Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/67637/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р.

у справі №2а-5615/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наргус»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наргус» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 р. №0000180044.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2012 р. №54/44-008/22628517, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 Податкового Кодексу України, що полягало у неправомірному, на думку контролюючого органу, включені позивачем до складу податкового кредиту лютого 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 110 262,11 грн. без наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на вказану суму.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 р. №0000180044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165 393,00 грн., з яких 110 262,00 грн. за основним платежем та 55 131,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року позивачем по р. 12.1 задекларовано обсяги придбання (без ПДВ) у сумі 9 775 568,00 грн., дозволений податковий кредит 1 966 114,00 грн.

Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2012 р. включено ВМД №404135 від 17.02.2012 р. на загальну суму 435 68,18 грн, у т.ч. ПДВ на суму 72 614,70 грн. та ВМД №404149 від 17.02.2012 р. на загальну суму 25 884,48 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 37 647,41 грн.

Згідно баз даних «Митниця» підсистеми АС «Аудит» та в АІС «Податки» та даним «Митниця» підсистеми АІС «Автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ВМД №404135 від 17.02.2012 р. та ВМД №404149 від 17.02.2012 р. відсутні.

До податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року позивачем надано необхідні додатки до декларації, разом з якими надано копії декларацій від 17.02.2012 р. №404135 та №404149, які є тимчасовими (ТД) та копії ВМД від 01.03.2012 р. №405996 та №405999.

Згідно баз даних «Митниця» вказані ВМД зареєстровані у березні 2012 року, дата дозволу 01.03.2012 р.

Так, правові засади організації та здійснення митної справи в Україні визначено Митним кодексом України.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Статтею 81 Митного кодексу України, якою передбачена процедура декларування, встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України у разі, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Згідно п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Таким чином, тимчасова митна декларація не є завершальним етапом митного оформлення, а лише передбачає спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг, тобто розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України за умови подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету України від 09.06.1997 р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Крім того, за приписами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 574, ВМД, заповнена у звичайному порядку - це ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

Відповідно до п. 8 вказаної Постанови, оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Таким чином, завершальною стадією митного оформлення є прийняття митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Враховуючи, що сума податку на додану вартість, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, основних фондів, визначається виходячи з їх митної вартості, податковий кредит платник формує виходячи з митної вартості таких товарів, основних фондів.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) затверджено Наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 р. № 932, що був чинним на момент здійснення імпорту.

Після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у підрозділі митного органу (ПМО), а їх електронні копії - в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (ЄАІС Держмитслужби України). Зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Державної митної служби України здійснюється на підставі оформленої вантажної митної декларації (ВМД), у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

Враховуючи зазначене, датою виникнення права на податковий кредит вважається дата видачі митницею повністю оформленої ВМД та, відповідно, зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Державної митної служби України (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується із доводами податкової інспекції про відсутність у позивача права відносити до податкового кредиту лютого 2012 року суми ПДВ без наявності ВМД, оформленої відповідно до законодавства.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. у справі №2а-5615/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.