Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 902/1754/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Вовк І.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола", м.Вінниця

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2014

зі справи № 902/1754/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола", м.Вінниця (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Свириденко О.Й.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути з Товариства 674461,86грн. заборгованості, 116380,42 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 у справі № 902/1754/13 (суддя Яремчук Ю.О.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 (колегія суддів у складі: суддя Демидюк О.О. - головуючий, судді Огороднік К.М. і Бригинець Л.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 674461,86грн. заборгованості, 116380,42грн. відсотків за користування товарним кредитом. Провадження в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. боргу було припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.02.2014, постанову апеляційного суду від 02.04.2014 в частині стягнення 116380,42грн. відсотків за користування товарним кредитом та прийняти в цій же частині нове рішення, яким у позові відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 16.01.2013 товариством з обмеженою відповідальністю "Нутрітех Україна", яке в подальшому було перейменовано у товариство з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна" (постачальник), та Товариством (покупець) був укладений договір поставки № 16-01-13/09- МКД (далі - Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Пунктами 2.3, 2.4 Договору передбачено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі згідно з виставленим рахунком. Термін оплати та платіжні реквізити постачальника вказуються у виставленому рахунку. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.

Судами також було встановлено, що позивачем та відповідачем було укладено низку додатків до Договору, а саме:

- 08 липня 2013 року укладено додаток № 5 до Договору, відповідно до умов якого сторони зі справи встановили перелік товару, що купується на умовах товарного кредитування, його кількість та строк оплати. Відповідно до пунктів 4, 5 додатку №5 до Договору отриманий Товариством товар у сумі 674461,20 грн. підлягав оплаті до 08.08.2013, а у разі його несплати у цей строк покупцю мали нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару у розмірі 2,3 % + ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу, вказаному у відповідній графі цього додатку. Згідно з пунктом 6 додатку № 5 до Договору в разі несплати до 01.10.2013 покупцю мали нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару у розмірі: 3,0 %+ПДВ на місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу, вказаному у відповідній графі цього додатку. На виконання умов Договору та додатку №5 до нього позивачем було поставлено відповідачу товар - мінеральні добрива в асортименті на суму 674 461,20 грн.;

- 08.07.2013 укладено додаток №6 до Договору, згідно з умовами якого був визначений перелік товару, що купується відповідачем на умовах товарного кредиту, його кількість та строк оплати. Відповідно до пунктів 4, 5 додатку № 6 до Договору отриманий відповідачем товар у сумі 310784,56 грн. підлягав оплаті до 08.08.2013, а в разі його несплати у цей строк покупцю мали нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару у розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу, вказаному у відповідній графі цього додатку. Пунктом 6 додатку № 6 до Договору встановлено, що у разі несплати до 01.10.2013 покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару у розмірі: 3,0 %+ПДВ на місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу, вказаному у відповідній графі цього додатку. На виконання умов Договору та додатку №6 до нього позивач поставив відповідачу товар - мінеральні добрива в асортименті на суму 310 784,56 грн.;

- 29.07.2013 сторони зі справи підписали додаток №7 до Договору, відповідно до умов якого був визначений перелік товару, що купується відповідачем на умовах товарного кредиту, його кількість та строк оплати. Пунктами 4, 5 додатку № 7 до Договору передбачено, що отриманий відповідачем товар у сумі 29018,40 грн. підлягав оплаті до 29.08.2013, а у разі його несплати у цей строк покупцю мали нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ на місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу, вказаному у відповідній графі цього додатку. Відповідно до п.6 додатку №7 до Договору в разі несплати до 01.10.2013 покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 3,0 %+ПДВ на місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу, вказаному у відповідній графі цього додатку. На виконання умов Договору та додатку № 7 до нього позивачем було поставлено товар - мінеральні добрива в асортименті на суму 29018,40 грн.

Таким чином, судами було встановлено, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1014264,16грн. Проте відповідач, порушуючи свої зобов'язання, оплатив поставлений позивачем товар частково, у сумі 339802,30грн., тобто несплаченим залишився борг у сумі 684461,86грн.

У цьому зв'язку позивачем було направлено Товариству претензію, в якій він вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар та нараховані відсотки на загальну суму 795031,33 грн., але вона була залишена Товариством без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судами, після звернення позивача з позовом до суду Товариством відповідно до платіжного доручення від 20.01.2014 за №39 було частково оплачено заборгованість на суму 10000,00грн.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 655, 692, 712 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача 674461,86грн. заборгованості.

При цьому суди правильно виходили з того, що подані у справі докази свідчили про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а отже, давали позивачу правові підстави для стягнення боргу.

Висновок суду щодо припинення провадження на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. боргу є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені судами, та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Прийняті за справою судові рішення щодо їх наведеної частини не оскаржуються жодною із сторін.

В іншій частині суди також вірно врахували наявні в матеріалах справи дані про несвоєчасне та неповне здійснення відповідачем оплати за поставлений товар та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення 116380,42грн. відсотків за користування товарним кредитом, оскільки це безпосередньо передбачалося умовами укладеного сторонами договору та не суперечило вимогам ст.ст.627, 628 ЦК України.

Отже, посилання відповідача на безпідставність нарахування відсотків за користування товарним кредитом суди обґрунтовано не взяли їх до уваги.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 зі справи № 902/1754/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Вовк Суддя В.Харченко