Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 920/865/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скарги дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014у справігосподарського суду Сумської області №920/865/14за позовомдочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"простягнення 17978,93грн.за участі представників сторін:

від позивача - Ткаченко Р.Ю.;

від відповідача- не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

10.09.2012 рішенням господарського суду Сумської області, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2 363 260,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2605БО-23 від 20.12.2010 року, 178 794,84 грн. пені, 149 323,45 грн. інфляційних збитків, 129 604,00 грн. 3% річних, 56 420,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.05.2014 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулися до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 14 073,24 грн. 3% річних та 3 905,69 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату останнім усієї суми заборгованості, стягнутої вищезазначеним рішенням, яке фактично виконано лише 22.01.2013.

19.06.2014 рішенням господарського суду Сумської області (суддя Жерьобкіна Є.А.), залишеним без змін 28.08.2014 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Крестьянінов О.О. - головуючий, Хачатрян В.С., Шевель О.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 10 683,23 грн. 3 % річних, 2 363,26 грн. інфляційних збитків, 1325,77 грн. судового збору. В решті позову відмовлено, мотивуючи неправомірним нарахуванням річних та інфляційних на загальний розмір стягнутих за рішенням суду від 10.09.2012 коштів.

У касаційній скарзі дочірня компанія "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення в частині відмови в задоволені інфляційних та річних, прийнявши нове рішення про повне задоволення позовних вимог, які вважали ґрунтуються на приписах ст.625 ЦК України. Зазначали, що невиконання судового рішення, яким стягнуто і штрафні санкції - грошового зобов'язання, тягне за собою застосування ст.625 ЦК України.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ухвалення господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Установлені частиною 2 цієї статті наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові. При цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 18.02.2014 за результатами перегляду справи №905/909/13-г господарського суду Донецької області.

Виходячи з викладеного, попередні судові інстанцій мотивовано дійшли висновку щодо неправильного розрахунку позивачем розміру річних та інфляційних, нарахування яких мало здійснюватися на суму основного боргу, тому правомірно задоволили позовні вимоги лише у відповідній частині.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2014 у справі №920/865/14 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк