Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 910/24553/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Прокопанич Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Рейтинг"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. (суддя Шкурдова Л.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)у справі№ 910/24553/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія "Профіт Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Рейтинг"пророзірвання договоруза участю представників: від позивача Іваненко В.Л., довіреність б/н від 16.12.2013 р.від відповідача Надкирнична І.В., довіреність б/н від 01.09.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія "Профіт Груп" (далі - ТОВ Девелоперська компанія "Профіт Груп"), звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Рейтинг" (далі - ТОВ "Кредит-Рейтинг") про розірвання договору №2202-08/02 від 22.02.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі №910/24553/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., позовні вимоги ТОВ Девелоперська компанія "Профіт Груп" задоволено повністю, розірвано договір №2202-08/02 від 22.02.2008 р. про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту, укладений між позивачем та відповідачем, стягнуто з останнього 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ "Кредит-Рейтинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі №910/24553/14 та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.ст. 652, 907 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ТОВ "Кредит-Рейтинг" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 02.09.2014 р.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 21.08.2014 р. ТОВ Девелоперська компанія "Профіт Груп" подано відзив на касаційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №02-05/382 від 01.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Воліка І.М. у відпустці, для розгляду справи №910/24553/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Прокопанич Г.К.

В судове засідання 02.09.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі №910/24553/14 та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін оскаржувані судові акти.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, 22.02.2008 р. між ТОВ Девелоперська компанія "Профіт Груп" (замовник) та ТОВ "Кредит-рейтинг" (виконавець) укладено договір про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту №2202-08/2, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався за рахунок замовника надати послуги по визначенню та оновленню кредитного рейтингу боргового інструменту замовника, зазначеного у п. 2.1.1 договору (випуск облігацій), за Національною шкалою кредитних рейтингів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

З огляду на приписи ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, з врахуванням змін та доповнень внесених сторонами шляхом підписання додаткових угод від 22.02.2008 р., 29.12.2010 р., 30.06.2011 р., вищевказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Порядок оплати наданих послуг встановлений в п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору №2202-08/2 від 22.08.2008 р.

Так, за надання послуги визначення кредитного рейтингу боргового інструменту замовник на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору перераховує на розрахунковий рахунок виконавця винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та 20 000 грн. 00 коп. ПДВ.

За виконання послуги по оновленню кредитного рейтингу боргового інструменту замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця винагороду в розмірі 12 500 грн. 00 коп. та 2 500 грн. 00 коп. ПДВ за кожне оновлення кредитного рейтингу.

Визначений розмір винагороди за виконання послуги по оновленню кредитного рейтингу боргового інструменту змінено додатковою угодою №1 від 29.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. становить 8 000 грн. 00 коп. за кожне оновлення кредитного рейтингу.

Договір про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту №2202-08/2 від 22.02.2008 р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент укладання договору та діє до кінця місяця погашення боргового інструменту замовника, а у частині розрахунків за договором - до їх повного виконання сторонами. Відповідно до умов погашення облігацій позивача, дата закінчення погашення облігацій - 06.06.2016. Вказане встановлено в п.п. 9.1, 9.2 договору.

Отже, на момент звернення ТОВ Девелоперська компанія "Профіт Груп" з позовною заявою до господарського суду міста Києва даний договір був діючим.

Таким чином, предметом судового розгляду у справі №910/24553/13 є позовна вимога позивача до відповідача про розірвання договору про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту з підстав істотної зміни обставин, якими керувався позивач при укладенні договору №2202-08/2 від 22.02.2008 р., а саме:

- прийняття Державною комісію з цінних паперів та фондового ринку Рішення № 1057 від 16.11.2009 р. "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісію з цінних паперів та фондового ринку", яким скасовано вимогу подання емітентом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту одного з уповноважених рейтингових агентств або звіту одного з визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку міжнародних рейтингових агентств, щодо рівня кредитного рейтингу відповідного випуску облігацій для реєстрації випуску облігацій та проспекту емісії цих облігацій;

- збитковість ТОВ Девелоперська компанія "Профіт Груп" та неможливість здійснення оплати послуг, наданих виконавцем.

При цьому, матеріалами справи підтверджується неодноразове звернення позивача до відповідача з пропозицію розірвати договір про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що позивачем були надіслані відповідачу листи №1 від 13.08.2010 р. та №2578 від 09.09.2010 р. з підписаними позивачем додатковими угодами до вказаного договору про припинення терміну його дії за домовленістю сторін.

Проте, екземпляри додаткових угод були повернуті відповідачем на адресу позивача не підписаними. Крім того, у листах-відповідях, зазначалося про відсутність у відповідача права на дострокове розірвання договору, у зв'язку з ненаданням повного обсягу послуг передбачених договором №2202-08/2 від 22.02.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом. Вказане передбачено ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, чинним законодавством передбачено, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором або наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Як встановлено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія Вищого господарського суду України погоджуться з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності передбачених чинним законодавством підстав для розірвання договору №2202-08/2 від 22.02.2008 р. про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту, з огляду на наступне.

Враховуючи, що Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1057 від 16.11.2009 р. "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку" скасовано вимогу подання емітентом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту одного з уповноважених рейтингових агентств або звіту одного з визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку міжнародних рейтингових агентств, щодо рівня кредитного рейтингу відповідного випуску облігацій для реєстрації випуску облігацій та проспекту емісії цих облігацій, судова колегія погоджується з твердженням місцевого та апеляційного господарського суду про відсутність у позивача потреби одержувати послуги відповідача.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено доведеність істотної зміни обставин, якими позивач керувалися при укладенні договору, що стало підставою для прийняття судових рішень про розірвання договору №2202-08/2 від 22.02.2008 р. про визначення та оновлення кредитного рейтингу боргового інструменту.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оцінка доводів скаржника про недоведеність позивачем наявності фактичних обставин, які, відповідно до норм чинного законодавства, можуть бути підставою для розірвання договору в судовому порядку, стосуються переоцінки доказів у справі, що також виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що встановлено ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що, прийняті ними судові рішення підлягають залишенню без змін.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 1115 вказаного кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

За таких обставин, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами оскарження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Рейтинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. у справі №910/24553/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

Г.К. Прокопанич