Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 905/1516/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Прес"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.07.2015за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм"провідстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014у справі№905/1516/14 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Прес"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм"простягнення 1 054 445,93 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Максименко Я.П.; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі №905/1516/14 (суддя Азізбекян Т.А.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 (судді: Стойка О.В., Колядко Т.М., Чернота Л.Ф.), задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у даній справі; згідно з ухвалою місцевого господарського суду відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у справі №905/1516/14 до 01.11.2015. В іншій частині заяву відхилено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі-Прес" (надалі ТОВ "Профі-Прес", скаржник), не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, в частині відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у справі №905/1516/14 до 01.11.2015, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, в задоволенні заяви ТОВ "Стиролбіофарм" відмовити. Скаржник в касаційній скарзі зокрема, зазначає про неврахування судами можливих негативних наслідків для стягувача, які обумовлені наданням відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.05.2014, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2014, позовні вимоги ТОВ"Профі-Прес" до ТОВ"Стиролбіофарм" про стягнення заборгованості в розмірі 1054445,93грн., пені в розмірі 95 789,18 грн., 3% річних у розмірі 19 713,66 грн., інфляційних втрат в розмірі 7 622,51 грн. задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Стиролбіофарм" на користь ТОВ "Профі-Прес" заборгованість в розмірі 818 343,72 грн., пені у сумі 87 458,47 грн., 3% річних у розмірі 19211,55 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6 387,60 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 23465,35грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 видано відповідні накази.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2015 ТОВ "Стиролбіофарм" звернулось із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, яка ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2015, залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2015 задоволена, виконання зазначеного рішення суду відстрочено до 01.07.2015.

06.07.2015 ТОВ "Стиролбіофарм" повторно звернулось до суду з заявою №07-762/15 від 01.07.2015 про відстрочку виконання рішення у справі №905/1516/14 до моменту набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції чи військових дій на території України або на інший термін на розсуд суду, але не менш ніж на 6 місяців), а також, про скасування постанови старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві - Коваль Л.І.: ВП № 46051552 від 29.01.2015 про арешт коштів боржника, ВП №46051552 від 20.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та ВП № 46051552 від 26.02.2015 про розшук майна боржника. В обґрунтування вказаної заяви, ТОВ"Стиролбіофарм" вказало про те, що з початку липня 2014 повністю припинило виробництво продукції у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю працівників через постійне проведення бойових дій, брак сировини та неодноразові пограбування транспортних засобів підприємства, якими транспортувалася продукція заявника до покупців. В зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, неналежним функціонуванням банківських установ у зоні проведення АТО стало фактично не можливим виконання грошових зобов'язань перед кредиторами. Крім цього, ТОВ "Стиролбіофарм" зазначав, що все нерухоме майно (виробничі будівлі, склади, цеха та ін.), разом з рухомим майном (виробниче устаткування, автомобілі та таке інше) знаходяться у м. Горлівка Донецької області, тобто в зоні проведення АТО, що унеможливлює їх продаж або передачу банківським установам з метою отримання кредитів та забезпечення таким чином виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед ТОВ "Профі-Прес".

Як вказано вище, ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі №905/1516/14, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015, заяву ТОВ "Стиролбіофарм" про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у даній справі задоволено частково, відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у справі №905/1516/14 до 01.11.2015, у задоволенні заяви про скасування постанови старшого державного виконавця Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві - Коваль Л.І.: ВП № 46051552 від 29.01.2015 про арешт коштів боржника, ВП №46051552 від 20.02.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та ВП № 46051552 від 26.02.2015 про розшук майна боржника відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково заяву ТОВ "Стиролбіофарм" про відстрочку виконання рішення виходили з того, що обставини на які посилається відповідач в своїй заяві є винятковими, оскільки діяльність відповідача припинилась з початку липня 2014 року через проведення бойових дій на території розташування відповідача. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність на банківських рахунках боржника грошових коштів, достатніх для погашення заборгованості, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України у м. Києві №3271/05-4 від 23.09.2014, який засвідчує форс-мажорні обставини, дія яких не закінчилась та знаходження всіх виробничих потужностей відповідача в м. Горлівка Донецької області-в зоні проведення АТО.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вже зазначалось вище, відповідач, в якості підстав для надання відстрочки виконання рішення посилався на знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, позбавлення права володіння та користування майном, яке перебуває у його власності та господарському віданні, неспроможністю виконувати значну частину своїх зобов'язань у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин, тяжкий фінансовий стан.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Однак, колегія судів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій при розгляді другої заяви відповідача про відстрочку виконання рішення не враховані матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, не з'ясовано фінансове становище стягувача. Крім цього, задовольняючи заяву відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували, що виконання судового рішення вже було відстрочене ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2015 до 01.07.2015, разом з тим, відповідно до рішення місцевого господарського суду від 06.05.2014 борг існує вже тривалий час, а відповідачем після винесення рішення та під час надання першої відстрочки виконання рішення до 01.07.2015 року не здійснено жодних дій направлених на погашення існуючої заборгованості, натомість звернення з повторною заявою про відстрочення виконання рішення з тих же підстав, якими обґрунтована первісна заява, свідчить про свідоме ухилення відповідача від його виконання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що при задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суди попередніх інстанцій не врахували, що ситуація на сході країни, має негативний вплив на фінансовий стан як скаржника так і стягувача місцезнаходженням якого також є територія зони проведення антитерористичної операції.

Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули уваги й на те, що відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення, суди попередніх інстанцій помилково послались на сертифікат (висновку) №610 про настання обставин непереборної сили виданого Торгово-промисловою палатою України, з огляду на наступне.

Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підпунктом 3.3.1 п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, вказаними нормами встановлено, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим останньою по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.

Разом з тим, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії сертифікату (висновку) №610 про настання обставин непереборної сили виданого Торгово-промисловою палатою України, даний сертифікат засвідчує настання обставин непереборної сили з 15.07.2014 для ТОВ "Стиролбіофарм" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів, тобто даний сертифікат не стосується виконання зобов'язань за договором №11-76/12 від 01.11.2012 на виготовлення поліграфічної продукції, заборгованість за яким стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 06.05.2014 та на виконання якого, господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ від 23.06.2014 про примусове виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольнивши заяву відповідача, не повно і не всебічно перевірили всі обставини справи, з огляду на вимоги статті 121 ГПК України, не дали належну правову оцінку запереченням позивача, тому оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Прес" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі №905/1516/14 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у справі № 905/1516/14 відмовити.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді Н.М. Губенко

В.І. Картере