Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ К/9991/67029/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 2 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни,

в с т а н о в и л а :

У травні 2010 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача. Просила зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період 2007 - 2010 років.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 2 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по 31 травня 2010 року. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 грн. 50 коп. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині розподілу судових витрат.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право позивачки на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2007 році виникло з 9 липня 2007 року, а у 2008 році - з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У 2009-2010 роках станом на дату розгляду справи судом першої інстанції змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни визначено мінімальну пенсію за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.

Статтею 87 КАС України передбачено, склад судових витрат, до яких відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, перелік яких викладено у ч. 3 цієї статті.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 8 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що згідно положень ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За обставин, коли у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду першої інстанції є помилковим тільки в частині розподілу судових витрат, то відповідно до статті 225 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року скасувати.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 2 липня 2010 року змінити шляхом скасування в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. судового збору. Присудити ОСОБА_4 з Державного бюджету України 8 грн. 50 коп. здійснених нею судових витрат на сплату судового збору.

В решті рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 2 липня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк