Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/37436/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),СуддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройснаб» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені,

встановив:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі також позивач, Фонд) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройснаб» (надалі також відповідач, ТОВ «Промстройснаб») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 24570,00 грн. і пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі 515,97 грн., на загальну суму 25085,97 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідач заперечень проти касаційної скарги не надав.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік на підприємстві у 2014 році не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 10 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон № 875-XII), - 1 особа.

Відповідач 09 квітня 2015 року оформив платіжне доручення № 57 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 24570,00 грн.

Вказаний платіжний документ прийнятий до системи «Клієнт-Банк» ПАТ «Банк «Київська Русь» в м. Києві. У зв'язку з непроведенням платежу і неперерахуванням коштів на рахунок Фонду, ТОВ «Промстройснаб» у день подання платіжного доручення звернулось із листом № 27/04 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» із вимогою надати відповідні пояснення щодо непроведення платежу.

Цього ж дня листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» № 2593/18 «Щодо повернення банком розрахункових документів без виконання» відповідачу повідомлено про прийняте виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» на період з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року. Зазначено, що у зв'язку з указаним залишки грошових коштів ТОВ «Промстройснаб» на поточному рахунку заблоковані, починаючи з 22 березня 2015 року на період дії тимчасової адміністрації, що унеможливлює зняття або перерахування готівки з поточного рахунку.

Неотримання зазначених коштів Фондом зумовило звернення до суду з позовом про їх стягнення разом із нарахованою пенею в сумі 515,97 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач самостійно сплатив суму адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону № 875-XII, а ненадходження грошових коштів на рахунок Фонду відбулося не з вини відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Обов'язок сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2014 році нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до статті 20 Закону № 875-ХII у розмірі 24570,00 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (надалі - Закон № 2346-ІІІ) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Поряд із цим, відповідно до пункту 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Судами встановлено та зазначено вище, що сформоване відповідачем платіжне доручення від 09 квітня 2015 року № 57 про сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 24570,00 грн. прийнято до системи «Клієнт-Банк» ПАТ «Банк «Київська Русь» в м. Києві, однак, цього ж для повернуто без виконання банком, про що повідомлено відповідача.

Отже, банк не прийняв вказане платіжне доручення на виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що в розумінні Закону № 2346-ІІІ ініціювання відповідачем переказу грошових коштів є завершеним, а банк несе відповідальність за подальший їх переказ на рахунок Фонду.

З огляду на викладене суди дійшли невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Згідно із статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройснаб» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 24 570 грн. 00 коп. та пеню в сумі 515 грн. 97 коп., в загальній сумі 25 085 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: