Постанова ВАСУ від 30.04.2014 року

Друк

Пошук

363

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/50246/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами ОСОБА_1, управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

30 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом війни ІІІ групи, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області в 2007 - 2009 роках не виплачувало цю допомогу. Просив зобов'язати відповідача виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 - 2009 роки в розмірі 12 (4х3) мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру заробітної плати, визначеного на момент виплати.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2520 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 червня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області було відхилено. Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2010 року змінено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1 та управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить задовольнити його позов повністю, відповідач просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в 1967 - 1983 роках на ядерному випробувальному полігоні в м. Семипалатинськ-21. Позивач з 2001 року має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є інвалідом війни ІІІ групи. Протягом 2007 - 2009 років управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області не виплачувало ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В 2007, 2008 роках позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату йому зазначеної допомоги. 22 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому допомоги за 2007 - 2009 роки.

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 року №674, передбачено, що громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, відносяться, зокрема, до категорії 1 - інваліди з числа учасників ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з відповідною аварією, випробуванням або військовим навчанням, а також хворі на променеву хворобу внаслідок участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до пункту 4 Порядку особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідно військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що на позивача, якому в зв'язку з проходженням військової служби на ядерному випробувальному полігоні присвоєно статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, поширюється, зокрема, пільга щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена статтею 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з положенням абзацу третього частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року) особам, що стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 62 Закону № 796-ХІІ встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам IІI групи - 21,50 грн. Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було збільшено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 90 грн, який також не відповідав розміру, встановленому законами України.

Відповідно до вимог статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої на визначається законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V дію абзаців другого - сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого - сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону № 796-ХІІ зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону № 489-V визнані неконституційними.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI не внесено змін та не було зупинено дію статті 48 Закону № 796-ХІІ, то це дає підстави для застосування зазначеної норми при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи в позовних вимог за 2007, 2008 роки, помилково вважав, що позивачем було пропущено річний строк звернення до суду щодо зазначених позовних вимог, оскільки щомісячна допомога на оздоровлення за вказані роки відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому відповідач в доводах касаційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не є безпосереднім учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а віднесений до категорії 1 (ядерник) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 року №674, тому нарахування та виплати цій категорії пільговиків не здійснювались.

На думку колегії суддів, оскільки строки виплати такої допомоги ні статтею 48 Закону № 796-ХІІ у редакції,чинній на час існування спірних правовідносин, ні постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 не встановлені, законних підстав вважати пропущеним строк звернення позивача до суду у цій частині немає.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції помилково ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір компенсаційної виплати, належної до виплати позивачу, чим фактично виконав повноваження, покладені на відповідача, чого робити був не вправі.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 червня 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент виплати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.