Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/46898/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представників позивача Водяницького О.О., Барсукової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Державне підприємство «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (далі - позивач, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - ДФІ в Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування пунктів 4, 5, 6, 7, 8 вимоги від 23 травня 2012 року № 08-08-14-14/5025 (далі - Вимога № 08-08-14-14/5025).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 4, 6, 7, 8 Вимоги №08-08-14-14/5025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ДФІ в Запорізькій області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати вказані рішення судів попередніх інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині - про відмову у задоволенні позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» за період з 1 січня 2009 року по 1 січня 2012 року від 27 березня 2012 року № 08-21\4 (далі - Акт ревізії).

На підставі зафіксованих в Акті ревізії даних та з метою усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення у подальшому, відповідач надіслав ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» від 23 травня 2012 року №08-08-14-14\5025.

У вказаній Вимозі №08-08-14-14\5025 відповідачем серед іншого зазначено наступне.

- В порушення загальних положень Галузевої угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників Збройних Сил України на 2011-2013 роки протягом періоду з 12 березня 2011 року по 1 травня 2011 року окремим працівникам встановлено посадові оклади менші, ніж передбачено вимогами даної Галузевої угоди, що призвело до недоотримання доходів працівниками на загальну суму в розмірі 2 665,70 грн. У зв'язку з викладеним позивача зобов'язано привести штатний розпис (посадові оклади) відповідно до вимог Галузевої угоди та провести донарахування заробітної плати працівникам підприємства, недоотриманої в період з 12 березня 2011 року по 1 травня 2011 року, з наступною її виплатою. (пункт 4 Вимоги №08-08-14-14\5025).

- Позивача зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за фізичними особами, щодо яких здійснено безпідставні витрати; провести претензійно-позовну роботу з цими особами щодо відшкодування коштів на загальну суму в розмірі 110 997,49 грн.; в іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 6 Вимоги №08-08-14-14\5025).

- В порушення граничних норм було придбано 42 одиниці товарно-матеріальних цінностей, вартість яких в розмірі кожної окремої одиниці активів перевищує встановлений рівень на 54 222,78 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано стягнути з осіб, винних у придбанні активів з перевищенням граничних норм на загальну суму 54 222,78 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 7 Вимоги № 08-08-14-14\5025).

- Упродовж 2010-2011 років підприємством допущено перевищення фактичних витрат на страхування, благодійну, спонсорську та іншу допомогу понад рівень, визначений фінансовим планом, у зв'язку з чим позивача зобов'язано провести претензійно-позовну роботу в частині стягнення з одержувачів благодійної допомоги коштів на загальну суму 41 000,00 грн. та стягнення коштів у сумі 321 000,00 грн., спрямованих на страхування (пункт 8 Вимоги № 08-08-14-14\5025).

Також судами попередніх інстанцій стосовно пункту 4 Вимоги № 08-08-14-14\5025 установлено, що позивач на виконання умов Галузевої угоди належним чином і у встановлені строки вніс відповідні зміни до штатного розпису від 1 травня 2011 року та запровадив мінімальні коефіцієнти співвідношення місячних посадових окладів окремим працівникам підприємства. Таким чином зазначений оспорюваний пункт Вимоги № 08-08-14-14\5025 відповідача спрямований фактично на відшкодування окремим працівникам недоотриманої, на думку відповідача, в період з 12 березня 2011 року по 1 травня 2011 року заробітної плати.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності пунктів 4, 6, 7, 8 Вимоги № 08-08-14-14\5025, у зв'язку із чим наявності підстав для скасування цих пунктів Вимоги № 08-08-14-14\5025.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із остаточними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі та вважає їх частково помилковими з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 19 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.

Водночас, приписами пункту 1 частини четвертої Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення), передбачено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Відповідно до пункту 7 частини шостої 6 Положення саме Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності пункту 4 Вимоги № 08-08-14-14\5025 та наявності підстав для його скасування, оскільки під час його прийняття відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним на той час законодавством України.

Стосовно пунктів 6, 7, 8 Вимоги № 08-08-14-14\5025 колегія суддів виходить з такого.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, ДФІ в Запорізькій області у пунктах 6, 7, 8 пред'явила позивачу вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувані пункти 6, 7, 8 Вимоги № 08-08-14-14\5025 вказують на виявлені збитки, їхній розмір, їх стягнення та відшкодування.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, № 21-63а14), від 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14), від 21 квітня 2015 року (справа № 21-76а15), від 10 лютого 2015 року (справа № 21-632а14) і колегія суддів бере її до уваги.

З урахуванням викладеного у задоволенні цього позову в частині визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7, 8 Вимоги № 08-08-14-14\5025 необхідно відмовити.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7, 8 Вимоги № 08-08-14-14\5025, а тому рішення цих судів в означеній частині підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року в частині задоволеного позову про скасування пунктів 6, 7, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 23 травня 2012 року №08-08-14-14/5025 - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Кравцов О.В.

Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.