Постанова ВАСУ від 26.03.2014 року

Друк

Пошук

393

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/70470/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Вєтоха А.С., Шило О.В.відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а-1870/2788/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 007861502 від 29.03.2012 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 53 015,15 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів у частині задоволених позовних вимог, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої 26.11.2010 складено акт № 1577/23330/34113412 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 142 637,00 грн.

29.04.2010 позивач подав до Шосткинської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року № 10334, до рядка 8.5 якого було включено суму податку на додану вартість в розмірі 586 008,00 грн.

На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем видано наказ від 24.02.2012 № 219 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», копія якого отримана позивачем 29.02.2012, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

За результатами документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, податковим органом 13.03.2012 складено акт № 26/1502/34113412. У висновках акта зазначено, що товариством порушено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, а саме у частині перенесення платником податку суми із уточнюючого розрахунку до рядку 23.3 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що призвело до не донарахування податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 586 008,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 № 0007861502, яким збільшено ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 331 346,00 грн., у тому числі 265 077,00 грн. основного платежу та 66 269,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При розгляді даної справи встановлено, що спірні правовідносини між платником податків та Шосткінською ОДПІ стосуються визначення періоду, в якому необхідно відображати дані уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року №10334.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди виходили з того, що відповідач частково діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає лише частково правильними висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.05.2010 позивач подав до Шосткинської ОДПІ податкову декларацію № 9001853323 з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у якій включив до рядка 23.3 декларації «значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду» суму податку на додану вартість в розмірі 586 008,00 грн.

Зазначена сума, включена до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто до декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 визначено, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник подає в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Вказаний розрахунок може не подаватися платником, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених строків давності та положень п. 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 3, 4, 5 та 6 до Порядку.

Суди зазначили, що в разі, якщо платником виявлено помилки при здійсненні розрахунку бюджетного відшкодування, у тому числі неправильно визначено суму податкового кредиту попереднього податкового періоду чи суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), і у зв'язку з чим було неправильно заповнено рядок 25 і рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість, то платник може здійснити відповідні коригування податкового обліку та відобразити їх у звітності у вищезазначеному порядку.

У разі якщо платником виявлені податкові накладні, отримані й оплачені у минулих податкових періодах, і помилково не включені до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони отримані, то платник може подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з цього податку за той звітний період, у якому платник мав право на включення сум податку на додану вартість по зазначених податкових накладних до податкового кредиту.

У відповідності до вимог вищезазначеного Порядку, в уточнюючому розрахунку (додаток 5) за той звітний період, коли платник мав право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, повинні бути заповнені рядки 3.2 і 3.3 по коду 10.1 зі знаком "+", рядок 5 зі знаком "-", рядок 6.2 по коду 21, рядок 6.4 по коду 22.2, рядок 7.2 по коду 21, рядок 7.4 по коду 22.2 і рядок 8.5. Значення рядка 8.5 уточнюючого розрахунку переноситься зі знаком "+" до рядка 23.4 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період, наступний за періодом, у якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок.

Зворотні виправлення у податковому обліку (у разі якщо платником виявлені суми податку на додану вартість, помилково включені до податкового кредиту у звітному періоді, у якому право на таке включення у платника було відсутнє) платником відображаються також в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

У зазначеному уточнюючому розрахунку (додаток 5) заповнюються рядки 3.2 і 3.3 по коду 10.1 зі знаком "-", рядок 5 зі знаком "+", рядок 6.2 по коду 21, рядок 6.4 по коду 22.2, рядок 7.2 по коду 21, рядок 7.4 по коду 22.2 і рядок 8.6. Значення рядка 8.6 уточнюючого розрахунку переноситься зі знаком "-" до рядка 23.4 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період, наступний за періодом, у якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009 № 8 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 № 159) а саме: Рядок 23.3 «значення рядка 8.2 додатка 3 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду» виключено, рядки 23.4 «значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду» та 23.5 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» вважати рядками 23.3 та 23.4 відповідно.

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 586 008,00 грн. неправомірно перенесена ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» до рядка 23.3 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, оскільки наступним податковим періодом, у якому ця сума повинна була бути зарахована до складу податкового кредиту був травень 2010 року.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів, які визнали обґрунтованими доводи податкового органу, що дане порушення привело до недонарахування податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 586 008,00 грн.

Посилання позивача на те, що Шосткінською ОДПІ вже було проведено перевірку ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, в акті якої відсутні посилання на порушення останнім повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, є необґрунтованими з огляду на те, що проведена перевірка не враховувала дані уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань ТОВ «ШП «Харківенергоремонт».

Що стосується застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов у частині неправомірності застосування штрафних санкцій згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій вважають, що у даному випадку правомірним є застосування до ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» штрафних санкцій у розмірі 5% від донарахованого податкового зобов'язання, відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

До 06.08.2011, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 06.08.2011 заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01.01.2011 до 06.08.2011, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України.

Однак, починаючи із 06.08.2011 за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Як зазначалося вище, виявлення відповідного порушення відбулося після 06.08.2011, а відтак розмір штрафних санкцій податковим органом визначено на підставі пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України. Тобто штраф, який застосовано до позивача становив 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що законність висновків, викладених в акті перевірки, та, прийнятого на їх підставі, податкового повідомлення-рішення № 007861502 від 29.03.2012 підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких з вищезазначених судових витрат, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ч. 2 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» залишити без задоволення. Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

2.Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 2а-1870/2788/12 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.