Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/18375/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Розсішківської сільської ради про визнання нечинним та скасування рішення Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 15 лютого 2013 року № 21-6/VI.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, третя особа звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 20 квітня 2007 року Розсішківською сільською радою Христинівського району Черкаської області прийнято рішення № 7-4/V, яким надано позивачу у користування земельну ділянку, площею 0,43 га, по АДРЕСА_1 для ведення селянського господарства.

Рішенням Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області № 21-6/VI від 15 лютого 2013 року вилучено у позивача ? частини присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка надана йому відповідно до рішення Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 20 квітня 2007 року № 7-4/V.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач заявив даний позов.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з порушених прав позивача на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає такий висновок неправильними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Права користування землею передбачені главою 15, право земельного сервітуту врегульовано главою 16, а також право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови закріплено главою 16-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування із земель комунальної власності зобов'язує особу, якій надається земельна ділянка, вжити заходів для оформлення такого права у порядку, встановленому законом.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126 Земельного кодексу України).

Наявність рішення ради про виділення у користування земельної ділянки без вчинення заінтересованою особою дій, направлених на реалізацію цього права, не означає, що у цієї особи виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а відтак і заперечення суб'єктів цих правовідносин проти їх зміни чи припинення є безпідставними.

Підставою позову позивач вказує прийняття радою оскаржуваного рішення про вилучення земельної ділянки без його згоди на це, як землекористувача спірною земельною ділянкою, відповідно до положень ст. 149 ЗК України.

Між тим, в матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують право позивача на земельну ділянку, яка виділена йому відповідно до рішення Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 20 квітня 2007 року № 7-4/V.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Вказані положення свідчать про те,що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки спірним рішенням суб'єкта владних повноважень права позивача не порушені.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно із ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову про визнання нечинним та скасування рішення Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 15 лютого 2013 року № 21-6/VI відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: