в розмірі 2 861 436,43 грн. основного боргу та 43 144, 89 грн. штрафних санкцій, що разом складає 2 904 581, 32грн., без судових витрат кредитора у банкрутстві.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у складі цієї суми є грошові вимоги в розмірі 919 132,73 грн. основного боргу та 5 365 грн. судових витрат, визнаних безспірними згідно ухвали підготовчого судового засідання від 26.09.2012 року, яка переглядалась в апеляційному порядку та залишена без змін апеляційним судом (том 2, а.с. 61-67, 122-129). На виконання вказівок касаційного суду при новому розгляді справи суд першої інстанції встановив, що при розгляді справи у підготовчому засіданні було враховано вартість реалізованого автотранспорту на суму 340 000 грн., який перебував у боржника за спірними договорами лізингу та повернений боржником на вимогу кредитора, внаслідок чого сума безспірних вимог кредитора була зменшена в підготовчому судовому засіданні на суму вартості реалізованого автотранспорту.

Судом першої інстанції вірно застосовано положення статті 625 ЦК України про можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості за судовими рішеннями про стягнення основного боргу за договорами лізингу та за період після прийняття рішення судів, оскільки в такому випадку інфляційні втрати нараховуються на грошове зобов'язання визначене судом в національній валюті України на момент постановлення судового рішення, та не випливають з договірних зобов'язань сторін, якими місячні розміри лізингових платежів прив'язувалися до курсу долара на момент здійснення платежу.

З огляду на встановлені фактичні обставини наявності заборгованості по договорах лізингу, перевіривши арифметичні розрахунки кредитора, боржника та розпорядника майном, з яких вбачається самостійне виключення кредитором 119 675, 25 грн. страхового відшкодування, виплаченого йому ВАТ "Національна компанія "Оранта", суд першої інстанції дійшов висновку про визнання додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 2 018 205, 41 грн. основного боргу (четверта черга) та 49 704, 11 грн. штрафних санкцій (шоста черга), що разом складає 2 069 509, 52 грн., а при включенні до реєстру вимог кредиторів та з урахуванням вимог, визнаних за наслідком підготовчого засідання становитиме: 6 965 грн. судових витрат, як вимог першої черги; 2 937 338, 14 грн. основного боргу, як вимог четвертої черги та 49 704, 11 грн. штрафних санкцій, як вимог шостої черги.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі погодився з таким результатом розгляду спірних додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора та зазначив про повне виконання судом першої інстанції вказівок касаційного суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими доводи скаржника про невиконання вказівок суду касаційної інстанції без конкретного зазначення в чому полягає таке невиконання, оскільки переглядаючи спірні грошові вимоги суди першої та апеляційної інстанцій чітко зазначили які саме дії ними вчиняються на виконання вказівок касаційного суду при новому розгляді справи.

Також необґрунтованими є доводи скаржника про припинення зобов'язань за кредитним договором внаслідок настання строку повернення кредиту та одночасного стягнення суми боргу за судовим рішенням, оскільки відповідно до статей 526, 599 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та припиняються вони виконанням, проведенням належним чином.

Доводи скаржника про невірне зарахування вартості повернутих та реалізованих кредитором ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" транспортних засобів в рахунок інфляційних втрат та штрафних санкцій спростовано судами шляхом встановлення обставин зменшення суми безспірних вимог ініціюючого кредитора в підготовчому засіданні господарського суду на загальну вартість реалізованого автотранспорту в розмірі 340 000 грн., що було встановлено ухвалою підготовчого судового засідання від 26.09.2012 року. Відтак, скаржником не наведено норм права, порушених судами, та не спростовано встановлених судами висновків про те, що саме основна сума безспірного боргу була зменшена судом у підготовчому засіданні на вартість реалізованих транспортних засобів. Отже, доводи скаржника у зазначеній частині є намаганням переконати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду та є необґрунтованими згідно статті 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Трансфорт Експедиція" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2014 року у справі №Б3/080-12/13 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук