Постанова ВАСУ від 29.04.2015 року

Друк

Пошук

415

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ К/9991/10285/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого судді: Чалого С.Я.

Суддів: Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

секретар

судового засідання Зубенко Д.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дзюби С.Ю.

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2- не з'явився

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Київ" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Державної митної служби України про скасування рішення з митної вартості товару,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, позовні вимоги "Кнауф Гіпс Київ" задоволено. Скасовано рішення про визначення митної вартості товару Київської регіональної митниці від 10 серпня 2010 року №100000006/2010/219678/1. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти за митне оформлення товарів у сумі 11 229, 20 грн. митного збору та 47 161, 37 грн. податку на додану вартість.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, митний орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та просить вказані судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві також звернулося до суду з касаційною скаргою та не погоджуючись з судовими рішеннями в частині повернення позивачу надмірно сплачених коштів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить в цій частині судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до контракту №26-07/10 від 26.07.2010, укладеного між позивачем та компанією «Bochem» (Польща) позивач імпортував в Україну товар модифікований крохмаль пшеничного типу Borcet SPD800, вартістю 330 євро за тону, на загальну суму 6600 євро.

Декларантом позивача 30.07.2010 складено декларацію митної вартості імпортованого товару.

У зв'язку з виникнення сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, 03.08.2010 відповідачем зроблено запис в декларації про необхідність подання декларантом наступних документів: бухгалтерської документації, калькуляцій виробника, каталогів, прайс-листів, висновку ДП «Держзовнішінформ».

Декларантом позивача були подані витребувані митним органом документи, однак митний орган не погодився з задекларованою позивачем митною вартістю товару та рішенням від 10.08.2010 № 100000006/2010/215665/1 визначив митну вартість товару за другим методом, у зв'язку з чим позивач оформив товар під гарантійне зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена позивачем митна вартість товару, яка постачалася за вищевказаним контрактом та була заявлена позивачем в поданій ним декларації митної вартості, підтверджується наданими позивачем митному органу документами, тобто ціна договору була достатньо підтверджена декларантом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на правомірність та обґрунтованість зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст.88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Як встановлено п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Зазначена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-342а13.

У той же час, на думку колегії суддів, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, митний орган, витребувавши документи, передбачені п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій про протиправність рішення митниці щодо застосування другого методу визначення митної вартості товару.

Відносно повернення надміру сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем дотримано не було, а відтак позовні вимоги в цій частині є передчасними.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м.Києві задовольнити.

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року змінити в частині, скасувавши в частині задоволення позову щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів за митне оформлення товарів у сумі 11 229, 20 грн. митного збору та 47 161, 37 грн. податку на додану вартість.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді:

Історія справи

Юридические оговорки

О проекте

Партнёры