Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/800/52679/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Управління)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2012

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 2а-12117/10/0470

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Управління

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив визнати протиправними дії Управління щодо проведення 16.06.2010 позапланової виїзної перевірки магазину позивача, а також визнати недійсним та скасувати рішення Управління від 28.07.2010 № 040645 про застосування фінансових санкцій, згідно з яким СПД ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 57 354 грн. Позов мотивовано незаконністю проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оспорюване рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 позов задоволено у повному обсязі з тих мотивів, що безліцензійна торгівля алкогольними та тютюновими виробами здійснювалася продавцем позивача ОСОБА_2, у зв'язку з чим СПД ОСОБА_1 не може бути суб'єктом відповідальності за розглядуване правопорушення. Крім того, суд першої інстанції послався на провадження позивачем господарської діяльності в одному приміщенні з іншим суб'єктом господарювання - приватним підприємцем ОСОБА_3.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване рішення визнано протиправним та скасовано в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 53 954 грн.; у решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що податковим органом не подано обґрунтування щодо належності реалізованих алкогольних та тютюнових виробів до партій товару, вартість яких складала 22 219,90 грн.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, а також на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, Управління звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт провадження позивачем безліцензійної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами підтверджується наявними у справі доказами, а сума застосованого штрафу обчислена виходячи з вартості отриманих позивачем партій товару.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 16.06.2010 працівниками Управління було проведено позапланову виїзну перевірку належного позивачеві магазину з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті № 287/31/НОМЕР_1, в якому зафіксовано факт реалізації позивачем однією пляшки горілки «Stoletov» та пачки сигарет «Kent» без наявності у СПД ОСОБА_1 ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

На підставі цього з огляду на те, що загальна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перебували на реалізації у магазині позивача, склала, відповідно, 22 219,90 грн. та 6457,10 грн., до позивача було застосовано штраф у сумі 57354 грн.

Згідно з частиною одинадцятою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Порушення наведеного законодавчого припису тягне застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень, як того вимагає абзац п'ятий частини другої статті 17 названого Закону.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, факт продажу позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів за відсутності ліцензій підтверджується актом перевірки, особистими поясненнями продавця позивача ОСОБА_2, а також постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30.07.2010 у справі № 3-2980/10, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідності за здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності дозвільних документів.

При цьому суд першої інстанції безпідставно оцінив вказаний факт як обставину, що виключає відповідальність СПД ОСОБА_1 Адже ОСОБА_2 перебувала у трудових правовідносинах з позивачем та приступила до роботи, яка полягала у здійсненні торгівлі в магазині позивача, з відома та за дорученням останнього.

Варто зазначити, що усі торгові операції, які здійснюються на торговельному об'єкті, слід розглядати як такі, що провадяться від імені суб'єкта господарювання - власника такого торговельного об'єкта.

А тому вина суб'єкта господарювання у порушенні правил здійснення торговельної діяльності визначається виною продавця. До того ж, у розглядуваному випадку продавець ОСОБА_2 особисто жодним чином не могла запобігти вчиненню розглядуваного протиправного діяння, позаяк отримання необхідних дозвільних документів для провадження даних видів торгівлі залежало виключно від позивача.

Судом апеляційної інстанції було належним чином спростовано і висновок Дніпропетровського окружного адміністративного суду відносно фактичного здійснення торгівлі тютюновими та алкогольними виробами іншим суб'єктом господарювання - приватним підприємцем ОСОБА_3, який провадив торговельну діяльність в одному приміщенні з позивачем. Адже, як встановив суд, ОСОБА_3 припинив господарську діяльність ще у 2008 році, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У той же час, апеляційний суд, встановивши наявність у діях позивача ознак складу правопорушення, за яке частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, безпідставно зменшив суму визначеного позивачеві штрафу. У матеріалах справи містяться акти описів наявних у позивача на продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на підставі яких Управлінням цілком правомірно було визначено розмір штрафу, що підлягає застосуванню до СПД ОСОБА_1

Зазначені акти описів є належними доказами у розумінні частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, які підтверджують правильність прийнятого Управлінням рішення. Позивачем, у свою чергу, не подано будь-яких доказів на спростування наведених висновків Управління та не доведено наявності у нього на реалізації різних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З урахуванням викладеного з огляду на доведеність відповідачем правомірності свого рішення Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові СПД ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 2а-12117/10/0470 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько