Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/37963/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Кравцова О.В.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:Позивача - Шевцова Т.М. Відповідача - Тителя Б.М., Дедяк Я.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюДержавної фінансової інспекції Українинапостанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 рокуу справі№ 826/16680/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта»доДержавної фінансової інспекції Українитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Модем»провизнання протиправними та скасування пунктів вимоги

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування пп.2.1 п.2, пп.4.2 п.4, п.5, п.7 вимоги про усунення порушень від 05.09.2013 року № 05-14/1304 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пп. 2.1 п. 2, пп. 4.2 п. 4, п. 7 вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції України від 05.09.2013 № 05-14/1304. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» про скасування п. 5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 05 вересня 2013 року № 05-14/1304, та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція України звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2.27 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2013 року та на підставі направлення від 12.04.2013 № 693, посадовими особами ДФІ України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укртранснафта» за період з 01.07.2010 по 01.04.2013 року.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 18.07.2013 року № 05-21/170, яким встановлено ряд фінансових порушень та недоліків, зокрема:

- включення підрядною організацією ТДВ «Модем» до актів виконаних робіт по договору від 17.08.2011 б/н витрат, які в ході зустрічної звірки не підтверджені документально, що призвело до відображення в бухгалтерському обліку позивача завищеної вартості робіт на загальну суму 444,58 тис. грн. та її оплати у подальшому, чим нанесено ПАТ «Укртранснафта» матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму;

- ТОВ «Дизель» в порушення п. 1 ст. 526 та п.п. 1, 2 ст. 527 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відображено в актах наданих послуг недостовірні дані щодо вартості використаних матеріалів (гусеничного ланцюга в зборі в кількості 2 од.), що призвело до завищення витрат Філії «ПДМН» та зайвої виплати коштів на загальну суму 60,68 тис. грн., чим нанесено Філії матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму;

- в порушення вимог п 4.2.16 ДБН Д.1.1-1-2000 в частині правильності визначення загальновиробничих витрат, що є недотриманням роз'яснення Мінрегіонбуду України, надрукованого у збірнику офіційних документів, та роз'яснень «Ціноутворення в будівництві» № 8 за серпень 2007 року та Додатку 12 ДБН Д.1.1-1-2000, в частині правильності застосування коефіцієнтів при визначенні розміру кошторисного прибутку РБУ Філії «ПДМН» занижено вартість робіт, що виконувались для ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на загальну суму 57,45 тис. грн., що призвело до недоотримання коштів та, як наслідок, матеріальної шкоди (збитків) Філії на вказану суму;

- порушення ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» у зв'язку з завищенням витрат Філії «МН «Дружба» внаслідок недотримання вимог законодавства при встановленні доплат за збільшення обсягу робіт працівникам структурних підрозділів без наявних вакантних посад на загальну суму 30,59 тис. грн., зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів - 11,26 тис. грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 41,85 тис. грн.

З метою повного усунення виявлених порушень та попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідачем на адресу «ПАТ «Укртранснафта» направлено вимогу про усунення порушень від 05.09.2013 року № 05-14/1304.

Не погоджуючись з пп.2.1 п.2, пп.4.2 п.4, п.5, п.7 вимоги ДФІ України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині скасування пп.2.1 п.2, пп.4.2 п.4, п.7 вимоги ДФІ, оскільки Державна фінансова інспекція України дійшла необґрунтованих висновків про вчинення позивачем порушень, зазначених у вказаних пунктах вимоги.

Між тим, вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість порушень, вказаних у п.5 вимоги, оскільки використання ПАТ «Укртранснафта» при укладенні договору з ВАТ «Кременчуцький сталеварний завод» інших коефіцієнтів кошторисного прибутку та загальновиробничих витрат, ніж передбачені ДБН Д.1.1-2000, не може вважатися порушенням вимог закону.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому пп.2.1 п.2, пп.4.2 п.4, п.5, п.7 вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про можливість скасування пп.2.1 п.2, пп.4.2 п.4, п.5, п.7 вимоги Держфінінспекції про відшкодування ПАТ «Укртранснафта» збитків є помилковим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-174а15.

Окрім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної вимоги, її спірними пунктами вимагається від ПАТ «Укртранснафта» стягнути з підрядних організацій кошти за не виконані роботи або забезпечити виконання ними відповідного обсягу робіт.

Виходячи з аналізу п.7 та п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), необхідними умовами для виникнення у органу державного фінансового контролю на звернення до суду є незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів. При цьому, категорія осіб, до якої може бути пред'явлений такий позов, положеннями пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не визначена.

Тобто, у разі невиконання підконтрольною установою вимог щодо відшкодування коштів, ДФІ має право самостійно, в інтересах держави, звернутися з відповідним позовом до особи, яка її завдала, навіть якщо вона і не є підконтрольною установою.

Зважаючи на обставини справи та наведені вище норми законодавства, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: