Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/800/59197/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Якименка Ю.В.,відповідача:Морозова П.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів -

Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від

13.11.2013

у справі № 2а-3743/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів -

Центрального офісу з обслуговування великих платників

Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про повернення помилково сплаченої суми у розмірі 26035650,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013, позов Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (надалі - ПАТ «Укртранснафта») задоволено; визнано протиправними дії Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (надалі - Міжрегіональне Головне управління Міндоходів) щодо неповернення помилково сплаченого 17.05.2007 до державного бюджету платежу з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 26035650,00 грн.; стягнуто з Головного управління державної казначейської служби в м. Києві шляхом безспірного списання з державного бюджету на користь ПАТ «Укртранснафта» помилково сплачений платіж з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 26035650,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ «Укртранснафта» у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що судами попередніх інстанцій повністю з'ясовано обставини справи, а судові рішення ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 10.05.2007 до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - Спеціалізована ДПІ у м.Києві по роботі з ВПП) подано Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році, в якому за 1 квартал 2007 року визначено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті за звітний період 2007 року у сумі 26035600,00 грн. Зазначену суму сплачено позивачем платіжним дорученням №6 від 18.05.2007.

У зв'язку зі складним фінансовим становищем, позивач 06.09.2007 звернувся до Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП із заявою №19022/258/4530 щодо перерахунку переплати з частини прибутку (доходу) господарських організацій у сумі 26035600,00 грн. в погашення податкових зобов'язань з рентної плати за транспортування нафти.

Листом Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 20.09.2007 №10771/10/19-015, позивачу відмовлено у зарахуванні зазначеної суми на погашення податкових зобов'язань з рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів, у зв'язку з тим, що відповідна сума є правомірно сплаченою.

10.06.2010 позивач звернувся до Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП із заявою щодо зарахування сплачених коштів на рахунок податку на додану вартість та податку на прибуток.

21.06.2010 позивач повторно звернувся до Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП із заявою щодо зарахування сплачених коштів на рахунок сплати податку на прибуток.

Листом Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 14.07.2010 №8764/10/19-015 позивача повідомлено про залишення його листа без виконання у зв'язку із надісланням запиту від 02.07.2010 №6045/8/41-211 до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності відмови відповідачем у поверненні сплачених коштів.

Як вбачається з адміністративного позову, його предметом є визнання дій Спеціалізованої ДПІ у м.Києві по роботі з ВПП щодо неповернення помилково сплаченого до державного бюджету платежу з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 26035650,00 та стягнення з Головного управління державного казначейства України у м. Києві 26035650,00 грн.

Частиною другою статті 50 Бюджетного кодексу України визначено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 18 березня 2003 №125/58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.04.2003 за № 289/7610 (надалі - Порядок № 289/7610), чинного на час виникнення спірних правовідносин, повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податків (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум прибуткового податку з громадян), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.

Пунктом 4 Порядку № 289/7610 встановлено, що заява подається платником податків до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований як платник податку, у довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податків напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку; на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) за іншими податками, зборами (обов'язковими платежами), що контролюються органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг; шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно з пунктами 7 та 8 порядку № 289/7610, органи державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків на підставі даних особових рахунків платника готують висновок (додаток 1) та в термін не пізніше трьох робочих днів від дати отримання заяви платника направляють для виконання відповідним територіальним органам Державного казначейства України. Якщо облік надходження платежу органами державної податкової служби ведеться за особовим рахунком форми № 15 (без подання розрахунків), то платник податків додатково до заяви подає документи, отримані ним від державного органу, що відповідає за справляння (нарахування) такого платежу, які підтверджують його помилкову та/або надмірну сплату. Органи державної податкової служби передають висновки про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) органам Державного казначейства України згідно з Реєстром (додаток 2). Зазначені висновки реєструються органами Державного казначейства України в Журналі обліку висновків (додаток 3).

Тобто, законодавцем встановлена наступна процедура повернення помилково/надміру сплачених коштів: звернення особи до податкового органу з відповідною заявою, в якій визначено спосіб повернення таких коштів; підготовка податковим органом висновку; перерахування органами казначейства відповідних коштів.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, як вже зазначалось, предметом даного адміністративного позову є стягнення коштів на рахунок позивача, проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався до податкового органу із заявами про перерахунок коштів на рахунок сплати відповідних податків і зборів, що є окремим способом повернення помилково/надміру сплачених коштів.

Тобто, звертаючись до адміністративного суду із позовом про стягнення коштів на рахунок позивача, останній не дотримався визначеної законодавством процедури такого повернення, оскільки заява до податкового органу про зарахування коштів на поточний рахунок позивача ним не подавалась.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено як порушення його прав відповідачами, так і протиправності в їх діях, оскільки вони діяли в межах та спосіб, що встановлені законами та Конституцією України.

Відповідно до частини другої та шостої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 229 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлено обставини справи, проте судові рішення ухвалено з порушеннями матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 94, 210, 214, 215, 220, 223, 229, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 у справі № 2а-3743/11/2670 скасувати.

3. Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта».

4. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна