Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 7/652 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р.у справі Господарського суду№ 7/652 м. Києваза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"доПриватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд"прозобов'язання усунути дефекти на загальну суму 474 698,40 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Галітко С.П., дов. № 635 від 05.04.2013 р.;відповідача: Завгородня С.А., дов. № 1180 від 27.12.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Укратоменергобуд" (далі - Товариство) усунути дефекти, виявлені протягом гарантійного терміну на кровлі будівлі е/блока № 3 на загальну суму 474 698,40 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що між ним та Товариством 03.03.2006 р. було укладено договір № 12-06 на виконання ремонтних робіт на Відокремленому підрозділі "Южно-Українська атомна електрична станція" за умовами якого встановлено гарантійний термін на виконані роботи. В порушення взятих на себе зобов'язань Товариство відмовилось усунути виявлені в гарантійний період дефекти кровлі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що до робіт, які були виконанні Товариством застосовується гарантійний строк у 1 один рік, оскільки виконанні роботи по частковому ремонту крівлі є роботами з поточного ремонту.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. (колегія суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. залишено без змін.

Приймаючи вказану постанову, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові, однак з інших мотивів. В обґрунтування постанови покладено те, що сторонами у договорі погоджено гарантійний термін експлуатації покрівлі у межах 1 року з дати виведення об'єктів з ремонту та підписання технічних актів здачі-прийняття закінчених ремонтних робіт і на момент виявлення спірних дефектів він сплив. Окрім того, на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі, дефекти в покрівлі будівлі е/блока № 3, які Підприємство просило зобов'язати усунути Товариство, вже виправлені третьою особою.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. і рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору від 03.03.2006 р. № 12-06, приписи ст.ст. 207, 884 ЦК України, ст.ст. 181, 188, 323 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 11 Закону України "Про будівельні норми", зазначаючи про надання господарськими судами попередніх інстанції невірної правової оцінки окремим обставинам справи та доказам у справі.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 01.04.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством (Замовник) та Товариством (Генеральний підрядник) 03.03.2006 р. з протоколом розбіжностей було укладено договір генерального підряду № 12-06 на виконання ремонтних робіт об'єктів промислової і непромислової зони ВП "Південно-Української АЕС" для проведення місії OSART у 2006 році, за умовами якого генеральний підрядник на свій ризик за завданням замовника власними та залученими силами зобов'язаний виконати ремонтні роботи об'єктів промислової і непромислової зони ВП "Південно-Українська АЕС" для проведення місії OSART в 2006 році у встановлений термін згідно календарного графіка виконання робіт (додаток № 2, який є невід'ємною частиною договору) та переліку затверджених замовником робіт (додаток №1, який є невід'ємною частиною договору) (далі - Договір);

- згідно з п. 1.2. Договору замовник зобов'язується надати генеральному підряднику фронт робіт; передати в терміни, передбачені договором дефектні акти, затверджені в установленому порядку; забезпечити своєчасне фінансування ведення ремонтних робіт; прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних ремонтних робіт у порядку, в терміни і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього;

- відповідно до п. 2.2. Договору датою закінчення виконання робіт за цим договором є дата підписання технічних актів здачі-приймання закінчених ремонтних робіт;

- у п. 4.1. Договору сторони погодили, що договірна ціна ремонтних робіт, передбачених цим договором є динамічною і складає 30 150,000 тис. грн. в т.ч. ПДВ 5 025,000 тис. грн.;

- на виконання умов Договору Товариство виконало роботи, що підтверджується відповідними актами прийому виконаних підрядних робіт за травень - вересень 2006 року, підписаними сторонами;

- згідно з п. 8.1. Договору генеральний підрядник гарантує якість виконаних ремонтних робіт вимогам нормативної документації та умовам договору;

- пунктом 8.3 договору передбачено, що генеральний підрядник зобов'язаний за свій рахунок та своїми силами усувати недоліки (дефекти), несправності, виявлені протягом гарантійного терміну вказаному в п. 8.2 цього договору;

- у відповідності до п. 8.2 договору з урахуванням протоколу урегулювання розбіжностей від 28.03.2006 р., гарантія якості виконаних ремонтних робіт встановлюється з дати виведення об'єктів з ремонту та підписання технічних актів здачі-приймання закінчення ремонтних робіт і становить 1 рік - на ремонт приміщень, 3 роки - на монтажні роботи з облицювання ІЛК, 5 років на експлуатацію фасадних конструкцій ІЛК, 1 рік - на ремонт покрівель і окремими місцями, 1 рік - на ремонт швів, 1 рік - на ямочний ремонт доріг;

- з підписаних сторонами дефектних актів вбачається, що Підприємством було виявлено недоліки в покрівлі будівлі ХВО в осях 1-12, в рядах Б-Д, в покрівлі будівлі ХВО в осях 1-7, в рядах В-Д та в покрівлі ДВ енергоблоку № 3;

- посилаючись на те, що Товариство відмовилось в добровільному порядку усунути виявлені в межах гарантійного строку, підтверджені дефектними актами недоліки (дефекти) у виконаних роботах, Підприємство звернулось до суду з даним позовом.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду. Глава 61 ЦК України містить спеціальні норми, якими врегульовано відносини в сфері підряду, у тому числі відносини в сфері будівельного підряду.

Згідно з частиною першою ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх..

Статтею 859 ЦК України встановлено, що якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом вимагати від підрядника, зокрема, безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк.

Згідно з ч. 2 ст. 884 ЦК України підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими третіми особами.

За результатами дослідження умов укладеного між сторонами Договору та протоколу урегулювання розбіжностей від 28.03.2006 р., підписаних сторонами актів прийому виконаних підрядних робіт, дефектних актів та інших наявних у матеріалах справи доказів господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- виконані Товариством роботи є роботами з капітального, а не поточного ремонту;

- Договір був укладений між сторонами саме з урахуванням протоколу урегулювання розбіжностей від 28.03.2006 р., відповідно до п. 8.2. якого на ремонт покрівель окремими місцями встановлено гарантійні терміни у 1 рік;

- дефекти були виявлені після спливу гарантійного строку, оскільки роботи за Договором були виконанні Товариством у повному обсязі в вересні 2006 року, а недоліки у виконаній роботі були виявлені Підприємством лише в 2009 році, що підтверджується підписаними сторонами дефектними актами.

Окрім того, на підставі матеріалів справи господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі, дефекти, які є предметом спору між сторонами, вже виправлені ТОВ "Фо.Рум" шляхом виконання капітального ремонту за укладеним із Підприємством договором від 02.11.2011 р. № 021101.

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги Підприємства не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, а тому відмову у їх задоволенні вважає правомірною та обґрунтованою.

Натомість Підприємство, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо погоджених сторонами гарантійних термінів, просить касаційний суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, у тому числі положенням укладеного між сторонами Договору, протоколу урегулювання розбіжностей від 28.03.2006 р., листам від 20.06.2006 р. № 38/5588 та від 05.07.2006 р. № 618, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, викладені у касаційній скарзі доводи Підприємства про те, що листами від 20.06.2006 р. № 38/5588 та від 05.07.2006 р. № 618 сторони у спрощений спосіб внесли зміни до Договору та погодили трирічний гарантійний строк експлуатації покрівлі при капітальному ремонті із мастики ЖКМк були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанцій та обґрунтовано ним відхилені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що у пункті 13.5. Договору сторонами було погоджено, що усі зміни та доповнення до цього договору повинні бути зроблені у письмовій формі та підписанні сторонами. Такі зміни та доповнення додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною, тоді як, із змісту листа № 618 від 05.07.2006 р., на який Підприємство посилається як на підставу внесення змін до Договору вбачається, що він не підписаний зі сторони Підприємства та не скріплений його печаткою, а отже не може вважатися документом, яким сторони погодили зміни до Договору. У відповідності до умов Договору між сторонами не було складено єдиного, підписаного сторонами документу про внесення змін до нього.

Посилання Підприємства у касаційній скарзі на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне окремо зазначити, що більшість доводів Підприємства у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Підприємства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. у справі № 7/652 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя В.О. Швець