Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/3215/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014

у справі № 2а-1566/12/2170

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року СПД ОСОБА_1 звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 № 0005302301.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, позовні вимоги задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у період перевірки виключає обов'язок СПД ОСОБА_1 з отримання торгового патенту.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові СПД ОСОБА_1 Основним доводом касаційних вимог скаржником зазначено заборону провадити платникам єдиного податку діяльності з продажу ювелірних виробів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 19.04.2012 Інспекцією було проведено фактичну перевірку належної позивачеві господарської одиниці - відділу торгівлі ювелірними виробами, оформлену актом № 0007/21/02/22/НОМЕР_2.

Під час цієї перевірки відповідачем було виявлено факт здійснення позивачем діяльності з роздрібної торгівлі ювелірними виробами без придбання торгового патенту. Наведене стало підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафу в сумі 364 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2012 № 0005302301.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час проведення податкової перевірки СПД ОСОБА_1 була платником єдиного податку, які відповідно до підпункту 5 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України звільнені від сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (зокрема, плати за торговий патент).

Однак така правова оцінка обставин даної справи не відповідає нормам матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Так, відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Податковий кодекс України не містить нормативного визначення поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" та діяльності з їх реалізації, а відтак з огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України для встановлення змісту зазначених понять застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

У статті 1 цього Закону поняття ювелірних виробів розкрито через визначення дорогоцінних металів, якими є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а також визначення дорогоцінного каміння як природних та штучних (синтетичних) мінералів в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Пунктом 2 статті 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» передбачено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Статтею 14 Закону врегульовано порядок провадження діяльності з торгівлі дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них. Відповідно до частини другої цієї статті правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді та виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Поняття "вироби із дорогоцінного металу" міститься в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244, згідно з якою виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту (пункт 1.5).

Системне тлумачення наведених законодавчих положень у взаємозв'язку з положеннями підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України свідчить про те, що фізичні особи - підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування.

Наведене обумовлює правильність висновку податкового органу про відсутність правових підстав для звільнення позивача від обов'язку з внесення плати за торговий патент, як це передбачено підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267, та, відповідно, обумовлює необхідність відмови в задоволенні даного позову.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 у справі № 2а-1566/12/2170 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько