Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/800/47792/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуМаріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 рокута ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 рокуу справі№2а/0570/1600/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Азовпромтранс»до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій областіпровизнання недійними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Азовпромтранс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТК «Азовпромтранс») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, Маріупольська ОДПІ) від 20 грудня 2011 року №0000100700, №0000080700 та №0000090700.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року скасовано, а справу направлено не новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17 по 30 листопада 2011 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТК «Азовпромтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої 12 грудня 2011 року складено акт №78/23-2/32397410.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 5019873,00 грн., у тому числі за березень 2011 року у сумі 5019873,00 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 5019873,00 грн.;

- занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у липні 2011 року на суму 3503283,00 грн.;

- надмірно сплачено у бюджет суми ПДВ у розмірі 310411,00 грн., у тому числі по деклараціям з ПДВ за липень 2011 року у сумі 80219,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 68896,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 161296,00 грн.;

- занижено суму ДПВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2011 року у розмірі 1458300,00 грн.;

- занижено залишок від'ємного значення, який підлягає бюджетному відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за вересень 2011 року у сумі 1734572,00 грн.

20 грудня 2011 року, на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0000100700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4709463,00 грн., з яких 4709462,00 грн. - основного платежу та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000090700, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1458300,00 грн.;

- №0000080700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5019873,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що сума податку на додану вартість, включена до складу податкового кредиту за березень 2011 року на підставі податкової накладної №273 від 23 березня 2011 року, складеної ВАТ «Азовзагальмаш» та не зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, відкорегована ТОВ «ТК «Азовпромтранс» шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року та додатку 5 до нього.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була здійснена попередня оплата ВАТ «Азовзагальмаш» за договором №3РСБ-02075/10/10-Т від 01 червня 2010 року Сп№4.

У зв'язку з цією господарською операцією відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) ВАТ «Азовзагальмаш» була видана податкова накладна №273 від 23 березня 2011 року на суму ПДВ 5019873,33 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 11 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2011 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень.

Відповідачем наданий витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних за березень 2011 року, з якого вбачається, що податкова накладна №273 від 23 березня 2011 року не зареєстрована у ньому.

Не зважаючи на це, позивач включив суму податку за цією податковою накладною до складу податкового кредиту у березні 2011 року, що підтверджується реєстром одержаних та виданих податкових накладних, додатком 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року та незаперечувалось позивачем.

Саме на підставі зазначених обставин відповідач у Акті перевірки дійшов висновку про неправомірне включення до податкового кредиту у березні 2011 року сум ПДВ у розмірі 5019783,33 грн.

Водночас, як встановлено судами, позивачем 16 листопада 2011 року - до початку проведення перевірки, подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року та додаток 5 до нього.

За результатами дослідження зазначених документів, а також посилаючись на довідку ТОВ «ТК «Азовпромтранс» від 12 червня 2014 року, суди дійшли висновку про зменшення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року на суму 5019873,33 грн. за наслідками господарських операцій з платником податків - ВАТ «Азовзагальмаш» та одночасне збільшення його на ту саму суму, шляхом включення до складу податкового кредиту суму податку у розмірі 5019873,33 грн. за постачальником ВАТ «Азовзагальмаш» із одночасним подання заяви зі скаргою на останнього до канцелярії податкового органу.

Однак, незважаючи на висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 18 березня 2014 року, судами першої та апеляційної інстанції відповідні висновки зроблені без дослідження та аналізу правових підстав вчинення відповідних дій платником податків.

Так, відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що заява зі скаргою на постачальника, який надав податку накладну не зареєстровану в Єдиному реєстрі, може бути подана покупцем разом із декларацією з податку на додану вартість за період, в якому до складу податкового кредиту останнім включено суму податку на додану вартість, зазначену у такій податковій накладній.

Подання відповідної заяви разом із уточнюючим розрахунком ані Податковим кодексом України, ані Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (далі по тексту - Порядок №41), який на момент виникнення спірних правовідносин регулював питання заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення - рішення та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з частинами 3 та 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі №2а/0570/1600/2012 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Азовпромтранс» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна